28 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 386/245/21(2-а/386/3/22)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Новошицька О.О.
за участю представника позивача Казанчука А.В.
представника відповідача Шамшур Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці
на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2022 року (головуючий суддя Гут Ю.О.)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Кропивницької митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби), Першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужева Олексія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 26.03.2021 до Голованівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачів Дніпровської митниці Держмитслужби та першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужева Олексія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0348/11000/20 від 10.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова №0348/11000/20 від 10.03.2021 є протиправною. На момент-винесення постанови повідомлення про дату розгляду справи про порушення митних правил ОСОБА_1 не отримувала, тобто даних про своєчасне сповіщення позивачку про місце і час розгляду справи відповідач не мав. У зв'язку з цим позивачка була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, а заяв про розгляд справи за її відсутності вона не подавала. Наведене свідчить про порушення прав позивачки на захист і є безумовною підставою для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови відповідно до положень п.4 ч. 1 ст.531 МК України. Крім того, відповідно до ч.6 ст.69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Подані до митного оформлення товаросупровідні документи достатньо повно підтверджують відсутність у позивачки умислу на вчинення передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил, оскільки у митній декларації вказаний код, що визначений постачальником товару. Посилання у постанові на рішення митного органу про визначення коду товару у 2017 році є безпідставним, оскільки позивачка не була декларантом та про вказане рішення не була обізнана. Оскільки докази у підтвердження наявності складу правопорушення відсутні, то відсутні підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2022 року позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0348/11000/20 від 10 березня 2021 року, винесену першим заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужевим Олексієм Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що складає 354 993 грн. 96 коп., справу про адміністративне правопорушення закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при винесені відповідачем постанови відносно позивачки були допущенні процесуальні порушення прав, та порушено процесуальні норми при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, як наслідок постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та винесена в порушення ст. 236 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кропивницькою митницею подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги серед іншого вказує, що запит на проведення дослідження (аналізу, експертизи) від 21.09.2021 №62 було скеровано начальником митного поста «Кропивницький» Дніпровської митниці Держмитслужби. Разом з тим, ОСОБА_1 вказано на неправомірність постанови Дніпровської митниці Держмитслужби від 10.03.2021 №0348/11000/21 у зв'язку з тим, що вона була винесена без присутності особи, що притягується до відповідальності в справі про порушення митних правил №0348/11000/20, чим порушено вимоги ч.1,4 ст.526 МК України, а саме справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне їх сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Проте, під час провадження по справі, ОСОБА_1 було двічі направлено повістки про необхідність прибути до митниці з приводку надання пояснень щодо вчиненого нею правопорушення із роз'ясненням її прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, ст.498 МК України. Для надання пояснень ОСОБА_1 до митниці не з'явилась та клопотала щодо перенесення розгляду справи про порушення митних правил у зв'язку з тим, що вона знаходиться на лікуванні. Таким чином, ОСОБА_1 було відомо суть вчиненого нею правопорушення, підстави для притягнення її до відповідальності за порушення митних правил, її права, як особи, що притягується до відповідальності, а також час і місце розгляду справи. Також зазначає, що ОСОБА_2 не здійснено всі необхідні заходи щодо декларування товару, а саме відповідно до ч.2 ст.266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, зібрати проби та зразки товарів. Таким чином, отримувач товару ТОВ «Побужський феронікелеєвий комбінат» та декларант ОСОБА_3 правомірність зміни коду товару і завдяки діям співробітників Дніпровської митниці ДФС були припинені протирпвні дії направлені на встановлений законом порядок сплати митнизх платежів, шляхом зменшення їх розміру. Відповідач зазначає, що по даній справі були зібрані необхідні та допустимі докази вчинення митного правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.485 МК України.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивачки просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив про не доведення відповідачем умислу позивачки, що є складовою вимог ст. 485 МКУ.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2021 першим заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужевим Олексієм Олександровичем постанову без присутності особи, що притягається до відповідальності в справі про порушення митних правил №0348/11000/20 щодо громадянки України ОСОБА_1 . Останню визнано винною у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 354 993,96 грн.(а.с.51-53).
Позивачка вважає протиправною постанову №0348/11000/20 від 10.03.2021 року
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України, КУпАП.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
В силу статті 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари:
а) найменування;
б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;
в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);
г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);
д) опис упаковки (кількість, вид);
е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;
є) фактурна вартість товарів;
з) відомості про уповноважені банки декларанта;
и) статистична вартість товарів;
6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:
а) ставки митних платежів;
б) застосування пільг зі сплати митних платежів;
в) суми митних платежів;
г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до ст. 3 прим. Митного кодексу України;
ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;
д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені ч. 3 ст. 335 Митного кодексу України;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Матеріалами справи підтверджується, що 14.01.2019 між ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» та фірмою FY Co. Limited укладений контракт №01-14FY щодо придбання вогнетривких матеріалів. На виконання вказаного контракту фірмою FY Co. Limited поставлено, а ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» отримано вогнетривку цеглу МН9615F.
Поставка товару відбулась 14.09.2020 відповідно до контракту від 14.01.2019 №01-14 FY на митну територію України в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби морським транспортом із Китаю на адресу ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» на підставі товаросупровідних документів: коносаменту від 26.07.2020 року №BSSHA81106, інвойсу від 14.07.2020 №B318. Переміщено товар - вогнетривка цегла різного формату марки МН 9615 F, формат 75/0-1162 шт, 75/8-157 шт, 75/20-652 шт, 75/36-293, 75/8-2/3-19 шт, 40/0-856 шт, 40/8-454 шт, 40/20-367 шт, 40/0-3/4-15 шт призначена для футерування печей, в яких обпалюється нікелева руда.
18.09.2020 року до сектору митного оформлення «Побузьке» митного поста «Кропивницький» Дніпровської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ, зареєстровану за № UA110290/2020/001521, в якій задекларувано зазначений вище товар за кодом згідно з УКТЗЕД 6902100000.
За твердженням позивачки зазначений код товару УКТЗЕД 6902100000 внесений декларантом до митної декларації із товаросупровідних документів, наданих відправником товару, зокрема з рахунку-фактури (інвойсу) від 14.07.2020 №B318, копії експортної декларації відправника FY Co. Limited 489627152563786013 від 14.07.2020 р. та специфікації до контракту №6 від 04.12.2019. Дослідивши вказані докази судом встановлено, що товаросупровідні документи містять код товару 6902100000.
18.09.2020 проведений митний огляд товару із залученням співробітників УЗПМП, відібрано проби товару, про що складено Акт про взяття проб товарів №UA110290/2020/001521 та відправлено їх до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби надано висновок №1420003700-0511 від 29.09.2020, в якому зазначено, що зразок наданий на дослідження ідентифіковано як невипалений виріб у вигляді цегли чорного кольору, який містить у своєму складі оксиди магнію, алюмінію, кремнію, кальцію, заліза та графіту.
В пункті 2 висновку №1420003700-0511, наданим Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, підставою для проведення дослідження зазначено запит про проведення дослідження від 21.09.2020 №62, а в пункті 8 цього ж висновку підставою для направлення запиту зазначено рішення ВОР 4 УЗПМП Дніпровської митниці Держмитслужби.
Згідно з ч.2 ст.356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Відділ оперативного реагування № 4 (ВОР 4) відповідно до положень зазначеної вище норми не має відповідних повноважень приймати рішення про взяття проб (зразків) та зверненні із запитами про проведення дослідження (аналізу, експертизи), оскільки таке право належить виключно керівнику цього митного органу або його заступнику.
На підставі експертного висновку 29.09.2020 відділом оперативного реагування №4 направлено запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності класифікації товару за УКТЗЕД, а 01.10.2020 спеціалізованим підрозділом митниці винесено рішення про визначення коду товару КТ-UA11000-0161-2020, згідно якого зазначена вище цегла класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 6815910000, на який встановлена ставка ввізного мита у розмірі 8% від вартості товару.
02.10.2020 головним державним інспектором відділу оперативного реагування №4 управління забезпечення протидії митним правопорушенням Дніпропетровської митниці Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил №0348/11000/20 та зазначена особа, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , начальник відділу митного оформлення ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (а.с. 10-14 т. 1).
Зі змісту постанови вбачається, що зазначена постанова складена 10.03.2021 першим заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужевим Олексієм Олександровичем постанову без присутності особи, що притягається до відповідальності в справі про порушення митних правил №0348/11000/20 щодо громадянки України ОСОБА_1 .
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винною у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що складає 354 993,96 грн. (а.с.51-53 т. 1).
18.03.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримано постанову в справі про порушення митних правил № 0348/11000/20 від 10.03.2021 (а.с.54-55 т. 1).
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку даним правовідносинам вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частинами 1, 4 ст.526 Митного кодексу України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
При цьому, матеріалами справи підтверджуються, що на момент винесення постанови №0348/11000/20 від 10.03.2021 повідомлення про дату розгляду справи про порушення митних правил ОСОБА_1 не отримувала.
Отже, відповідачем не підтверджено, що позивачка була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи про накладення адміністративного стягнення.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку, що позивачка була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права при вирішенні справи про порушення митних правил.
Також слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 не подавала будь-яких заяв про розгляд справи про порушення митних правил без її участі.
Як наслідок, наведене свідчить про порушення відповідачем права позивачки на захист, що є однією з підстав для визнання протиправною і скасування постанови відповідно до положень п.4 ч.1 ст.531 МК України.
Окрім того, відповідно до ч.6 ст.69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Водночас, подані до митного оформлення товаросупровідні документи достатньо повно підтверджують відсутність у позивачки умислу на вчинення передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил, оскільки у митній декларації вказаний код, що визначений постачальником товару.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання у постанові №0348/11000/20 від 10.03.2021 на рішення митного органу про визначення коду товару у 2017 році є безпідставним, оскільки позивачка не була декларантом та про вказане рішення не була обізнана.
Слід взяти до уваги, що Верховний Суд здійснив правовий аналіз ст. 485 МК України стосовно накладення штрафу за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у сукупності зі ст. 69 МК України, що передбачає звільнення від накладення штрафів у зв'язку із помилковою класифікацією товарів, якщо випадок такої класифікації є складним.
Відповідно до ч. 5 ст. 69 МКУ, випадок визнається складним, якщо у процесі контролю у митних органів виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, що потребують додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
У той же час, навіть у складному випадку, штраф може бути накладено на керівника, однак лише за умови, якщо декларант при митному оформленні подавав недостовірні документи, недостовірну інформацію та/або не всю наявну в нього інформацію (ч. 6 ст. 69 МКУ).
В своїх рішеннях Верховний Суд при дослідженні питання чи був випадок класифікації складним та чи правомірне накладення штрафу звертає увагу, якщо митні органи самостійно не могли визначити код товару, а для класифікації товару проводилося лабораторне дослідження, то сам факт необхідності проведення такого дослідження свідчить про те, що випадок класифікації є складним.
Тобто, сам по собі факт невірного зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД не становить склад правопорушення згідно з статтею 485 Митного кодексу України.
Вказана правова позиція знаходить своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № №640/19665/16-а, у якій митні органи самостійно не могли визначити код товару, оскільки правильне визначення коду товару залежало від його характеристик, які не можна було визначити візуально. Верховний Суд постановив, що оскільки лише після отримання лабораторного висновку митні органи визначили інший код, ніж той, що зазначив декларант, то випадок класифікації товару визнається складним. На основі ст. 69 МКУ Верховний Суд скасував накладення штрафу на декларанта.
Верховний Суд зазначив, що такі обставини та необхідність підтвердження рішення про код товару свідчать про складність випадку класифікації, а отже накладення штрафу є неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 640/5082/17, а також від 08.02.2022 у справі № 761/17885/17.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження повинен був зібрати та надати суду докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення.
Оскільки докази у підтвердження наявності складу правопорушення відсутні, тому дані обставини унеможливлюють притягнення позивачку до будь-якого виду відповідальності.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Статті 529 МК України встановлено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею ст. 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз вказаних норм КУпАП дає підстави для висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно п. 3, ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.
Крім того, відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У Рішенні Конституційного Суду від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, юридичні рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися у відповідності з правовими нормами, які повинні бути чіткими, щоб дозволяти особі передбачити для себе певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Таким чином, при винесені відповідачем постанови відносно позивача були допущенні процесуальні порушення прав останньої, та порушено процесуальні норми при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, тобто оскаржена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та винесена в порушення ст. 236 КУпАП, як вказав і суд першої інстанції.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись 241-245, 250, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кропивницької митниці - залишити без задоволення.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.09.2022 та касаційному оскарженню не підлягає.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 28.09.2022.
В повному обсязі постанова виготовлена 28.09.2022.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова