Справа №463/6000/22
Провадження №1-кс/463/4436/22
29 вересня 2022 р. Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою від 18 серпня 2022 року на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Просить зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, внести відповідні відомості до реєстру на підставі поданої заяви.
Скаргу мотивує тим, що 16.08.2022 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з заявою від 08 серпня 2022 року про вчинення невстановленим працівником поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України. Однак у визначені в ст. 214 КПК України строки відомості на підставі поданої заяви не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заявник подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності. Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в судове засідання не з'явився з невідомих причин. Беручи до уваги наведене, слідчий суддя вважає за можливе провести судовий розгляд скарги у відсутності учасників кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є кримінальним правопорушенням та характеризує, у чому саме полягає об'єктивна та суб'єктивна його сторона, кваліфікуючі ознаки та інше.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення кримінального правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події такого (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, - вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Аналіз положень статей 214, 303 КПК України свідчить, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з заявою про вчинення невстановленим працівником поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України, оскільки остання, на його думку, стукаючи у двері його квартири та телефонуючи йому, вчиняла незаконні процесуальні дії у кримінальному провадженні № 42015140080000070 від 11.08.2015.
Як вбачається зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення, в такій не зазначено, у чому конкретно полягає незаконність таких дій працівника поліції та які кримінально-правові наслідки таких дій. Заявником у поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення кримінального правопорушення вказаною у заяві особою, оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об'єктивними даними, а тому зазначене не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення є його суспільна небезпечність. Злочин (як і кримінальний проступок) серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). При цьому доводи заяви про вчинення кримінального правопорушення фактично зводяться до непогодження із процесуальними діями працівників поліції у конкретному кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи заявника у заяві від 08.08.2022 є його особистою оцінкою процесуальних дій працівника поліції у конкретному кримінальному провадженні і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого кримінально-караного характеру дій, а тому не відповідають вимогам ст. 214 КПК України. Незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 08.08.2022 повідомленням про вчинення вищевказаною особою кримінального правопорушення, проте останнє за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу конкретного кримінального правопорушення, а тому таке повідомлення, з огляду на його зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за будь-якою кваліфікацією дій, про що просить заявник.
Отже, згідно наведених вище норм законодавства за таким повідомленням про внесення відомостей до ЄРДР Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові, не порушено вимог кримінального процесуального законодавства, що регламентують порядок розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1