ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2022 року м. Київ № 640/4897/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовом до Державної аудиторської служби України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівель - відкритих торгів (ідентифікатор закупівель ID: UА-2018-09-05-000168-с) за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (Круги та профілі сталеві, круг чавунний, прути кольорових металів)» від 05.03.2019 у частині встановлення порушень у сфері публічних закупівель, зокрема порушення норм частини третьої статті 17, пункту 2 частини другої статті 22, пункту 3 частини другої статті 22, Закону України «Про публічні закупівлі», а також зобов'язання вчинити дії щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку (ідентифікатор моніторингу № UА-М-2018-10-16-000337).
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню, з урахуванням того, що результати моніторингу закупівлі є безпідставними, та не враховують того, що згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», передбачено, що замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Також, на виконання п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону, замовником зазначено у технічних вимогах до предмета закупівлі, що технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати застосування заходів із захисту довкілля.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.05.2019 до суду від Державної аудиторської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на норми п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону № 922, які є імперативними та не підлягають суб'єктивному тлумаченню замовником. Тендерна документація повинна містити вимогу про надання учасником виключно у довільній формі інформації про відсутність підстав, визначених у ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону, позаяк зазначена вимога законодавцем як обов'язок замовника під час розроблення та затвердження тендерної документації. Також, як установлено з додатка 4 до тендерної документації, технічні вимоги за лотом 3, не містять застережень щодо застосування заходів із захисту довкілля. (а.с. 80-85)
17.05.2019 до суду від строни позивача надійшла відповідь на відзив. (а.с. 102-108)
22.05.2019 представником відповідача надано до суду заперечення.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, на підставі наказу Державної аудиторської служби України від 07.02.2019 № 33, відповідно до частини другої статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, відповідачем було розпочато моніторинг закупівель позивача, покладено на департамент контролю у сфері закупівель ДАСУ забезпечення проведення моніторингу закупівель зазначеного у пункті 1 цього наказу, а саме: закупівлі позивача «ДК 021:2015: 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (Круги та профілі сталеві, круг чавунний, прути кольорових металів)».
05.03.2019 за результатами моніторингу ДАСУ (ідентифікатор моніторингу № UА-М-2018-10-16-000337) складено, підписано та оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Прозорро» висновок з інформацією про те, що за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель порушення законодавства в частині складання тендерної документації та/або внесення змін до неї - тендерна документація замовника не містить вимоги щодо надання учасниками торгів інформації в додільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, визначеної у пункті 8 частини першої статті 17 Закону, чим порушено норми частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону; порушення норм пункту 3 частини 2 статті 22 Закону.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та підпунктом 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 р. № 43, ДАСУ зобов'язала позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до частини восьмої статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та або документи, що свідчать про усунення порушення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
Позивач, вважає зазначений висновок необґрунтованим, протиправним та такими, що суперечить нормам діючого законодавства, що і зумовило останнього на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі також Закон № 2939).
За приписами статті 1 Закону № 2939, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Приписами статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Статтею 5 Закону № 2939, передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
У свою чергу, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі також Закон № 922), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 922, моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону № 922, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.
У силу змісту статті 8 Закону № 922, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
При цьому, рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.
Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
При цьому, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).
Відповідно до приписів підпунктів 3, 9 пункту 4, пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Судом досліджено, що за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель порушення законодавства в частині складання тендерної документації та/або внесення змін до неї, відповідач дійшов висновку про те, що 1) тендерна документація замовника не містить вимоги щодо надання учасниками торгів інформації в додільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, визначеної у пункті 8 частини першої статті 17 Закону, чим порушено норми частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону; 2) порушення норм пункту 3 частини 2 статті 22 Закону.
Так, у висновку відповідача зазначено, що тендерна документація позивача не містить вимог щодо надання учасниками в довільній формі інформації про відсутність підстави визначеної п. 8 частини першої ст. 17 Закону, а саме, інформації щодо порушення справи про банкрутства та відкриття ліквідаційної процедури стосовно учасника торгів.
За змістом ч. 3 ст. 17 Закону № 922, передбачено, що замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Відповідно до переліку відкритих єдиних державних реєстрів, оприлюднених Міністерством юстиції України, Єдиний реєстр підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство віднесено до таких реєстрів, на що було також звернуто увагу і позивачем у позовній заяві.
Відповідно до п. 1.2 Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2011 № 3018/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України 18.01.2013 № 131/5) Положення), Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, - це автоматизована база даних, що містить інформацію про суб'єктів підприємницької діяльності, відносно яких триває або завершена процедура банкрутства (далі - боржники), про стан провадження у справі про банкрутство, про реєстр вимог кредиторів та інші дані, які отримані від арбітражних керуючих та господарських судів, а також відомості, які є результатом здійснення державним органом з питань банкрутства визначених законодавством повноважень (далі - Єдиний реєстр підприємств).
За змістом п.п. 2.1.2. п. 2.1 Положення, Єдиний реєстр підприємств містить відомості про стан провадження у справі про банкрутство (у тому числі дата відкриття провадження у справі про банкрутство та судова процедура, у якій перебуває боржник). Відомості з Єдиного реєстру підприємств надаються у вигляді скорочених та повних інформаційних довідок (п.3.1. Положення). Інформаційна довідка з Єдиного реєстру підприємств (далі - довідка) - це документ, який надається безоплатно в електронній формі за он-лайн запитом юридичної або фізичної особи про видачу довідки з Єдиного реєстру підприємств (далі - запит) стосовно суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого запитується інформація (п.3.2. Положення).
Відомості з Єдиного реєстру підприємств є актуальними на дату формування довідки (п. 3.6. Положення).
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Єдиний ліцензійний реєстр, Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до приписів п. 26, 28 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, у тому числі відомості про розпорядника майна, керуючого санацією; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявления кредиторами своїх вимог.
У силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів.
Таким чином, суд зазначає, що Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство є відкритим єдиним державним реєстром, доступ до якого є вільним та в якому міститься достовірна інформація про юридичну особу, включно щодо визнання учасника торгів банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
Крім того, підлягає врахуванню й доводи позивача, який повідомляє, що у тендерних документаціях щодо відкритих торгів Державної аудиторської служби України відсутня вимога до учасників надати окрему інформацію в довільній формі стосовно відсутності підстави, визначеної пунктом 8 частини першої статті 17 Закону (закупівлі № UА-2018-09-17-002614-с; UА -2018-09-11-002344-с; UА -2018-10-03-001561-с; UА -2018-09-06-000856-b; UА -2018-06-06-000583-а; UА -2018-03-27-001133-b; UA-2016-11-07-000546-с тощо).
Натомість, у додатках, які є невід'ємною частиною тендерної документації, зазначено, що замовник самостійно перевіряє інформацію, що міститься у відкритому реєстрі, а також для підтвердження роздруковує її.
Тож, за висновками суду, у даному випадку, відсутнє порушення норм чинного законодавства України в цій частині, а висновки відповідача щодо порушення замовником вимог ч. 3 ст. 17 та п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону необґрунтованими, безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями Закону, що регулюють правовідносини у цій частині.
У частині висновку щодо порушення позивачем норм пункту 3 частини другої статті 22 Закону, суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, тендерна документація повинна містити інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов'язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля.
Судом досліджено, що на виконання пункту 3 частини першої статті 22 Закону, позивачем, як замовником було зазначено у технічних вимог до предмета закупівлі (додаток 4 до тендерної документації), що технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля. Таким чином, замовником було дотримано вимог чинного законодавства в цій частині. Інших вимог до виконання вказаної норми Закону відповідачем не було зазначено, а законодавством не передбачено.
На переконання суду, будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У взаємозв'язку з наведеним, суд також вважає за необхідне зазначити, що застосування наведеного у спірному висновку заходу реагування, мають враховуватися принцип співмірності наслідків такого реагування тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб'єктів господарювання, безпосередніх отримувачів придбаних послуг і публічними інтересами.
При цьому, суд зазначає, що у спірному висновку взагалі не йде мова про неефективне, незаконне, нецільове використання бюджетних коштів, що не узгоджується із вимогою про розірвання укладеного за результатами публічної закупівлі договору. Суд також звертає увагу на те, що в ході проведення моніторингу закупівель не було встановлено порушення, яке має негативний вплив для бюджету, у спірному висновку не зазначено щодо неефективного, незаконного, нецільового використання бюджетних коштів, не встановлено обставин що створюють загрозу корупційним діям та зловживанням з боку учасників торгів.
За висновками суду, позовні вимоги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду спору по суті, оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача, на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Задовольнити адміністративний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку.
Визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівель - відкритих торгів (ідентифікатор закупівель ID: UА-2018-09-05-000168-с) за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (Круги та профілі сталеві, круг чавунний, прути кольорових металів)» від 05.03.2019 у частині встановлення порушень у сфері публічних закупівель, зокрема порушення норм частини третьої статті 17, пункту 2 частини другої статті 22, пункту 3 частини другої статті 22, Закону України «Про публічні закупівлі», а також зобов'язання вчинити дії щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку (ідентифікатор моніторингу № UА-М-2018-10-16-000337).
Стягнути на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 15-а);
Відповідач: Державна аудиторська служба України (ЄДРПОУ 40165856, вул. Петра Сагайдачного, 4).
Суддя В.І. Келеберда