21.09.2022 Провадження по справі № 2/940/182/22
Справа № 940/155/22
Іменем України
21 вересня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
з участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на їхню користь 8879,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 992,40 грн. понесених судових витрат та 2000,00 грн. за підготовку експертного висновку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії BMX №032022 та серії ВМХ № 032020.
05 лютого 2021 року сталося затоплення квартири позивачів, унаслідок якого її було частково пошкоджено, а саме стіни та стелі коридору, туалету, ванної кімнати та кухні.
25 лютого 2021 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Тетіївського міського голови про створення комісії для обстеження та складання акту-фіксації залиття квартири.
Розпорядженням Тетіївського міського голови № 19 від 11 березня 2021 року було створено тимчасову комісію у складі трьох осіб для встановлення факту залиття квартири та складання акту обстеження.
Актом обстеження технічного стану квартири від 19 березня 2021 року № 15 зафіксовано пошкодження приміщень квартири, а саме - коридору (часткове затікання стелі орієнтовною площею 2 кв.м, стіни 2,5 кв.м), туалету (стіни орієнтовною площею 1, 5 кв.м, стелі орієнтовною площею 1 кв.м), кухні (стіни орієнтовною площею 2, 5 кв.м, стелі орієнтовною площею 2 кв.м). Крім цього, пошкоджено проводку на освітлення зазначених приміщень квартири. Цим актом також встановлено, що причиною затоплення квартири АДРЕСА_2 є недбале користування водопровідною та водовідвідною мережами сусідами з верхнього поверху - власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 . Від підпису на актi обстеження відповідач відмовився, про що є відповідна відмітка.
Згідно висновку вартості ремонту двокімнатної квартири, виконаного СОД ФОП ОСОБА_5 № 206/0321, ринкова вартість ремонту квартири АДРЕСА_1 складає 8879 грн.
За вказаних обставин, за захистом своїх порушених прав позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23.02.2022 року відкрито провадження в справі, яку призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 09.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не прибули, надіслали до суду заяву, в якій просять розглянути справу без їхньої участі за наявними у справі доказами та з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, та ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі. (а. с. 103-105).
21.09.2022 року представник відповідача адвокат Порхун О.П. надала через канцелярію суду письмове пояснення по справі, в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти позову, позовні вимоги та факти викладені в позовній заяві вважає не доведеними. (а. с. 106-107).
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Порхун О.П. у судове засідання не прибули. Представник відповідача адвокат Порхун О.П. надала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та його представника. Позовні вимоги не визнають відповідно до наданих пояснень. (а. с. 108).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.06.2010 року серії BMX № 032022 та серії ВМХ № 032020. (а. с. 9-10).
Із акту обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 від 19 березня 2021 року за № 15, складеного комісією в складі: голови комісії Демянчука П.В., членів комісії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вбачається, що у результаті комісійного обстеження квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що сусіди з верхнього поверху кв. АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_3 , у лютому місяці 2021 року здійснили затоплення кв. АДРЕСА_2 .Причиною затоплення квартири АДРЕСА_2 сусідами з верхнього поверху кв. АДРЕСА_3 , може бути недбале користування водопровідною та водовідвідною мережами. (а. с. 16).
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості ремонту двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , після замочування водою сусідом верхнього поверху, складеним 08 квітня 2021 року суб'єктом оціночної діяльності, ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість ремонту квартири позивачів складає 8879 гривень. (а. с. 19-59).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до частин 3, 4 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно з приписами статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 29.05.2019 року у справі № 645/2087/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, судом встановлено, що доказами, на які посилалися позивачі на обґрунтування своїх вимог, є зокрема Акт обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 від 19 березня 2021 року за № 15 на підтвердження факту залиття квартири позивачів саме відповідачем, та Звіт про незалежну оцінку вартості ремонту двокімнатної квартири АДРЕСА_1 після замочування водою сусідом верхнього поверху від 01 квітня 2021 року на підтвердження розміру збитків.
Отже, надані позивачкою на виконання вимог ст. 81 ЦПК України докази, які досліджені судом, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність факту заподіяння позивачам матеріальної шкоди, завданої з вини відповідача.
Разом з тим, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідачем, на якого покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, розміру спричиненої майнової шкоди, а на підтвердження обґрунтованості наведених доводів про сумнівність наданих позивачкою доказів чи будь-яких доказів щодо предмету спору не надав суду.
Водночас, доводи представника відповідача адвоката Порхун О.П. у письмових поясненнях про те, що Акт обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 від 19 березня 2021 року за № 15 не є належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди, оскільки він не містить реквізитів згідно з додатком №4, які встановлені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», суд вважає такими, що в даному конкретному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наступним.
Так, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акта, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил).
Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника власника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц.
Акт обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 від 19 березня 2021 року підтверджує протиправність дій відповідача та його вину у завданні шкоди позивачам, відповідає вимогам, встановленим до складання таких актів, та містить всі необхідні відомості.
Зокрема, в даному Акті зазначено прізвище, ім'я, по батькові власників квартири, що зазнали шкоди; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири (наведено перелік затоплених приміщень та конкретні місця залиття). Акт підписаний членами комісії, а власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 відмовився від підпису, що засвідчено підписом голови комісії Дем'янчуком П.В.
Отже, наданий позивачами Акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому відомості відповідачем не спростовані.
Крім того, щодо тверджень представника відповідача у письмових поясненнях про те, що у Звіті про незалежну оцінку вартості ремонту квартири позивачів від 01 квітня 2021 року, складеному ФОП ОСОБА_5 вказано про вартість ремонту квартири, а не причини пошкоджень, то суд зазначає наступне.
Зазначений Звіт за своїм правовим характером є звітом про оцінку майна, вимоги до якого встановлюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
При цьому поданий позивачами Звіт містить інформацію про предмет доказування, а саме визначення збитків, за формою і змістом відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, що вказує на можливість його використання для визначення матеріальної шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття квартири.
Натомість, відповідач, маючи сумніви щодо належності зазначеного Звіту як доказу, не погоджуючись з розміром шкоди, не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування обставин, встановлених даним Звітом, або звернутися до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачів, проте вказаним правом на свій розсуд не скористався.
Отже, з огляду на наведені вище норми законодавства, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, досліджені докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судом, позивачами понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 992 грн. 40 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 60-61), та витрати на підготовку експертного висновку в сумі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції № 206 від 01.04.2021 року. (а. с. 17).
Отже, понесені позивачами і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 133, 139, 141, 178, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 11, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , грошові кошти у сумі 8879 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , понесені суові витрати у виді судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок та у виді витрат на підготовку експертного висновку у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 29.09.2022 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК