28 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/16405/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року в адміністративній справі № 160/16405/20 (суддя І інстанції - Ільков В.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у: порушенні права, що гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод: - права на повагу до приватного життя в аспекті втручання в його кореспонденцію, зокрема, при листуванні з Європейським судом з прав людини (частина перша статті 8 Конвенції);
- зобов'язати відповідача не порушувати право позивача, як засудженої особи, який тримається під вартою, у майбутньому на безперешкодне та конфіденційне листування з Європейським судом з прав людини;
- заборонити відповідачу на перегляд листів до Європейського суду з прав людини, як засудженої особи, який тримається під вартою, у майбутньому у разі прибуття чи переведення для утримання під вартою в порядку ст. 90 КВК України;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року позов задоволений частково.
Визнано бездіяльність відповідача, яка полягає у порушенні права позивача на отримання у запечатаному вигляді (конверті) кореспонденції з Європейського суду з прав людини, протиправною.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги зазначив, що моральна шкода спричинена протиправною бездіяльністю відповідача у вигляді протиправного втручання в особисте життя полягала у пережитих з цього приводу душевних стражданнях, відчутті приниження, втраті спокою у денний час та нічного сну, втрати працездатності, порушенні нормального ходу життя. З приводу вказаних душевних страждань звертався за професійною допомогою до психолога, а після неодноразових бесід із психологом за рекомендацією психолога, звертався до лікаря психіатра, який призначив заспокійливі ліки. Після двох курсів прийняття призначених лікарем психіатром ліків, нормальний сон повернувся лише через рік (копія психологічної характеристики психолога Р.Сокол яка підтверджує наведене є у матеріалах справи). Відчуття приниження гідності людини спричинене діями відповідача залишається до теперішнього часу.
Рішення суду І інстанції оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, в інших частинах рішення суду не оскаржено.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач ОСОБА_1 , 1975 року народження, засуджений відбуває покарання у Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№ 89) у секторі максимального рівня безпеки (довічне ув'язнення). (т. № 1 а.с. 18)
В період часу з 17.02.2020 по 25.05.2020 позивач перебував в ДУ ДУВП-4. 12.05.2020 позивачем направлена скарга в Європейський суд з прав людини через адміністрацію ДУ ДУВП-4, яка прийнята начальником сектора максимального рівня безпеки при ДУ ДУВП-4 майором внутрішньої служби Лукіним А.Е. під особисту розписку та відправлена адміністрацією ДУ ДУВП-4 за його рахунок з ВДЗ «Укрпошта» - № 49038 м. Дніпро за реєстраційним номером відправлення № RJ490725973UА.
ЄСПЛ прийняв цю скаргу позивача про, що надав відповідь надіславши її позивачу через адміністрацію ДУ ДУВП-4 оскільки на момент звернення в ЄСПЛ він перебував в ДУ ДУВП-4.
Адміністрація ДУ ДУВП-4, згідно положень чинного законодавства перенаправила відповідь ЄСПЛ на його теперішню адресу, оскільки він наразі вибув із ДУ ДУВП-4 та знаходиться відповідно у ДУ ДВК-89.
Вказує, що цей закритий пакет ним отримано 07 липня 2020 року під особистий підпис, що також підтверджується відміткою, здійсненою в журналі Обліку кореспонденції за № 81. (т. № 2 а.с. 31-31)
Позивач, продовжуючи спілкування з ЄСПЛ, 27.07.2020 відправив доповнення до скарги. 22.08.2020 ЄСПЛ отримав доповнення до скарги від 12.05.2020.
Суд розглянув скаргу та надав відповідь надіславши її на ім'я позивача, на адресу ДУ ДУВП-4.
Адміністрація ДУ ДУВП-4, прийнявши відповідь ЄСПЛ, яка була адресована позивачу передала її етапом адміністрації ДУ ДВК-89 для вручення позивачу
16.11.2020 під час прибуття планового етапу до установи, до відділу по контролю за виконанням судових рішень передано кореспонденцію, адресовану засудженому ОСОБА_1 яка надійшла до Державної установи з Європейського суду з прав людини. При огляді вищевказаного закритого листа посадовими особами відповідача виявлено пошкодження, а саме надрив на зворотному боці конверта.
16.11.2020 в 16 годин 15 хвилин Начальник СМРБ при ДУ ДВК-89 майор внутрішньої служби Нацевич А.М. приніс позивачу в камеру № 13 переслану адміністрацією ДУ ДУВП-4 відповідь ЄСПЛ, разом з журналом реєстрації кореспонденції та актом про виявлені пошкодження закритого пакета з ЄСПЛ. (т. № 2 а.с. 31, 33, 35, 36)
З актом позивач ознайомився і зазначив у ньому свої зауваження, а також розписався в журналі реєстрації кореспонденції про отримання листа, оскільки в журналі містилась помітка червоним кольором про те, що пакет дійсно пошкоджено. (т. № 2 а.с. 31, 33, 35)
Відповідно довідки від 17.11.2020, здійсненою посадовими особами відповідача, встановлено, що дійсно під час огляду вказаного вище закритого листа виявлено, що він має пошкодження, а саме надрив зі зворотної сторони конверта, про що складено відповідний акт. (т. № 2 а.с. 36)
Позивач зазначає, що Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» порушено право позивача на таємницю листування, порушення права засудженого на таємницю кореспонденції з ЄСПЛ, також було підтверджено цензурі перегляд кореспонденції, яка не підлягала перегляду, та яка заборонена Конвенцією, Конституцією України та Кримінально-виконавчим Кодексом України, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у порушенні права позивача на отримання у запечатаному вигляді (конверті) кореспонденцію з Європейського суду з прав людини. Водночас адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями. Захист прав на майбутнє положеннями КАС України не передбачено. Такі повноваження відповідача є дискреційними. Стосовно стягнення на користь позивача моральної шкоди в загальному розмірі 100 000 гривень позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок поведінки відповідача, яку позивач вважає протиправною, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, рішення суду оскаржене лише в частині відмови в задоволення позову про стягнення моральної шкоди, в апеляційній скарзі позивачем викладені доводи щодо незгоди з відмовою у відшкодуванні йому заподіяної моральної шкоди, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість зазначеного рішення лише в частині відмови у стягненні на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100 тисяч гривень.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, коли таке відшкодування прямо передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Натомість, ні Кримінально-виконавчим кодексом, ні Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку пошкодження кореспонденції з Європейського суду з прав людини.
Позивачем не наведено жодної норми спеціального законодавства, якою передбачено відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах
Отже, позивачем не доведено наявності у нього права на відшкодування у спірних правовідносинах моральної шкоди.
Інші доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів не приймаються, оскільки, з урахуванням встановлених обставин справи, не мають правового значення для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди на користь позивача задоволенню не підлягає, про що правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки розгляд справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року в адміністративній справі № 160/16405/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко