ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2022 року м. Київ № 640/33302/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доАдміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі також - відповідач), в якому просить:
1. визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні його часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до календарної вислуги років;
2. зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 час навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до календарної вислуги років;
3. визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2018 основного розміру його пенсії;
4. зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для проведення 01.01.2018 перерахунку основного розміру його пенсії;
5. визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового складу та окладу за військове звання, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії;
6. зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії;
7. визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020;
8. зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не враховано час навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого присвоєно офіцерське звання, до календарної вислуги років під час встановлення надбавки у Довідці від 31.03.2018 року №11/12427 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, станом на 01.03.2018 року.
В обґрунтування протиправності цих дій відповідача позивач посилається на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Так, позивач має календарної вислуги 26 років 00 місяців та 23 днів, яка складається, зокрема, з: навчання 02 роки 05 місяці 28 днів та календарної - 23 роки 07 місяців 24 днів.
Водночас, при визначенні у вищевказаній Довідці надбавки за вислугу років відповідачем вказано останню в розмірі 45%, що не відповідає 26 рокам вислуги, яка має складати 50%.
Враховуючи викладене, позивач вважає встановлення відповідачем надбавки за вислугу років у розмірі 45% протиправною, з огляду на що, також просить видати позивачу та направити до пенсійного органу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018 року із зазначенням розміру надбавки за вислугу років 50%.
Зокрема, позивач вважає протиправними й відмови відповідача у видачі оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення, з урахуванням 50% надбавки за вислугу років, станом на 05.03.2019 року та 01.01.2020 року, з підстав, як вказано відповідачем у письмових відповідях, що з 01.03.2018 року не відбулося підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням відповідних категорій військовослужбовців прикордонного відомства.
Так, позивач вважає, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Порядок № 45), позивач має право на отримання довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, в якій має бути зазначено увесь перелік видів грошового забезпечення, призначені станом на день виходу позивача на пенсію, та які в подальшому повинні враховуватися пенсійним органом під час обчислення пенсії та під час проведення її перерахунку, а також щодо форми цієї довідки.
Крім того, позивачем зауважено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, згідно якого внесено зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно, з дня набрання чинності вказаним судовим рішенням виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Тому, позивач вважає неправомірною відмову відповідача у складанні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про його грошове забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням всіх його складових.
Зокрема, на переконання позивача, з 29.01.2020 року його розмір грошового забезпечення також підлягає перерахунку у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з огляду на що, відповідачем має бути складена оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача й станом на 01.01.2020 року, оскільки саме ця величина, яка зазнала збільшення, має враховуватися при обчисленні видів грошового забезпечення позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 10.03.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає підстави позову необґрунтованими з огляду на наступні обставини.
Так, згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року №537/15228, визначено, що надбавка за вислугу років виплачується за вислугу років на військовій службі.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», час навчання осіб офіцерського складу (незалежно від форми навчання) у цивільних навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу або призначення на відповідну посаду, додатково зараховується до календарної вислуги років лише для призначення пенсії, водночас, період навчання у Полтавському інженерно-будівельному інституті, який складає 2 роки 05 місяців, не підлягає зарахуванню до вислуги років саме військової служби позивача.
Також, відповідачем повідомлено, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» довідки про розміри грошового забезпечення позивача підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві.
Водночас, щодо позовної вимоги про видачу оновленої довідки станом на 01.01.2020 року, відповідачем зауважено, що залежність посадового окладу і окладу за військове звання виключно від прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року не передбачено жодною редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, відповідач вважає, що не має обов'язку складати оновлені довідки про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2018 року, 05.03.2019 року та 01.01.2020 року з урахуванням значення надбавки за вислугу років у розмірі 50%.
Через канцелярію суду 25.08.2021 року позивачем подано додаткові пояснення, в яких просить суд під час розгляду справи по суті врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21.
Через канцелярію суду 24.09.2021 року позивачем подані письмові пояснення.
Позивачем підтримано підстави позову, викладені у позовній заяві.
Крім того, додатково позивач посилається на право зарахування до вислуги років періоду проходження ним навчання у цивільному навчальному закладі на підставі Порядку обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2012 року №1341/5, в редакції, яка діяла станом на 01.03.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно з Законом України від 09.04.992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з витягом із наказу Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону - Командувача Прикордонних військ України від 16.03.2000 року №89-ос «По особовому складу», полковника ОСОБА_1 , заступника начальника управління - головного інженера управління будівництва і розквартирування, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з військової служби на підставі пункту «в» статті 65 (за станом здоров'я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу в запас Збройних Сил України.
Відповідно до змісту цього наказу, вислуга років на пенсію ОСОБА_1 на 1 березня 2000 року становить:
календарна : 26 років 00 місяців 23 дні;
пільгова: 07 років 00 місяців 17 днів;
всього: 33 роки 01 місяць 10 днів.
В свою чергу, згідно з витягом з наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу» внесено зміни до наказу Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону - Командувача Прикордонних військ України від 16.03.2000 року №89-ос «По особовому складу» в частині вислуги років на пенсію ОСОБА_1 , а саме:
«Вислуга років на пенсію на 1 березня 2000 року становить:
календарна : 26 років 00 місяців 23 дні;
пільгова: 07 років 00 місяців 17 днів;
всього: 33 роки 01 місяць 10 днів.»
замінено на слова та цифри:
«Вислуга років на пенсію на 1 березня 2000 року становить:
навчання: 02 роки 05 місяців 28 днів;
календарна: 23 років 07 місяців 24 дні;
пільгова: 07 років 00 місяців 17 днів;
всього: 33 роки 02 місяць 09 днів.».
Ці зміни внесено на підставі архівної довідки Полтавського національного технічного університету від 22.05.2006 року №46-10-670 та звернення ОСОБА_1 про розрахунок вислуги років на пенсію від 31.08.2006 року.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 видано Довідку від 31.03.2018 року №11/12427 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, згідно з якою розмір грошового забезпечення позивача становить: посадовий оклад - 9 020,00 грн., оклад за військовим званням - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років 45% - 4 725,00 грн., всього 15 255,00 грн.
На підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19 щодо проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії, Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України видано Довідку від 01.07.2020 року №11/9 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складі та деяких інших осіб», згідно з якою видами та розмірами основних та щомісячний видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень і премії) визначено: посадовий оклад - 9 020,00 грн., оклад за військовим званням полковник - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років 45% - 4 725,00 грн., надбавка за особливості проходження служби - 5 328, 75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 1 804,00 грн., премія - 4 690,40 грн., всього - 27 048,15 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно встановлено розмір надбавки за вислугу років 45%, що не відповідає 26 рокам вислуги років позивача, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою за вх.№К-12116 від 09.09.2020 року, в якій просив змінити розмір надбавки за вислугу років на 50% та видати оновлені довідки станом на 05.03.2019 року та 29.01.2020 року.
Згідно з листом Адміністрації Державної прикордонної служби від 23.10.2020 року №11/К-12116 у відповідь на заяву позивача повідомлено, що підстави для зміни розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років з 45% на 50% відсутні. Так, порядок встановлення та виплати надбавки за вислугу років не передбачає зарахування до періоду військової служби часу навчання у цивільних навчальних закладах, оскільки відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою визначено вичерпний перелік видів військової служби, період навчання у цивільних вищих навчальних закладах не є військовою службою.
Зокрема, цим листом повідомлено, що уповноваженим структурним підрозділом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ГУ ПФУ в місті Києві листом від 07.07.2020 року вих.№0.11-7061/0/6-20 надіслано нову довідку від 01.07.2020 року №11/9 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, встановлених у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за посадою, яка є відповідною останній штатній посаді позивача. Також вказану довідку надіслано відповідачем на адресу позивача листом на адресу позивача.
Крім того, у листі повідомлено, що підстав для видачі довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020 року відсутні, оскільки з 01.03.2018 року підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням відповідних категорій військовослужбовців усіх силових структур, в тому числі, військовослужбовців прикордонного відомства.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування часу навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі під час складання довідки про розмір грошового забезпечення позивача та відмову видавати останньому оновлені довідки про розміри грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року, 05.03.2019 року та 29.01.2020 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано: Законом України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011), Законом України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2232), Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 2262), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Постанова №393), постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (із змінами доповненнями) (далі також - Порядок №45), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями) (далі також - Постанова №704), постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (із змінами і доповненнями) (далі також - Постанова №103).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні часу його навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого позивачу присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до календарної вислуги років, суд дійшов таких висновків.
Статтею 12 Закону №2262 (далі в редакції станом на 24.02.2018 року, що діяла на день видачі довідки від 31.03.2018 року №11/12427) встановлені умови призначення пенсій за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» частини першої, частиною другою статті 17 Закону №2262, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба.
До вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 171 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262 Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №393.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №393 (в редакції, що діяла на день видачі довідки від 31.03.2018 року №11/12427), до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
У постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а Верховний Суд дійшов висновку: «…основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 року у справі №295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Дипломом А-Н №060838 від 25.06.1975 року (реєстраційний №306) ОСОБА_1 у 1970 році вступив та в 1975 році закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «сільськогосподарське будівництво», кваліфікація «інженер-будівельник». Період навчання в інституті також підтверджується записами у Трудовій книжці позивача, копія якої міститься у матеріалах справи.
Згідно з копії архівної довідки Полтавського національного технічного університету від 22.05.2006 року №46-10-670, ОСОБА_1 проходив військову підготовку на військовій кафедрі, та відповідно до копії послужного списку ОСОБА_1 (Л-962087), наказом МО ССР від 15.10.1975 року №217 позивачу присвоєно військове звання «лейтенант».
Відповідно до витягу з наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу», яким внесено зміни до наказу Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону - Командувача Прикордонних військ України від 16.03.2000 року №89-ос «По особовому складу» в частині вислуги років на пенсію ОСОБА_1 , вислуга років позивача на пенсію на 1 березня 2000 року становить: навчання: 02 роки 05 місяців 28 днів; календарна: 23 років 07 місяців 24 дні; пільгова: 07 років 00 місяців 17 днів; всього: 33 роки 02 місяць 09 днів.».
Докази визнання вказаного наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу», яким встановлено кількість календарної вислуги років позивача, нечинним суду не надано, як і не надано доказів оскарження цього наказу позивачем.
Отже, період навчання позивача відповідачем під час розрахунку вислуги років, яка складає 33 роки 02 місяців 09 днів, враховано, з якої календарної (військової служби) визначено 23 роки 07 місяців 24 дні.
Таким чином, оскільки правомірність індивідуального акта, яким встановлено позивачу розрахунок вислуги років позивача на пенсію на 1 березня 2000 року, зокрема, календарної, не є предметом спору у справі №640/33302/20, правильність розрахунку календарної вислуги років позивача, до якої, на переконання позивача, входить період навчання позивача у Полтавському інженерно-будівельному інституті, після закінчення якого йому присвоєно офіцерське звання «лейтенант», оцінці судом в межах справи №640/33302/20 не підлягає.
Суд зауважує, що в призмі аналізу частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, ефективним способом захисту прав позивача є саме оскарження наказу, яким визначено календарну вислугу років позивача.
В свою чергу, оцінка правомірності чи протиправності дій відповідача щодо не зарахування періоду навчання до календарної вислуги років фактично є предметом доказування правомірності наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу».
Враховуючи викладене, за встановлених судом обставин, обрання позивачем способу захисту саме шляхом оскарження дій відповідача щодо не зарахування періоду навчання до календарної вислуги років, в цьому випадку, є неналежним.
Серед іншого, протиправність дій відповідача щодо не зарахування часу навчання у інституті, після закінчення якого йому присвоєно офіцерське звання до календарної вислуги років (саме військової служби) обумовлено відомостями, вказаними у довідці від 31.03.2018 року 11/12427 про розмір грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсії позивача.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228 (далі також - Наказ №425) (в редакції, що діяла на день видачі довідки від 31.03.2018 року №11/12427), встановлено наступне.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 «Надбавка за вислугу років» Наказу №425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів) за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово займаною посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 2 років - 5%; від 2 до 5 років - 10%; від 5 до 10 років - 20%; від 10 до 15 років - 25%; від 15 до 20 років - 30%; від 20 до 25 років - 35%; від 25 і більше років - 40%.
Зокрема, Додатком 16 до Постанови №704 (в редакції, що діяла на день видачі довідки від 31.03.2018 року №11/12427), встановлено відповідність кількості вислуги років розміру надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням , а саме: від 1 до 5 років - 25; від 5 до 10 років - 30; від 10 до 15 років - 35; від 15 до 20 років - 40; від 20 до 25 років - 45; 25 і більше - 50.
Отже, складаючи Довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 31.03.2018 року 311/12427 відповідно до форми та змісту, затверджених Постановою №103 (в редакції, що діяла на день видачі довідки від 31.03.2018 року №11/12427), відповідачем вказано надбавку за вислугу років позивача у розмірі 45 %, що відповідає календарній вислузі років позивача (23 років 07 місяців 24 дні), визначеної наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні його часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до календарної вислуги років;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 час навчання у цивільному вищому навчальному закладі, після закінчення якого йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до календарної вислуги років, підлягають залишенню судом без задоволення з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
В свою чергу, позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2018 року основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для проведення 01.01.2018 року перерахунку основного розміру його пенсії, підлягають залишенню без задоволення з двох підстав.
По-перше, у зв'язку з встановленням судом правомірності дій відповідача щодо визначення у Довідці від 31.03.2018 року №11/12427 розміру надбавки за вислугу років позивача у розмірі 45% що відповідає періоду календарної вислуги років позивача, встановленої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу».
По-друге, у зв'язку з похідним характером цих позовних вимог від позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено з огляду на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем.
Щодо позовних вимог про видачу позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.20019 року, суд, також з урахуванням вищевстановлених обставин, дійшов таких висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19 щодо проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії, Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України видано Довідку від 01.07.2020 року №11/9 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складі та деяких інших осіб», згідно з якою видами та розмірами основних та щомісячний видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень і премії) визначено: посадовий оклад - 9 020,00 грн., оклад за військовим званням полковник - 1 480,0 грн., надбавка за вислугу років 45% - 4 725,00 грн., надбавка за особливості проходження служби - 5 328,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 1 804,00 грн., премія - 4 690,40 грн., всього - 27 048,15 грн.
Так, позивач, в межах справи №640/33302/20, просить суд визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового складу та окладу за військове звання, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 року основного розміру його пенсії та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії.
В свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі також - КП «ДСС») судом встановлено, що у провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяна С.К. перебувала адміністративна справа №640/23330/21 за позовом ОСОБА_1 (до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві, щодо відмови в здійснення перерахунку пенсії Позивача на підставі оновленої довідки від 01 липня 2020 року №11/9, наданої Державною прикордонною службою України, про розмір грошового забезпечення діючого військовослужбовця на відповідній посаді, станом на 05 березня 2019, після звернення Позивача із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого постановою КМУ №704-2017-п;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме: надбавка за особливості проходження служби 35%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 20%, премія 52% зазначених у довідці наданій ДПСУ від 01 липня 2020 року №11/9 без обмеження максимальним розміром, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою КМУ № 704-2017-п та відповідно до вимог Закону України № 2262-ХІІ, з урахуванням сум вже отриманих Позивачем;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368), перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з 01.01.2018 р. без обмеження максимальним розміром і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів, з урахуванням сум вже отриманих позивачем.
Так, згідно з КП «ДСС», ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 закрито провадження в адміністративній справі №640/23330/21 частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 р. без обмеження максимальним розміром.
В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2022 року у справі №640/23330/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.07.2020 року №11/9, виданої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки від 01.07.2020 року №11/9, виданої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено.
Зокрема, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Отже, в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення у справі №640/23330/21 набрало законної сили.
Таким чином, судом встановлено відповідність довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2020 року №11/9 про розмір грошового забезпечення позивача вимогам законодавства України та зобов'язано пенсійний орган здійснити на її підставі перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
В свою чергу, звернення позивача до суду про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2020 року №11/9 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року фактично свідчить про те, що позивач фактично погодився із її складовими та розмірами видів грошового забезпечення, зокрема із встановленою відповідачем надбавки за вислугу років у розмірі 45%.
Разом з тим, оскільки підставою для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року ОСОБА_1 вказано лише незгоду останнього із зазначеним у Довідці від 01.07.2020 року №11/9 розміром надбавки за вислугу років, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового складу та окладу за військове звання, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 року основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання для проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру його пенсії, з підстав як їх похідного характеру від позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено з огляду на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем, так і з огляду на правомірність дій відповідача під час визначення розміру надбавки за вислугою років, що відповідає періоду календарної вислуги років позивача, встановленої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу».
Щодо вимог позивача в частині протиправності відмови відповідача щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262, положень Постанови №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу та окладу за військове звання, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020 року.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2011, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону №2011 передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262.
Законом № 2262 визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Частиною третьою статті 43 Закону №2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма статті 43 Закону безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18).
У свою чергу, питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262, відповідно до частин першої, другої, четвертої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою №704 підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що була чинною до 24.02.2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24.02.2018 року набула чинності Постанова № 103, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Відтак, починаючи з 24.02.2018 року відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Суд також враховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи, положення пункту 4 Постанови № 704 та пкункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01.01.2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року підлягають задоволенню в частині протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262, положень Постанови №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020 року.
Зокрема, як похідна підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача та направити до пенсійного органу відповідну довідку.
Разом з тим, позов не підлягає задоволенню в частині зазначення у такій довідці надбавки за вислугу років у розмірі 50%, оскільки такий розмір не відповідає календарній вислузі років позивача, згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2006 року №299-ос «По особовому складу».
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.
Абзацом 2 частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, про стягнення яких позивачем заявлено у прохальній частині позовної заяви.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Суд зауважує, що відповідачем заперечень щодо клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подано.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору від 04.09.2020 року №190/04-09/20 про надання правової допомоги; розрахунку витрат на професійну правничу допомогу; акта прийому - передачі; рахунків - фактури від 04.09.2020 року №32 на суму 3 600 грн., від 07.10.2020 року №31 на суму 3 600 грн., двох чеків оплати на суму 3 600 грн. кожен.
У позовній заяві зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу склали 14 400,00 грн. за підготовку, складання та подання адвокатом позовної заяви до суду.
Так, згідно із змістом копії Договору від 04.09.2020 року №190/04-09/20 про надання правової допомогу, сторонами є ОСОБА_1 (далі - Клієнт) з одного боку, та Адвокатське бюро «Івана Хомича» в особі директора - адвоката Хомича Івана Олександровича, що діє на підставі Статуту (далі - Адвокатське бюро).
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього Договору Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта у наступних справах, зокрема: за позовом Клієнта до уповноваженого органу з оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання видати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії Клієнта відповідно до Постанови №704 з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарною року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленою законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, для проведення перерахунку основною розміру його пенсії з 01.02.2020, та з зазначенням процентної надбавки та вислугу років у розмірі 50% (справа №1).
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 цього Договору, за надання правничої допомоги за цим Договором за справу №1 Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму в розмірі 14 400,00 грн. в наступному порядку:
- суму в розмірі 7200, 00 грн. Клієнт сплачує в строк, протягом двох місяців з дня підписання Договору;
- суму в розмірі 7200, 00 грн. Клієнт зобов'язується сплатити в строк протягом 5 робочих днів з дня фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позов Клієнта, та отримання ГУ ПФУ нової довідки про розмір грошового забезпечення Клієнта для перерахунку пенсії.
Отже, із змісту досліджуваного Договору висновується, що сума у 14 400,00 грн. сплачуться позивачем поетапно, та її остаточна сума фактично залежить від судового рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.
Таким чином, згідно умов Договору, станом на день вирішення справи №640/33302/20 позивачем фактично сплачено суму за професійну правничу допомогу Адвокатського бюро у розмірі 7 200,00 грн., що також підтверджується копіями рахунків - фактури від 04.09.2020 року №32 на суму 3 600 грн., від 07.10.2020 року №31 на суму 3 600 грн., та двома чеками оплати на суму 3 600 грн. кожен.
У пункті 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В той же час, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Згідно з копією Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 24.12.2020 року, розмір витрат Клієнта складає 14 400 грн., та складається з наступних виконаних робіт (наданих послуг): консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.); аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.); первинний аналіз документів, наданих клієнтом 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.); отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.); підготовка та подання адвокатських запитів 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.); аналіз позиції Відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.); підготовка та подання позовної заяви 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).
Відомості, викладені у Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 24.12.2020 року продубльовано у Акті прийому - передачі наданої правничої допомоги №1/20.
Дослідивши матеріали справи в межах вирішення суми стягнення судових витрат, суд дійшов висновку, що не є витратами, пов'язаними з розглядом справи, відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовка та подання адвокатських запитів, оскільки складання та надіслання адвокатських запитів, аналіз позиції відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви в межах предмета спору, не підтверджено матеріалами справи.
Також суд зауважує, що така послуга як-то виготовлення копій документів не потребує спеціальних професійних навичок.
Крім того, підтверджень, яким чином Адвокатським бюро здійснено отримання доказів для складання позовної заяви, матеріали справи не містять, оскільки в останніх наявні лише відповіді Адміністрації Державної прикордонної служби України на листи та заяви, направлені безпосередньо позивачем.
Отже, сума витрат на професійну правову допомогу, заявлена до відшкодування, підлягає зменшенню на 4 000,00 грн.
Зокрема, до обсягу витрат Адвокатським бюро включено послуги з аналізу нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення, первинного аналізу документів, наданих клієнтом, аналізу доказів, отриманих для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, складання позовної заяви.
Водночас, за наслідками розгляду справи по суті, судом встановлено, що Адвокатським бюро обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, що мало своїм наслідком відмову у задоволенні 6 (шести) позовних вимог з 8 (восьми) заявлених до розгляду судом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу до відшкодування позивачу витрат на професійну правову допомогу є сума у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.).
Разом з тим, в іншій частині заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити внаслідок їх зменшення з ініціативи суду.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262, положень Постанови №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020 року.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 та оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262, положень Постанови №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020 року.
4. В решті відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.)
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адвреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26).
Повне рішення суду складено 28.09.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна