28.09.2022 227/4766/21
28 вересня 2022 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю секретаря сз Сисенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача:
заборгованість по заробітній платі у розмірі 10322,14 грн,
середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 27 вересня 2021 року по дату звернення до суду в розмірі 37241,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи начальником зміни дільниці «Охорона праці». 26 вересня 2021 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме за ч.3 ст.38 КЗпП України. Останнім днем його праці було 26.09.2021 року. При звільненні відповідач не здійснив, відповідно до ст.116 КЗпП України, остаточний з ним розрахунок в розмірі 108322,14 грн, що підтверджується виданою відповідачем довідкою. Враховуючи наведене, посилаючись на вимоги ст.ст.116,117 КЗпП України позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі у вказаній сумі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 27 вересня 2021 року по дату звернення з позовом до суду виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 846,39 грн. Також позивач просить вирішити питання щодо розподілу понесених ним судових витрат.
З відзиву відповідача вбачається, що останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що його вини в тому, що позивач не отримав суми при звільненні не має, оскільки останній не звертався до відповідач з письмовою заявою щодо повного розрахунку при звільненні, але в день звільнення отримав на руки свою трудову книжку. Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач вважає, що періодом затримки розрахунку виплат належних позивачу при звільненні слід рахувати з дня наступного за отриманням представником відповідача копії позовної заяви, а саме з 06.01.2022 року, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку позивача в розмрі 845,96 грн. Крім того відповідач посилаючись на правові позиції Верховного Суду, а також на принципи справедливості, добросовісності та розумності та на те, що відповідачу про вимоги позивача стало відомо лише 05.01.2022 року, просить відмовити у задоволені вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Також в своєму відзиві відповідач посилаючись на складну економічно-фінансову ситуацію, яка спричинила простій на підприємстві, а також оголошення карантину на території України, вважає вказані обставини форс-мажорними обставинами, які перешкоджають йому належним чином виконати свої обов'язки перед позивачем і тому вважає, що вини відповідача у нездійсненні розрахунку з позивачем не має.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 09.02.2022 року судом у відповідача були витребувані документи, які мають суттєве значення для розгляду справи.
На виконання ухвали суду від 09.02.2022 року відповідачем 21.03.2022 року були надані витребувані судом документи.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи начальником зміни дільниці «Охорона праці», що визнається відповідачем та підтверджується копією наказу про звільнення ОСОБА_1 (а.с.5,19-20).
Наказом відповідача № 2521 к від 26.09.2021 року (а.с.5) позивача звільнено з посади начальника зміни дільниці «Охорона праці» за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України, з 26.09.2021 року, з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за ст.44 КЗпП України.
Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, як це передбачено ст.116 КЗпП України і тому просить стягнути з відповідача належну йому суму при звільненні в розмірі 108322,14 грн, яка складається з таких сум заборгованості:
за квітень 2021 року 10339,15 грн
за травень 2021 року 17597,69 грн
за червень 2021 року 3391,33 грн
за липень 2021 року 14184,12 грн
за серпень 2021 року 813,74 грн
за вересень 2021 року 61996,11 грн.
На підтвердження існування заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав суду довідку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» № 1079 від 25.10.2021 року(а.с.6), якою підтверджуються вказані суми заборгованості перед позивачем. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання обов'язкових податків та зборів і збігаються з сумами зазначеними позивачем у позові.
Довідкою відповідача № 36 від 10.01.2022 року (а.с.39) підтверджується, що станом на 10.01.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем ( ОСОБА_1 ) з виплати заробітної плати складає 35512,40 грн, яка складається з таких сум:
квітень 2021 року 10339,15 грн
травень 2021 року 17597,69 грн
червень 2021 року 3391,33 грн
липень 2021 року 3370,49 грн
серпень 2021 року 813,74 грн
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання податку.
Довідкою відповідача № 129 від 17.03.2021 року (а.с.61) підтверджується, що станом на 26.09.2021 року (на момент звільнення позивача) заборгованість позивача складала120247,50 грн (сума після утримання податків та зборів). В той же час зміст довідки свідчить про те, що протягом вересня - грудня 2021 року позивачу вказана заборгованість була частково сплачена відповідачем в сумі 84735,10 грн, у зв'язку з чим станом на 15 грудня 2021 року заборгованість із заробітної плати позивача складає 35512,40 грн та складається з наступних сум:
Місяць та рік нарахованої заробітної платиСума з/плати (після утримання податку) станом на 26.09.2021 року (на день звільнення) грнСплачена заборгованість (сума та дата) грнСума з/плати (після утримання податку) станом на 15.12.2021 року (гр.2 - гр. 3) грн
квітень 2021 року10339,15 10339,15
травень 2021 року17597,69 17597,69
червень 2021 року3391,33 3391,33
липень 2021 року14184,1210813,63 (02.11.2021 року)3370,49
серпень 2021 року12739,103070,12 (29.09.2021 року) 5153,57 (01.10.2021 року) 1292,19 (07.10.2021 року) 721,62 (11.10.2021 року) 1687,86 (16.10.2021 року)813,74
вересень 2021 року61966,1161966,11 (15.12.2021 року)
ВСЬОГО120247,5084735,1035512,40
Позивач будь-яких пояснень, які б могли свідчити про те, що він оспорює факт часткової виплати йому заборгованості з заробітної плати в розмірі 84735,10 грн протягом вересня - грудня 2021 року, суду не надав.
Тому суд сприймає вказані обставини такими, що визнані позивачем.
Виходячи з наведеного судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі останнього, станом на день розгляду даної справи (станом на 28.09.2022 року) становить 35512,40 грн (вказана сума зазначена після утримання податків).
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Враховуючи наведене, законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на дату розгляду справи 28.09.2022 року відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати за квітень-серпень 2021 року в сумі 35512,40 грн (вказана сума зазначена після утримання податків) і тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в цій частині підлягають задоволенню саме у вказаній сумі.
Крім того суд зазначає, що вимоги позивача про наявність у відповідача перед ним заборгованості зі сплати заробітної плати в розмірі 108322,14 грн станом на день звернення з позовом до суду (станом на 01.12.2021 року) є необґрунтованими, оскільки з досліджених судом доказів достовірно було встановлено, що станом на 01.12.2021 року заборгованість з заробітної плати становила 97508,51 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 129 від 17.03.2022 року (а.с.61).
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки з ним розрахунку, а саме за період з 27.09.2021 року по 01.12.2021 року(по день звернення з позовом до суду), в розмірі 37241,16 грн, то з приводу цих вимог суд зазначає таке.
Статтею 21 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звертаючись до суду з вказаними вимогами фактично вказував, що в день звільнення він працював і тому вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з ним, повинен рахуватися з 27.09.2021 року.
Відповідач факт праці позивача у день його звільнення не оспорював та надав відповідні докази вказаних обставин, а саме довідку про спуски в шахту (а.с.41) та наказ № 875 від 19.12.2019 року(а.с.42).
Так, наказом ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року на Державному підприємстві «ВК «Краснолиманська» з 19.12.2019 року встановлений простой. Відповідно до п.5 вказаного наказу вбачається, що на час простою працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають буди задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото-спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства. Відповідно до п.6 вказаного наказу вбачається, що начальники виробничих дільниць, не пізніше 1-го числа кожного місяця, до закінчення простою, повинні складати та подавати до відділу праці та заробітної плати списки працівників, які не вийшли на роботу, з вказанням дат не виходу з причини простою, погоджені головним інженером.
Відомостей, з яких би вбачалось, що позивач не входив до числа працівників підприємства, які були задіяни у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства на час простою, відповідач суду не надав.
В той же час з наданої відповідачем довідки про відмітки:Таб № 205- ОСОБА_1 (а.с.41) вбачається, що позивач у день звільнення 26.09.2021 року працював.
Враховуючи наведене, суд критично відноситься до доводів відповідача про те, що в день звільнення позивач не працював.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку з урахуванням вимог позивача, тобто за період з 27.09.2021 року по 01.12.2021 року(тобто в рамках заявлених позивачем вимог).
З довідки № 37 від 30.01.2022 року, виданої ДП «ВП «Краснолиманська» вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 845,96 грн.
З урахування листа Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 № 3501-06/219 вбачається, що кількість робочих днів позивача в 2021 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 27.09.2021 року (з наступного дня після звільнення) по 01.12.2021 року (згідно вимог позивача) складає вересень 2021 року - 4 дні, жовтень 2021 року - 20 днів, листопад 2022 року - 22 дні, грудень 2021 року - 1 день.
У зв'язку з чим, загальна кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2021 року по 01.12.2021 року складає 47 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день звернення до суду (як просить позивач у своєму позові) становить 39760,12 грн = 845,96 (середньоденна заробітна плата) Х 47 (кількість днів затримки розрахунку), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, а також дату звернення позивача до суду, а також, що станом на день звернення до суду вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати в розмірі 108322,14 грн були необґрунтовані, оскільки в судовому засіданні достовірно було встановлено, що станом на 01.12.2021 року (станом на день звернення до суду з позовом) відповідач перед позивачем мав заборгованість з заробітної плати в розмірі 97508,51 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 129 від 17.03.2022 року (а.с.61), суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі пропорційно до задоволених судом вимог, а саме в сумі 817,36 грн виходячи з такого розрахунку:
97508,51 грн (ціна позову на 01.12.2021 року) х 908,00 грн (розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду ) : 108322,14 грн (вимога позивача).
Що стосується судового збору в розмірі 908,00 грн, який був сплачений позивачем у зв'язку зі зверненням до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки в вимоги позивача в цій частині задоволенні в повному обсязі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за травень 2021 року в розмірі 17597,69 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період квітень 2021 року-серпень 2021 року в розмірі 35512,40 грн (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень 40 коп) (сума вказана після утримання обов'язкових податків та обов'язкових платежів).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2021 року по 01.12.2021 року в розмірі 39760,12 грн (тридцять девять тисяч сімсот шістдесят гривень 12 коп). Зазначена сума визначена без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 817,36 грн (вісімсот сімнадцять гривень 36 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2021 року в розмірі 17597,69 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 69 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Білицьке Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул..Перемоги, буд.9.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2020 року.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. Здоровиця
28.09.2022