Справа № 453/1100/22
№ провадження 1-кп/453/184/22
іменем України
23 вересня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ;
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ;
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Сколе Львівської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12022141140000169 від 07.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, -
09.09.2022 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, укладеною 07.09.2022 року між начальником Трускавецького відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12022141140000169 від 07.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 12.09.2022 року підготовче засідання у кримінальному провадженні № 12022141140000169 від 07.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, призначено на 19.09.2022 року.
У зв'язку із зняттям 19.09.2022 року судового засідання з розгляду, підготовче засідання перенесено на 23.09.2022 року.
У судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд затвердити зазначену угоду про визнання винуватості.
Заслухавши учасників кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про неможливість затвердження угоди з наступних підстав.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплено у ст. 472 КПК України.
Як вбачається з тексту угоди від 07.09.2022 року, прокурор та підозрюваний, за участі захисника, досягли угоди про визнання винуватості, додержуючись таких умов: підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ст. 366-3 КК України у виді громадських робіт на строк 150 годин з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, на строк один рік.
У відповідності до обвинувального акту від 07.09.2022 року ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що являючись депутатом Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області відповідно до Рішення першої сесії сьомого скликання Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області від 14.11.2015 року, будучи суб'єктом декларування згідно підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якого закінчилися в день відкриття першої сесії 8 демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області, тобто 01.12.2020 року, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, всупереч вимогам абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України, не подав, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором в судовому засіданні на підтвердження підстав для визнання винуватості ОСОБА_4 , окрім визнання особою своєї вини, такими є: послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_4 , яка, як документ, вилучений у Національного агентства з питань запобігання корупції, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні. Інших доказів на підтвердження наявності в діях (бездіяльності) ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КПК України, прокурором не надано, та, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, не здобуто.
В той же час, суд звертає увагу на таке.
Згідно з п. 7 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій”, затвердженого рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19 (чинного на момент виникнення у суб'єкта декларування обов'язку подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларації за 2020 рік), у випадку встановлення факту неподання декларації суб'єктом декларування відповідно до вимог Закону Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію. Повідомлення суб'єкту декларування надсилається засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом із повідомленням про вручення) за адресами, що зазначені в поданих таким суб'єктом деклараціях, повідомленнях відповідних органів, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (у разі їх надходження) відповідно до законодавства, або вручається суб'єкту декларування особисто під підпис.
Прокурором доказів письмового повідомлення ОСОБА_4 Національним агентством про факт неподання декларації в порядку, передбаченому п. 7 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій”, затвердженого рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19, суду не надано. В матеріалах кримінального провадження такі докази також відсутні, що підтверджено прокурором в підготовчому засіданні.
Незважаючи на те, що зазначених вище доказів матеріали кримінального провадження не містять, заступником начальника відділення поліції № 2 - начальником слідчого відділення Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області майором поліції ОСОБА_6 за погодженням з начальником Трускавецького відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_3 . 07.09.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ст. 366-3 КК України, доказів на підтвердження об'єктивної сторони складу злочину якого досудовим розслідуванням не здобуто.
Суд звертає особливу увагу на те, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, в тому числі є, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином вищевказані обставини свідчать про відсутність фактичних підстав для визнання винуватості, а умови угоди порушують права та інтереси обвинуваченого, що, у відповідності до п.п. 3, 6 ч. 7 ст. 474 КПК України, є підставою для відмови в затвердженні угоди та повернення матеріалів прокурору для продовження досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Таким чином, з вказаного положення законодавства вбачається, що у разі відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості у підготовчому засіданні, суд безальтернативно зобов'язаний повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
Частиною 4 ст. 314 КПК України встановлено, що в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Таким чином апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції за результатами підготовчого судового засідання про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування законом не передбачено, що також підтверджується висновком ККС у складі Верховного Суду в ухвалі від 01.04.2021 року у справі № 760/21355/20.
Суд вважає за доцільне роз'яснити сторонам п. 8 ст. 474 КПК України, згідно якого повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 314, 371, 372, 376, 392, 472,474 КПК суд-
Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12022141140000169 від 07.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, укладеної 07.09.2022 року начальником Трускавецького відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження за № 12022141140000169 від 07.09.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України - повернути начальнику Трускавецького відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, визначене ч. 1ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складено 29.09.2022 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1