П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6418/22
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 31.05.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просила:
- стягнути з відповідача на користь позивача помилково нараховану суму єдиного соціального внеску у розмірі 9828,72 грн.;
- зобов'язати відповідача скасувати недоїмку з Єдиного внеску на суму, що становить 4089,83 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30837-50 від 08.02.2022 року.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
На думку апелянта, оскільки позивачкою самостійно було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №15189923, в якому платником визначено суму у розмірі 9828,72 грн., у зв'язку з її непогашенням у інтегрованій картці платника 71040000 (єдиний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (22%)) згідно наданого звіту виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску. Таким чином апелянт вважає, що ним було правомірно винесено спірну вимогу і підстав для її скасування не вбачається.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку з 27 лютого 2012 року в Київській ДПI, як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування, здійснюючи діяльність згідно обраного основного виду діяльності "Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет".
З 21 жовтня 2021 року стан платника 11-припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
З 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком.
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 самостійно подала "звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Додаток 5 Таблиця 1 за 2018 рік №15189923, в якому самостійно платником визначено суму у розмірі 9828,72 грн.
Того ж дня у інтегрованій картці платника 71040000 (єдиний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (22%)) згідно наданого звіту виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску.
2 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС з Одеській області заяву щодо помилкового надання звіту з єдиного внеску за 2018 рік та скасування недоїмки з єдиного внеску.
Листом від 13.12.2021 року №32861/6/15-32-24-003-10 заявницю було повідомлено, що у самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата здійснюється на загальних підставах.
Зазначена відмова зумовила ОСОБА_1 звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
Судом також було встановлено, що 8 лютого 2022 року податковим органом відносно ОСОБА_1 було винесено податкову вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30837-50 від 08.02.2022 року, в якій зазначена сума заборгованості всього 4089,53 грн., що складається з недоїмки у розмірі 3919,83 грн. та штрафних санкцій у розмірі 170 грн.
Доказів надіслання податковим органом платнику згаданої Вимоги та Рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем надано не було.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка як пенсіонер за віком звільнена від сплати за себе єдиного внеску, тому самостійно поданий нею звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску 1 за 2018 рік №15189923, в якому самостійно визначено суму у розмірі 9828,72 грн., є помилковим.
З урахуванням обставин даної справи суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки є скасування, як протиправної, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30837-50 від 08.02.2022 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), в статті 1 якого закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 4 Інструкції №449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що позивачка самостійно подала "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Додаток 5 Таблиця 1 за 2018 рік №15189923, в якому самостійно платником визначено суму у розмірі 9828,72 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивачка з 2017 року є пенсіонеркою за віком, та отже згідно приписів статті 4 Закону №2464-VI, як особа, що звільнена від сплати за себе єдиного внеску, може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме: особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.
Отже, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, і позивачка може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас доказів того, що позивачкою укладався договір щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між нею та відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Ураховуючи, що позивачка у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебувала, є пенсіонеркою за віком, обов'язку сплачувати єдиний внесок у неї відсутній.
Подання же нею звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплати коштів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2020 року у справі №806/1503/16.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 є скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2022 року№Ф-30837-50.
Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків не спростовують та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ГУ ДПС задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов