27 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 520/22874/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року (суддя Савченко А.В.) у справі №520/22874/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
встановиВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16 001,58 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь 5 000 грн. моральної шкоди за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на те, що
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При виключенні його зі списків військової частини, відповідачем не було проведено остаточного розрахунку при звільненні. Позивач зазначав, що фактично його було звільнено зі служби 30.08.2021, а остаточний розрахунок проведено лише 12.10.2021, що свідчить про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16 001,58 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що при звільненні позивача з ним не було проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у
задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача фактично полягає у тому, що Військова частина НОМЕР_1 не може відповідати за позовом, оскільки військова частина перебуває на фінансовому забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_1, яким і виплачувалось грошове забезпечення позивачу. З цих підстав відповідач вказує на те, що оскільки військова частина не виплачувала грошове забезпечення позивачу, то вона не може нести відповідальність за порушене право позивача.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу на посаді начальника радіостанції військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №11-РС від 16 серпня 2021 року позивача звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
На виконання вказаного наказу командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) від 30.08.2021 року №79 відповідно до якого сержанта ОСОБА_1 , начальника радіостанції військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільненого у запас за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням контракту) наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 16 серпня 2021 року № 11-РС з військової служби у запас, вважати таким, що справи та посаду здав 30 серпня 2021 року. З 30 серпня 2021 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.
В зазначеному вище наказі також вказано, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 30 серпня 2021 року становить: за календарем 7 років 07 місяців 23 дні, пільгова 02 роки 07 місяців 10 днів, загальна 10 років 03 місяці 03 дні. Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% місячного грошового забезпечення за період з 01 серпня по 30 серпня 2021 року та премію у розмірі 116% за період з 01 серпня по 30 серпня 2021 року. Виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 14 календарних днів 2018, 2019, 2020, 2021 роки, на підставі пункту 3, розділу XXXІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260. Виплатити грошову компенсацію вартості за нестримане речове майно відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 у сумі 19358 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 41 коп. Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовця Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони У країни» від 1 червня 2008 року №260, наказу Міністра оборони України від 18.02.2020 року №45 за 2020 рік отримав. Постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечувався.
Підставами звернення з позовом до суду визначено те, що військовою частиною несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не своєчасний розрахунок при звільненні є підставою для стягнення на користь військовослужбовця середнього заробітку за час затримки при розрахунку при звільненні.
В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав у спірному випадку для стягнення на користь позивача середнього заробітку за порушення терміну розрахунку при звільненні, при цьому, покладення таких санкцій саме на відповідача, яким визначено військову частину НОМЕР_1 .
Так, по-перше, судом першої інстанції не було встановлено, а позивачем не доведено того, що при звільненні військовою частиною НОМЕР_1 не було проведено повного та остаточного розрахунку.
В наказі (по стройовій частині) від 30.08.2021 року №79 визначено види грошового забезпечення на які має право позивач при звільненні.
Позивач зазначає, що остаточний розрахунок з ним було проведено 12.10.2021, але жодних доказів цьому не надав.
В матеріалах справи знаходиться скриншот банківської карти (а.с.15) з якого вбачається, що на банківський рахунок (невідомо кого) 13.10.2021 надішли кошти в розмірі 711,7грн. від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, грошові кошти надійшли 13.10.2021, а не 12.10.2021, як про те зазначав позивач, при цьому грошові кошти надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1, а не від Військової частини НОМЕР_1 - відповідача у справі. Також, позивачем не обгрунтовано, а судом не встановлено природу цих коштів. Отже, вказане свідчить про необґрунтованість позиції позивача про порушення Військовою частиною НОМЕР_1 термінів розрахунку при звільненні.
Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Військова частина НОМЕР_1 з дня формування перебувала на фінансовому забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (на теперішній час - ІНФОРМАЦІЯ_1).
Позивача звільнено з військової служби саме наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З наданих позивачем відомостей про отриманні доходи вбачається, що грошове забезпечення позивач як військовослужбовець отримував від ІНФОРМАЦІЯ_1, а не від Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, за встановлених обставин відсутні підстави стверджувати про те, що саме Військова частина НОМЕР_1 допустила порушення строків розрахунку при звільненні, щоб було правовою підставою для застосування саме до військової частин таких негативних наслідків як стягнення середнього заробітку за порушення терміну розрахунків при звільненні.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в цій частині заявлених вимог.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, в цій частині заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/22874/21, в частині задоволених позовних вимог - скасувати та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/22874/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 27.09.2022
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк