справа № 399/416/22
провадження № 2/399/179/2022
16 вересня 2022 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Шульженко В.В.,
при секретарі судового засідання Аксьоновій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Онуфріївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє його представник, адвокат Мотальова - Кравець В.Ю. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Тарас Володимирович та приватний виконавець Виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (справа №399/416/22),-
встановив:
Позивач, від імені якого діє його представник, адвокат Мотальова - Кравець В.Ю., звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5176 від 15.01.2022 року, вчинений приватним нотаріусом нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 42830,39 грн. Та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 7488,60 грн.
Позов обґрунтовує тим, що в лютому 2022 року через додаток ДІЯ позивачу стало відомо, що 16.02.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області, Бершадським С.М. було відкрито виконавче провадження №68670641. Підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис № 5176 від 15.01.2022 року, виданий приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 42830,39 грн. У позові зазначено, що аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і не обґрунтованість вимог до боржника. Представник позивача вважає, що ТОВ "Вердикт Капітал" не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача. Станом на 15.01.2022 року позивач не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 42830,39 грн., а тому розмір вказаної заборгованості є спірним. У відповідача взагалі відсутні документи які дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області від 15.01.2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5176, має характер безспірності, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку. Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ "Вердикт капітал" враховуючи, що позивач не визнає суму заборгованості. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника. Отже, нотаріусом не було встановлено, що заборгованість є безспірною. Підтвердження того, що заборгованість позичальника є не безспірною є та обставина, що на адресу боржника не надходила вимога про усунення порушень договору та виконання своїх зобов'язань у добровільному порядку. Боржника жодним чином не було повідомлено про направлення документів до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису та про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, що свідчить про спірність суми боргу.
Ухвалою суду від 17.08.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 16.09.2022 року в клопотанні представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено.
07.09.2022 року від представника відповідача, генерального директора ТОВ "Вердикт Капітал" О.В. Іжаковського, до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу. У відзиві представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Обґрунтовує тим, що зазначає норми Закону якими врегульовано здійснення виконавчого напису нотаріуса, а саме ст.ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", Постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також вимогами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року №282/20595. У відзиві зазначено, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. В обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справі повідомлені. Про причини неявки суд не повідомили. Заяви та клопотання до суду не надходили.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розгляд справи здійснюється на підставі ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 68670641) від 16.02.2022 року про примусове виконання виконавчого напису № 5176 виданий 15.01.2022 приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості у розмірі 42830,39 грн., що підтверджується копією даної постанови /а.с. 7/.
15.01.2022 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №5176, яким пропоновано стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 100930420 від 07.08.2021 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ТОВ "МІЛОАН", код ЄДРПОУ 40484607 (правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал") та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "МІЛОАН" (код ЄДРПОУ 40484607) за вказаним Кредитним договором є ТОВ "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) на підставі Договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 року. Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.11.2021 року по 17.12.2021 року включно. Сума заборгованості складає 42830,39 грн. в тому числі: 9506,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32824,39 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; плата отримана зі стягувача ТОВ "Вердикт Капітал", за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом, на підставі ст. 31 Закону України "Про нотаріат", та яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, що підтверджується копією даного виконавчого напису /а.с. 8/.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат», далі - Закону, в редакції на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону).
Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до ст.87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
За змістом ч.2 ст.87 Закону та п.п.3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
За результатами аналізу вищенаведених норм суд приходить наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів встановлено, що боржник не повідомлявся в установленому законом порядку про порушення кредитних зобов'язань, а відповідно заборгованість не є безспірною.
Таким чином з наданих суду документів встановлено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, останнім не перевірено безспірності заборгованості, чим порушено норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса під час його вчинення приватний нотаріус Личук Т.В., пропонуючи звернути стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №100930420 від 07.08.2021 року, керувався ст.ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністрества юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
При цьому, Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. 26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (15.01.2022 року), кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входив до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд приходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Позивач просив стягнути судові витрати у розмірі 7488,60 грн. до яких входить: 992,40 грн. - сума судового збору за подання позовної заяви; 496,20 грн. - сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову; 6000,00 грн. - судові витрати позивача на професійну правничу допомогу.
07.09.2022 року разом з відповіддю на відзив від представника відповідача, генерального директора ТОВ "Вердикт Капітал" О.В. Іжаковського, надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в якому останній просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу. Обґрунтовує дане клопотання тим, що заявлені витрати на правничу допомогу складають 6000,00 грн. Відповідач категорично не погоджується з даною сумою та зазначає, що фактично представник позивача вважає, що написання позовної заяви із формуванням додатків, консультації - вартує 6000,00 грн. З даного приводу представник відповідача зазначає, що середня заробітна плата в січні 2022 року в Харківській області складала 12510 грн. В січні 2022 року 19 робочих днів. З наведеного вбачається, що 1 робочий день в середньому коштує 658,42 грн., половина дня - 329,21 грн. В даному випадку, із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу наприклад на половину робочого дня повинні були складати 329,21 грн., але аж ніяк не 6000,00 грн. за справу незначної складності. До позовної заяви не додано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 6000,00 грн. Також у даному клопотанні представник відповідача посилався на практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Вищого господарського суду України та практику ЄСПЛ.
За змістом ч.1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3-6 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як уже зазначено вище, на підтвердження судових витрат понесених позивачем, які пов'язані з розглядом справи, позивачем ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник, адвокат Мотальова - Кравець В.Ю., разом з позовною заявою подано до суду копію договору про надання правової допомоги №б/н від 26.07.2022 року, копію Акта прийому - передачі наданих послуг від 26.07.2022 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року, копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Мотальова - Кравець В.Ю. від 26.07.2022 року на виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року, копію платіжного доручення № 31798920SB, копію платіжного доручення № 31798921SB, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мотальова - Кравець В.Ю., копію ордеру від 26.07.2022 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року.
Судом встановлено, що 26.07.2022 року в м. Харків між адвокатом Мотальова - Кравець В.Ю. та Приліпком І.Ю. укладено договорів №б/н про надання правової допомоги. До договору позивачем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001330, з якої вбачається, що Мотальова - Кравець Валерія Юріївна має право на заняття адвокатською діяльністю. Також додано копію ордеру від 26.07.2022 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року.
За змістом п.1.1 зазначеного договору, адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів клієнта у цивільній справі щодо: - визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №5176 від 15.01.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, Личук Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов'язані з виконанням доручення клієнта.
За змістом п.3.1 зазначеного договору за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 6000,00 грн.
В договорі від 26.07.2022 року про надання правової допомоги не зазначено, що на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання - передачі наданих послуг. Проте суду надано копію Акта прийому - передачі наданих послуг від 26.07.2022 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року та копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Мотальова - Кравець В.Ю. від 26.07.2022 року на виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 26.07.2022 року в яких зазначено в таблиці надані послуги, їх вартість, витрачений час та загальна кількість сторінок у документі наступні відомості: 1) усна консультація 500,00 грн.; 2) складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 4500,00 грн., 5 годин, 6 сторінок; 3) складання заяви про забезпечення позову 1000,00 грн., 1 година, 4 сторінки. Та зазначено, що загальна вартість наданих послуг складає 6000,00 грн. У Акті прийому - передачі наданих послуг від 26.07.2022 року також зазначено, що клієн перерахував на поточний рахунок адвоката кошти у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Представником позивача надано копію платіжних доручень № 31798920SB від 02.08.2022р. на суму 3000,00 грн. та № 31798921SB від 02.08.2022 р. на суму 3000,00 грн. Однак у зазначених дорученнях вказано отримувача: ОСОБА_2 , та в призначенні платежу зазначено: оплата послуг адвоката зг. дог. б/н № від 27.07.2022 ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з наданого договору про надання правової допомоги його було укладено сторонами 26.07.2022 року з адвокатом Мотальова - Кравець В.Ю. Отже надані платіжні доручення за своїм змістом не відповідають даним які зазначені у договорі, а свідчать про оплату послуг іншій особі та за іншим договором.
Інших доказів на підтвердження оплати наданої адвокатом правової допомоги до суду не направлено.
Отже, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Зазначені висновки викладені в постанові Верховного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 провадження № 61-13573св19.
З огляду на те, що позивачем документально не доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу згідно з договором №б/н від 26.07.2022 року про надання правової допомоги, суд приходить висновку про відсутність підстав для стягнення зазначених витрат із відповідача.
В порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Тарасом Володимировичем 15.01.2022 року та зареєстрований в реєстрі за №5176, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 36799749), коштів на загальну суму 42830,39 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1488,60 грн. з яких: 992,40 грн. судовий збір за подачу позовної заяви та 496,20 грн. судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 36799749), (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б.
Третя особа, приватний нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Тарас Володимирович, адреса:76014, м. Івано - Франківськ, вул. Коновальця Євгена, буд.433, кім. 28-29.
Третя особа, приватний виконавець Виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович, адреса: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 35.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко