Справа № 455/1371/21
Провадження № 2/455/280/2022
Іменем України
05 вересня 2022 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кушніра А.В.,
секретар судового засідання Борковська Н.М.,
з участю представника позивача Кіт М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
08.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №105470, виданий 07.06.2021 року про стягнення з неї на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості по кредитному договору №250692848 від 12.03.2015 року загальною сумою 48939.17 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 вересня 2021 року вона ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження ВП № 66619455, з яких дізналась про те, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. відкрив таке щодо примусово виконання виконавчого напису нотаріуса №105470 від 07.06.2021 p., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Зазначає, що вищевказаний виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Вказує, що відповідно до умов кредитного договору від 12.03.2015 р., на якому було вчинено виконавчий напис, строк кредитування складав 24 місяці, і закінчився - 12.03.2017 року, а отже саме з цього часу по такому виникло право вимоги щодо виконання його умов, повернення кредиту. Отже, кредитний договір датовано 2015 роком, а виконавчий напис було вчинено у 2021 році, тобто вже після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги, що суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».
Крім того зазначає, що законодавець визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Так, 07.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 105470 на Кредитному договорі від 12.03.2015 р. № 250692848 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» грошових коштів. Загальна сума заборгованості становить - 48 939,17 грн. Сума заборгованості складається з: 16897,05 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 17812,12 грн. - заборгованості за відсотками та комісією; 14180,00 грн. - заборгованості за штрафними санкціями;- 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Суми, які підлягають до стягнення за таким не є безспірними, оскільки, щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту відсутнє документальне обґрунтування, первинні документи, які б підтверджували його видачу Позивачу у справі, тобто дана сума не є безспірною. Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями та комісією, то умови Кредитного договору, на якому вчинено виконавчий напис не містять пунктів про сплату штрафу і комісії, а отже, такі не можуть стягуватись в безспірному порядку, позаяк не є узгодженими, а отже не можуть вважатись і безспірними. Таким чином, не можна вважати безспірною зазначену заборгованість у виконавчому написі нотаріуса.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.
Ухвалою судді від 23.09.2022 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження.
02.11.2021 від керівника юридичного відділу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - Н.С. Семченкова надійшов до суду відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому відповідач, заперечує проти позову, та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що 12.03.2015 року між TOB «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», код ЄДРПОУ 35725063 та ОСОБА_1 був укладений договір № 250692848. 14.07.2017 року між TOB «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та TOB "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", був укладений Договір відступлення прав вимоги № 20170714, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими договором № 250692848 від 12.03.2015 року перейшло до TOB "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів". 20.01.2020 року між TOB "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35625014 та TOB "Фінансова компанія управління активами", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877 був укладений договір факторингу № 20/01/20-1/1, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими договором № 462671312 від 26.01.2015 року перейшло до TOB "Фінансова компанія управління активами". 09.07.2020 року між TOB "Фінансова компанія управління активами", код платника податків ЄДРПОУ 35017877 та TOB «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346 був укладений догові: факторингу № 20/ФК згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язанням - передбаченими № 250692848 від 12.03.2015 року перейшло до TOB «ФІНПРОМ МАРКЕТ». 25.05.2021 року між TOB «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, та TOB "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 40340222, укладено Договір Факторингу № 250521- ФК, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими договором № 250692848 від 12.03.2015 року перейшло до TOB "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС". На підставі виконавчого напису № 105470 вчиненого від 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було відкрите виконавче провадження № 66619455 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської Пицем Андрієм Андрійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФК «Еліт Фінанс заборгованості у розмірі 48939 грн. 17 коп. На підставі викладеного, керуючись положеннями ЦПК України, новий кредитор реалізував праве на стягнення заборгованості. Разом з заявою на вчинення виконавчого напису, яку було направлено Відповідачем приватному нотаріусу Остапенко Є.М., TOB «ФК «Еліт Фінанс» було надано приватному нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості згідно Переліку, а саме: оригінал договору № 250692848 від 12.03.2015 року, копію Договору факторингу, згідно з яким до TOB «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги за Договором № 250692848 від 12.03.2015 року, розрахунок заборгованості за Договором № 250692848 від 12.03.2015 року, засвідчений стягувачем. Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було порушено вимог чинного законодавства. Надавши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, TOB «ФК «Еліт Фінанс» зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу (правову) допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності. Сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, по своїй суті є малозначною та нескладною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та положень чинного законодавства України зі спірного питання, вивчення та глибинного аналізу документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Відповідачем, за текстом відзиву на позовну заяву, було зазначено, що розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи.
Ухвалою суду від 09.12.2021 залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича до участі вказаній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кіт М.С. вимоги позовної зави підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, проте 15.08.2022 від директора ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. надійшла заява про визнання позовних вимог в якій останній зазначає, що визнає позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить справу розглядати за відсутності представника відповідача і повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору. Крім того подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката мотивуючи тим, що такі витрати визначені позивачем є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Вважає, що відшкодування відповідачем таких витрат можливе в обсязі 1000 грн.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, а також від нього не надходило заяв чи клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст. 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. було вчинено виконавчий напис за №105470 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ««Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року включно, суму в розмірі: 16897,05 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 17812,12 грн. - заборгованості за відсотками та комісією; 14180,00 грн. - заборгованості за штрафними санкціями;- 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 48939,17грн.(а.с.8).
На виконання виконавчого напису №105470 від 07.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 27.08.2021 року відкрито виконавче провадження № 66619455 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість в сумі 48939,17грн. (а.с.11).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України "Про нотаріат", наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (далі Перелік документів).
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час вчинення спірного виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно положень пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку (п.п.3.1) нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п. 3.2). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п.п.3.3). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.п.3.4). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 року в справі № 754/16184/16-ц, провадження № 61-11970св19 зробив наступний висновок: «Отже, підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією процедури вчинення виконавчих написів. Тобто при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо».
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню, (п. 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні, пленум ВССУ від 07.02.2014).
Наявність на час вчинення виконавчого напису спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором не свідчить про безспірність такої заборгованості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 755/1960/18, провадження № 61-46254св18 (ЄДРСРУ № 88880656).
Відповідно до правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц, 29 березня 2019 року, у справі №137/1666/16-ц, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Крім того Верховний Суд у своїй Постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що стягнення заборгованості у безспірному порядку може провадитись на підставі виконавчого напису нотаріуса, який вчиняється на оригіналі договору, посвідченого нотаріально.
Проте, як вбачається із матеріалів справи нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису був наданий кредитний договір, який не був посвідчений нотаріально.
Крім того, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Також враховується те, що судом не встановлено отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості та не встановлено чи була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису письмова вимога ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» про наявність заборгованості у позивача.
Відповідач звернувся до суду із заявою про визнання позову.
Відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження по справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У раз визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд розглянувши матеріали справи вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а тому вимоги позивача із врахуванням позиції відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3ст.7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку судового розгляду, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50% сплаченого ним судового збору з державного бюджету у розмірі 454 гривень (908х50%=454) стягнувши з відповідача решту 50% сплаченого позивачем судового збору в розмірі 454 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відтак, суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до п.4.1 Договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 за виконану роботу Замовник ( ОСОБА_1 ) сплачує Виконавцеві (адвокату Кіт М.С.) гонорар в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а.с.115) просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000гривень, покликаючись на те, що заявлені суми за здійснену правничу допомогу є неспівмірними, та завищеними, з огляду на обсяг складених адвокатом в межах даної справи документів, час витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво у судових засіданнях, складність цієї справ, а також визнання відповідачем позову.
Виходячи з предмета та підстав даного позову, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, а також враховуючи визнання відповідачем позову, беручи до уваги наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, її безпосередню участь у судових засіданнях в ході розгляду справи, виходячи також із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 грн. Такий розмір витрат, на думку суду, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №105470, виданий 07.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «EЛIT ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості по кредитному договору №250692848 від 12.03.2015 року загальною сумою 48939 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 17 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплченого судового збору при поданні позову у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні (згідно квитанції АТ КБ «Глобус» №ПН175762С1 від 06.09.2021).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «EЛIT ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 40340222) в користь ОСОБА_1 50 відсотків понесених нею витрат зі сплати судового збору на суму 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 5454 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. №2, поштовий індекс 03035, ЄДРПОУ 40340222;
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович , місцезнаходження: м.Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5, поштовий індекс 01001).
Суддя А.В.Кушнір