Справа № 461/5081/22
Провадження № 1-кс/461/4362/22
28.09.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого ВРзСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 12.09.2022 року.
Подану скаргу ОСОБА_3 мотивує тим, що він являється потерпілим у кримінальному провадженні. В межах даного кримінального провадження скаржник, в порядку ст. 220 КПК України, звернувся до слідчого з клопотанням про проведення належного огляду з метою встановлення стану сп'яніння водія ОСОБА_5 . Постановою слідчого ВРзСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 12.09.2022 року в задоволенні наведеного клопотання скаржнику було відмовлено. Скаржник вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою. Отже, скаржник вважає, що відмова у задоволенні клопотання не сприяє забезпеченню повноти та об'єктивності досудового розслідування, а тому просить її скасувати.
Скаржник подав до суду клопотання, відповідно до якого просить проводити розгляд скарги за його відсутності.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведених положень вважаю, за можливе провести розгляд скарги за відсутності скаржника.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).
З урахуванням наведених вище положень вважаю, за можливе провести розгляд скарги за відсутності слідчого.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000662 від 24.07.2017 року здійснюється слідчими слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у Львівській області.
05.09.2022 року до органу досудового розслідування потерпілим ОСОБА_3 подане клопотання щодо проведення належного огляду на визначення стану сп'яніння водія ОСОБА_5 .
Постановою слідчого ВРзСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 12.09.2022 року в задоволенні даного клопотання було відмовлено.
Зі змісту згаданої постанови вбачається, що слідчий відмовляючи у задоволенні клопотання, прийшов до висновку, що таке є необґрунтованим і не стосується питань, які підлягають дослідженню в ході досудового розслідування.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Одним з напрямів ефективного функціонування державної влади в Україні є забезпечення законності діяльності органів досудового розслідування, які виходячи з принципу верховенства права, зобов'язані керуватись законом при здійсненні своїх повноважень. Саме тому об'єктивно необхідним є створення надійного і ефективного механізму судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування, оскільки саме судовий контроль справедливо вважається найбільш дієвим інструментом забезпечення прав і свобод громадян.
У теоретичному аспекті «судовий контроль» покликаний: забезпечити законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод громадян під час досудового розслідування шляхом ухвалення рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права громадян та розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення слідчого чи прокурора.
Кримінальним процесуальним законом здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні віднесено до повноважень слідчого судді, який є суддею суду першої інстанції, а у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Як наведено вище, згідно ч. 1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Статтею 26 КПК України також встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Під час досудового розслідування клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав (ч. 1 ст. 220 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КПК України, про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно положень статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений, серед іншого, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Отже наведені положення визначають повноваження слідчого, зокрема вказують на те, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Також наведені положення визначать порядок розгляду клопотання учасника кримінального провадження, зокрема порядок розгляду клопотання сторони кримінального провадження. Крім того, зазначені положення встановлюють види процесуальних документів, які виготовляються слідчим, випадки коли вони виносяться та вимоги до них. Так, зокрема, відповідно до наведених вище положень, рішення слідчого (постанова) повинно бути вмотивованим.
Вимога стосовно вмотивованості процесуального рішення вказує на те, що таке повинно містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вмотивованість процесуального рішення це фактичне відображення всіх мотивів та обґрунтувань даного рішення у його змісті. Зокрема, таке процесуальне рішення повинно містити відомості про доводи та міркування учасників кримінального провадження, їх оцінку та врахування або відхилення на підставі конкретно визначених мотивів та доказів, обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення доказів і доводів на які посилається заявник, норми права, які застосовані при розгляді клопотання, з наданням належного обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми та процесуальні положення мають бути застосовані у конкретній ситуації.
Вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об'єктивності під час з'ясування обставин справи (оцінки доводів заявника), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час кримінального провадження. В свою чергу, недотримання наведеної вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до недотримання загальних засад кримінального процесуального законодавства.
З дослідженої слідчим суддею оскарженої постанови слідчого вбачається, що така не містить належних мотивів відмови у задоволенні клопотання потерпілого. Зокрема, слідчим у постанові наведено час внесення відомостей до ЄРДР, результати та обставини проведення первинного огляду водія, результати проведення службового розслідування щодо лікаря який провів огляд, а також вказано що питання правомірності дій лікаря немає значення для встановлення суті обставин кримінального провадження.
Разом з тим, такий висновок слідчого є передчасним та необґрунтованим, адже питання правомірності дій особи яка проводила огляд прямо впливає на допустимість відповідного доказу, а тому очевидно це питання має вагоме значення для об'єктивного проведення досудового розслідування.
Крім того, зазначивши у постанові з приводу чого заявлене клопотання, слідчим не вказано, що саме просив виконати в межах кримінального провадження потерпілий, що свідчить про невмотивованість постанови, адже незрозуміло з її змісту у задоволенні яких саме вимог потерпілого відмовлено.
Слід також відзначити, що у мотивувальній частині постанові слідчим наведено, що «в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити».
Водночас, згідно п.19 ч. 1 ст.3 КПК України, сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Отже, процесуальний статус потерпілого не відноситься до сторони захисту.
До повноважень слідчого судді статтею 303 КПК України віднесено розгляд скарг на окремі рішення, дії та бездіяльність слідчого чи прокурора. Наведений у статті 303 КПК України перелік таких рішень, дій чи бездіяльності є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до положень статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Наведений перелік рішень слідчого судді також є вичерпним і не наділяє слідчого суддю повноваженнями призначати експертизу у кримінальному провадженні за результатами розгляду відповідної скарги.
Враховуючи наведені вище доводи та мотиви, приходжу до висновку, що скарга підлягає до задоволення та слід зобов'язати орган досудового розслідування в особі слідчого Головного управління Національної поліції України у Львівській області уповноваженого на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000662 від 24.07.2017 року повторно розглянути клопотання потерпілого від 05.09.2022 року, з дотриманням положень передбачених ст.220 КПК України та повідомити автора клопотання про прийняте рішення у спосіб та строки визначені КПК України.
Керуючись ст.ст.303, 304,306,307 КПК України,
Скаргу задовольнити.
Постанову слідчого ВРзСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 12.09.2022 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілого у кримінальному провадженні №12014140000000662 від 24.07.2017 року скасувати.
Зобов'язати слідчого уповноваженого на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000662 від 24.07.2017 року повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 05.09.2022 року, з дотриманням положень передбачених ст.220 КПК України, та повідомити автора клопотання про прийняте рішення у спосіб та строки визначені КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1