ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 вересня 2022 року м. Київ № 640/23795/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 та здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування зазначених періодів трудового стажу, починаючи з 20.03.2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач здійснив протиправні дії, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/23795/21 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
24.11.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що відомості трудової книжки не можуть бути враховані для зарахування позивачу стажу, оскільки містять розбіжності та виправлення, що, на думку відповідача, є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № ПО, відповідно до яких, зокрема, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 , досягнувши 59 років, звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.1992 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ листом від 01.06.2021 №2600-0202-8/88564 повідомило позивача, що стаж не обчислено з даних персоніфікованого обліку, відомості трудової книжки ним не зараховано у зв'язку з тим, що на першій (титульній) сторінці трудової книги зазначено « ОСОБА_1 », що не відповідає відомостям паспорту, оскільки там ім'я позивача зазначено, як « ОСОБА_1 ». Також відповідач повідомив, що період роботи позивача з 17.02.1981 по 26.08.1983 не може бути ним зараховано у зв'язку з тим, що в наказі про прийняття на роботу містяться виправлення.
Також з матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ листом від 12.02.2021 №2600-0303-8/23671 повідомило позивача, що згідно наданих позивачем до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) загальний страховий стаж складає 7 років 4 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсій. Крім того, зазначено, що не враховано до загального страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці з 26.10.1978 по 31.12.1997, оскільки на першій (титульній) сторінці зазначене ім'я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 ". Період роботи з 17.02.1981 по 26.08.1983 - виправлення в наказі про зарахування та вказано, що у разі донесення уточнюючих довідок про вищезазначені періоди загальний страховий стаж складатиме 26 років 2 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Позивач не погоджуючись із відмовою відповідача, звернулась до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 року № 1058-IV).
Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру (пункт 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
В солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком (частина перша статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За змістом ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Абзацом 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно із статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі по тексту - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
За приписами п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до відомостей трудової книжки позивача з 17.02.1981 по 26.08.1983 останній працювала на посаді касира-рахівника відповідно до наказу №15 від 17.02.1981.
Водночас, суд зазначає, що трудова книжка містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 17.02.1981 по 26.08.1983, а також містить посилання на відповідні рішення, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаний період роботи, відповідач послався на виправлення в наказі про зарахування.
У контексті зазначеного, суд звертає увагу, що відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Відтак, суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а також висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується достовірність записів у трудовій книжці про спірний період роботи позивача, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, наявність виправлень в наказі про зарахування позивача не може бути підставою неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці підтверджують період роботи позивача з 17.02.1981 по 26.08.1983, а наявність виправлень не спростовує достовірності записів №7-8 в трудовій книжці, а отже, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період роботи з 17.02.1981 по 26.08.1983 при розгляді заяви про призначення пенсії.
Крім того, доводи відповідача про невраховування до загального страхового стажу позивача періоди роботи по трудовій книжці з 26.10.1978 по 31.12.1997, оскільки на першій (титульній) сторінці зазначене ім'я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 " суд також визнає необґрунтованими з огляду на вищевказані приписи законодавства.
Суд повторно наголошує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд також повторно звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наданого позивачем експертного висновку від 15.07.2021 №056/1199-m на запит громадянки України ОСОБА_1 від 13.07.2021 повідомлено «В ономастичній традиції слов'янських мов особові імена часто мають по кілька офіційних варіантів. З практики лінгвістичних експертиз відомі численні випадки фіксації в документах однієї особи різних варіантів особових імен спільного етимологічного походження (на зразок, Дарина / Дарія / Одарка; Євген / Євгеній; Ксенія / Оксана ; Опанас/ Панас / Афанасій тощо). Найчастіше такі розбіжності виникають внаслідок сплутування варіантних пар імен, що особливо ускладнюється при міжмовному перетворенні, коли у різних мовах (зокрема, українській та російській) такі пари кількісно не збігаються. З урахуванням зазначеного особові імена ОСОБА_1 (паспорт, запис ОСОБА_1 ), а також рос. ОСОБА_1 (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_1 ) та рос. ОСОБА_1 (паспорт, запис російською мовою ОСОБА_1 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах варіантів особового імені ОСОБА_1 / рос. ОСОБА_1 / рос. ОСОБА_1 і зумовлені поліваріативністю рівноправних документальних особових жіночих імен з етимологічною основою лат.natalis «рідний» (див. Скрипник Л. Г. , Дзятківська Н. П . Власні імена людей. Словиик-довідник. ~ К.: Наукова думка, 1996, с. 164, 251). Для дотримання вимог закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010, №34, с. 481) реквізити документів, наданих для експертизи, у цьому висновку не наводяться. Автентичність документів встановлюються за місцем подання експертного висновку…».
Відтак, дослідивши копію трудової книжки позивача, суд звертає увагу, що вона містить відомості про роботу в період з 26.10.1978 по 31.12.1997.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
Враховуючи вище викладене, а також те, що трудовою книжкою позивача підтверджено відповідні періоди роботи позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці з 26.10.1978 по 31.12.1997, оскільки на першій (титульній) сторінці зазначене ім'я " ОСОБА_1 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_1 " та період роботи з 17.02.1981 по 26.08.1983 у зв'язку з виправлення в наказі про зарахування.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені періоди роботи позивача підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії, оскільки вони підтверджені належними та достатніми доказами, та, відповідно, про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування зазначених періодів трудового стажу, починаючи з 20.03.2021, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідачем згідно наданих позивачем до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) визначено, що загальний страховий стаж складає 7 років 4 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсій.
Водночас, за наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці з 26.10.1978 по 31.12.1997 та період роботи з 17.02.1981 по 26.08.1983.
Проте, суд наразі не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії позивачу, оскільки з наявних матеріалів справи не є можливим встановити достатність загального страхового стажу позивача, який є необхідним для призначення пенсії останньому, що, у свою чергу, дозволяє дійти висновку про передчасність позовних вимог в цій частині та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії позивачу з урахування зазначених періодів трудового стажу, починаючи з 20.03.2021.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 : з 26.10.1978 по 31.12.1997 та з 17.02.1981 по 26.08.1983.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) судовий збір в сумі 454, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов