іменем України
23 вересня 2022 року справа № 280/12363/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про виплату допомоги до п'ятого травня
ОСОБА_1 13.12.2021 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати нарахувати та виплатити доплачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - у розмірі 10246,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 36.01.2022, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений:
- визнано протиправними дії щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В апеляційній скарзі Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Управління не має повноважень щодо внесення змін до Державного бюджету України щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, затвердження та надання завдання щодо її виплати, оскільки ці повноваження належать іншим органам.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для особи з інвалідністю внаслідок війни (ІІ група), згідно з посвідченням НОМЕР_1 від 16.01.2019.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) просив здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Листом №У-310/01-12 від 22.07.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком
Підпунктом 5 пункту 63 Закону України №79 від 28.12.2014 "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності з 01.01.2015, прикінцеві і перехідні положення Бюджетного Кодексу України доповнені пунктами 17-27.
Зокрема в пункті 26 зазначено: Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; статей 5, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; частин 1, 2 статті 9, статей 14, 22, 36, 37, 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; частини 2 статті 12, пункту "ж" частини 1 статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я; статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; статті 43 Гірничого закону України; статей 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; статті 4 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей"; Закону України "Про вищу освіту"; частини 1 статті 25, частини 2 статті 35, частини 4 статті 36, частини 5 статті 41, статті 57, частини 2 статті 61 Закону України "Про освіту"; абзацу 2 частини 6 статті 11, частин 1, 2, 5 статті 14, статті 21, абзаців 2-9 частини 1 статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту"; абзацу 1 частини 2, абзаців 2, 4, 5 частини 3 статті 18, абзацу 3 частини 4 статті 21, абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту"; частини 2 статті 14, абзацу 2 частини 6 статті 16, абзацу 2 частини 3 статті 30, частини 5 статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту"; абзацу 2 частини 1 статті 26, статті 28 Закону України "Про зайнятість населення"; статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; частини 1 статті 25, статті 26 Закону України "Про дипломатичну службу"; частини 3 статті 22, частини 3 статті 29 Закону України "Про культуру"; статті 14 Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України"; статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"; частини 3 статті 119, статті 250 Кодексу законів про працю України; частини 2 статті 13, частини 1 статті 14, абзацу 7 частини 2 статті 21 Закону України "Про театри і театральну справу"; абзаців 8, 9 частини 2 статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу"; частини 4 статті 19 Закону України "Про охорону праці"; частини 4 статті 23, частин 3, 19, 20, 29 статті 24, частини 3 статті 34 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"; частин 3-5 статті 26 Закону України "Про фізичну культуру і спорт"; частини 3 статті 69, статті 129, частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про безоплатну правову допомогу"; абзацу 5 частини 3 статті 5, частини 5 статті 19 Закону України "Про охорону дитинства"; абзацу 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; другого речення частини 5 статті 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві"; абзацу 3 частини 2 статті 47 Закону України "Про професійно-технічну освіту"; частини 3 статті 15 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу"; частин 4-6 статті 14 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"; частини 1 статті 25 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей"; Закону України "Про державну службу"; статті 16 Закону України "Про запобігання корупції"; частини 1 статті 21 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; абзаців 3, 4 підпункту 8 пункту 8 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації"; статті 9-1, абзаців 1, 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; частини 7 статті 21 Закону України "Про національну гвардію України"; абзацу 6 частини 3 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; статей 6, 7 Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою"; статті 81, частин 16-18 статті 86, пунктів 13, 14 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 прикінцевих і перехідних положень Бюджетного Кодексу України в частині, яка передбачає що норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином суд першої інстанції правильно вказав, що після прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 Управління соціального захисту населення було зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України постановою «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 325 від 08.04.2021 установив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова КМУ № 325. Разом з тим, виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році, слід застосовувати не положення постанови КМУ №325, а приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про відсутність коштів для виплати допомоги до п'ятого травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Європейський Суд з прав людини у справах Кечко проти України, Сук проти України та інших неодноразово наголошував, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Постановою КМУ №423 від 17.06.2015, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення.
Відповідно до підпункту 41 пункту 4 Положення, Міністерство соціальної політики України організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки Управління соціального захисту населення є складовою в системі державної політики соціального захисту населення, яке безпосередньо здійснює нарахування і виплату допомоги до 5 травня, окружний суд обґрунтовано зобов'язав саме відповідача, де ОСОБА_1 перебуває на обліку, нарахувати і виплатити недоплачену допомогу.
Стосовно стягнення судових витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між ОСОБА_1 та адвокатом Хмарським Р.Б. укладений договір від 19.07.2021 про надання правової допомоги №59. Згідно Розрахунку витрат на правничу допомогу, загальна вартість юридичних послуг склала 900грн.
Оплата послуг здійснена згідно квитанції до прибуткового касового ордера №114 від 13.12.2021.
Колегія суддів погоджується з окружним судом, що стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 900грн є співмірним зі складністю справи, часом, необхідним для виконання адвокатом робіт, ціною позову та значенням справи для сторін а також те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 23.09.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова