Справа № 451/618/22
Провадження № 3/451/362/22
іменем України
29 вересня 2022 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, -
за частиною 1 статті 130, статтею 122-4, статтею 124 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 , 30.06.2022 о 22 год 10 хв в с. Яструбичі по вул. Зелена, 24, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Яструбичі, Червоноградського району, яка рухалася попереду, чим порушив вимоги пункту 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_1 , 30.06.2022 о 22 год 10 хв в с. Яструбичі по вул. Зелена, 24, керував автомобілем ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Яструбичі, Червоноградського району та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги пункту 2.10 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 , 30.06.2022 о 22 год 10 хв в с. Яструбичі по вул. Зелена, 24, керував автомобілем ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у медичному закладі КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком №85 від 01.07.2022, чим порушив вимоги пункту 2.9. «А» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 неодноразово не з'являвся, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у належний спосіб. Про причини неявки суд не повідомив (а.с.20-23).
Суд, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та долучені до них матеріали, доходить наступних висновків.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із приписами пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. №1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
При цьому, судом враховано, що статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тілесні ушкодження людини у цьому переліку наслідків відсутні.
Однак, диспозиція ст.124 КУпАП не зазнавала змін більш ніж 35 років з моменту введення в дію Кодексу, її правові положення сформульовані в загальному вигляді та її тлумачення в більшості випадків зводяться до буквального слідування нормі закону.
Прояв надмірного формалізму при тлумаченні диспозиції ст. 124 КУпАП, а саме: буквальне слідування нормі закону всупереч суті права, позбавляє пішоходів захисту їх права у справах про адміністративні правопорушення у випадках наїзду на них. Більш того, применшення права людини, тобто його матеріального змісту, при буквальному тлумаченні ст. 124 КУпАП, коли віддається перевага пошкодженню транспортного засобу всупереч ст.3 Конституції України, які є нормами прямої дії, про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави, приводять до обмеження захисту прав людини, і по суті зводять нанівець такий захист.
Тому порушення водієм правил дорожнього руху, наслідком яких є наїзд на пішохода, в тому числі за відсутності заподіяння тілесних ушкоджень останньому, не можуть бути віднесені до числа менш значимих, ніж майнова шкода, заподіяна транспортному засобу. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що «захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб». Тлумачення закону повинно відображати соціальні зміни та залишатися в руслі сучасних умов, в інтересах правової визначеності, передбачуваності, рівності перед законом, а також заповнювати прогалини в трактуванні матеріально-правових гарантій.
Зазначені положення ЄСПЛ суд вважає за необхідне застосувати при тлумаченні в контексті конституційних і конвенційних положень норми ст. 124 КУпАП про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, поряд з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху стосовно дій водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, який повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
За загальними правилами для кваліфікації події в якості дорожньо-транспортної пригоди з участю пішохода, наявність механічних пошкоджень на транспортному засобі водія, який здійснив наїзд на пішохода, не є обов'язковим. В результаті наїзду на пішохода механічних пошкоджень на автомобілі може не бути взагалі, що однак, не свідчить про відсутність дорожньо-транспортної пригоди, факт якої підлягає встановленню на підставі всієї сукупності зібраних у справі доказів.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена повністю, оскільки останній, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода.
Крім цього, дії ОСОБА_1 кваліфіковані співробітниками поліції за ст. 122-4 КУпАП яка передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з диспозицією статті 122-4 КУпАП адміністративним правопорушенням є залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Підпункт «а» пункту 2.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з п. 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП доведена:
протоколами про адміністративне правопорушення серії ААБ №171866 від 01.07.2022, серії ААБ №171867 від 30.06.2022 та серії ААБ №171869 від 30.06.2022 (а.с.2, 3, 4);
висновком від 01.07.2022 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (а.с.6);
поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по суті адміністративних правопорушень, які узгоджуються між собою, підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення (а.с.7-10);
поясненнями ОСОБА_1 , даними ним за власної згоди, які узгоджуються між собою, підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення,та в яких він визнав вину у вчиненні зазначених правопорушень (а.с.11);
розпискою ОСОБА_1 , згідно якої останній зобов'язується не керувати автомобілем (а.с.12);
заявою ОСОБА_2 , якою просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на неї (а.с.13);
долученим до матеріалів відеозаписом, в якому відображені обставини, що відбувалися на місці огляду транспортного засобу за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які узгоджуються з викладеними у протоколі обставинами (а.с.1);
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №174227 від 01.07.2022, складеної уповноваженою особою за порушення ОСОБА_1 п.п 2.1 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.14).
Проаналізувавши вищевказані документи, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколах про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Крім цього, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 ДТП та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчинених ним правопорушень; ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП, яка доведена повністю, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, а також зважає на те, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же складом суду, тому відповідно до вимог ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу.
Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення, за перелічених фактичних обставин, буде необхідним та достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до довідки, виданої ВП №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУНП України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
Суд зазначає, що Верховним Судом України у пункті 28 постанови Пленуму від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що суди не вправі застосовувати накладення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Беручи до уваги викладені обставини суд доходить переконання про відсутність правових підстави для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини 1 статті 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Радехівський районний суд Львівської області,-
постановив:
ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП, і накласти стягнення:
за частиною 1 статті 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;
за статтею 124 КУпАП - у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
за статтею 122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі частини 2 статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Б. Куцик-Трускавецька