ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2022Справа № 910/18148/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" про стягнення 1 071 326,24 грн,
за участю представників:
позивача: Дорошенка А.Ю.;
відповідача: не з'явився;
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛДТ (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (далі - Підприємство) про стягнення 1 071 326,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду від 31 січня 2019 року № 31/01/19 Товариство перерахувало Підприємству 1 071 326,24 грн. Оскільки відповідач своїх зобов'язань у частині виготовлення, поставки та монтажу обумовленої продукції не виконав і сплачені кошти не повернув, позивач просив суд стягнути з останнього вказану суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.
24 листопада 2021 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 листопада 2021 року відкрито провадження в справі № 910/18148/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23 грудня 2021 року.
22 грудня 2021 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшов відзив, в якому останнє повністю заперечувало проти позовних вимог Товариства, оскільки, на думку відповідача, ним повністю виконі взяті на себе зобов'язання з поставки та монтажу обумовленої продукції. У той же час, позивач необґрунтовано відмовився від підписання видаткових накладних на поставку дверних полотен та акта наданих послуг.
23 грудня 2021 року через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання: про виклик свідків, про призначення судової товарознавчої експертизи, про огляд речових доказів за їх місцезнаходженням, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
23 грудня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27 січня 2022 року.
26 січня 2022 року через загальний відділ діловодства суду позивач подав: заяву з процесуальних питань та процесуальну заяву щодо підстав та предмету позову, в яких Товариство заперечувало проти доводів Підприємства.
У цей же день відповідач подав: клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заперечення проти допуску Дорошенка А.Ю. до участі в справі в якості представника позивача.
27 січня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17 лютого 2022 року.
Підготовче засідання, призначене на 17 лютого 2022 року, не відбулося в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 17 березня 2022 року. Водночас вказане засідання не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 31 травня 2022 року учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 30 червня 2022 року.
30 червня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21 липня 2022 року.
13 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду Товариство подало письмові пояснення.
14 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло клопотання про витребування доказів.
19 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло доповнення до клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.
У підготовчому засіданні 21 липня 2022 року представник відповідача повідомив, що є підстави для відводу судді Павленка Є.В. від розгляду даної справи та просив надати час для подачі відповідної заяви в письмовому вигляді. Суд оголосив технічну перерву.
Після закінчення технічної перерви до суду надійшла заява ОСОБА_1 про залучення його до участі в даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Ця заява була подана через канцелярію суду та зареєстрована 21 липня 2022 року о 12:38. Водночас учасниками судового процесу в даному підготовчому засіданні відводів після оголошення перерви заявлено не було.
21 липня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про: відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення його до участі в даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про відмову в призначенні судової товарознавчої експертизи, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Представник відповідача повторно заявив про наявність підстав для відводу, у зв'язку з чим просив оголосити перерву та надати час для подачі відповідної заяви.
Суд протокольною ухвалою оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28 липня 2022 року.
25 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшла заява від 22 липня 2022 року про відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/18148/21. Вказана заява підписана представником відповідача - адвокатом Мироненко Світланою Миколаївною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 липня 2022 року (суддя Павленко Є.В.) визнано необґрунтованим заявлений відповідачем відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/18148/21 та передано вказану заяву для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2022 року вказану заяву про відвід було передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2022 року (суддя Морозов С.М.) відмовлено в задоволенні заяви Підприємства про відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/18148/21.
28 липня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про огляд речових доказів за їх місцезнаходженням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 серпня 2022 року.
16 серпня 2022 року та 18 серпня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
18 серпня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 15 вересня 2022 року.
2 вересня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи.
15 вересня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні вказаного клопотання представника відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні та не підтвердив факт отримання обумовленого товару та його монтаж.
Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 жовтня 2020 року в справі № 910/7164/20 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 99 346, 52 грн, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 лютого 2021 року і набрало законної сили, встановлено, що 31 січня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 31/01/19, відповідно до умов якого Підприємство зобов'язалося за завданням замовника виготовити і поставити (доставити) Товариству меблі, а також здійснити роботи щодо монтажу поставлених меблів на об'єкті відповідача. Товар виготовляється, поставляється та монтується відповідачем у кількості, асортименті та на умовах розрахунків, передбачених цією угодою та додатками до неї. Підприємство виготовляє, поставляє товар та здійснює роботи щодо його монтажу на об'єкті Товариства на свій ризик з використанням власного матеріалу, інструменту та обладнання, самостійно організовує виконання роботи (пункти 1.1., 1.2. зазначеного правочину).
Цей договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Предметом спору в справі № 910/7164/20 було стягнення на користь Підприємства боргу за вищезазначеним договором у розмірі 99 346, 52 грн, з яких: 44 226,52 грн - вартість поставленого товару, 55 120,00 грн - заборгованість за доставку та монтаж.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. спірного договору специфікація викладається та погоджується сторонами у додатках до цього правочину та є його невід'ємною частиною. Умови поставки та особливості виконання робіт щодо монтажу вказаного товару визначаються, за необхідністю, у додатках, що є невід'ємною частиною цієї угоди.
У розділі 3 вказаного правочину сторони узгодили, що загальна сума договору, зокрема, але не виключно, включає розрахунки позивача з відповідачем за: роботи з виготовлення товару; поставку (доставку) товару; роботи з монтажу товару за адресою, визначеною сторонами в специфікації.
Загальна сума договору становить 1 119 036,78 грн, з яких: 1 063 916, 78 грн - вартість дверних полотен з фурнітурою (без монтажу); 55 120,00 грн - вартість робіт по доставці та монтажу дверних полотен з фурнітурою (пункт 3.1. договору).
Відповідно до пункту 3.2. спірної угоди розрахунок між сторонами здійснюється в два етапи. За першим етапом: позивач протягом двох банківських днів з моменту підписання цього договору, як аванс, перераховує на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 330 000, 00 грн (разом з ПДВ); Товариство протягом одного календарного місяця з моменту підписання цього договору, як аванс, переказує на поточний рахунок Підприємства грошові кошти в розмірі суми 330 000,00 грн (разом з ПДВ); позивач протягом двох календарних місяців з моменту підписання цього договору, як аванс, переказує на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі суми 330 000, 00 грн (разом з ПДВ).
Як вбачається з вказаного пункту договору, загальна сума коштів, які позивач мав перерахувати відповідачу, становить 990 000,00 грн.
За другим етапом: Товариство, за фактом відсутності претензій до Підприємства і до результатів його робіт, протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, перераховує на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 129 036,78 грн (разом з ПДВ). Підприємство після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт набуває права власності на перераховані позивачем за договором грошові кошти.
Згідно з пунктом 3.3. спірної угоди загальна сума договору може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін у спосіб внесення змін до договору. У разі самостійного, без погодження із замовником, підвищення підрядником загальної суми цього договору, всі пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник за свій власний рахунок.
Відповідно до пункту 4.1. договору якщо протягом п'яти робочих днів, від дня одержання акта приймання-передачі виконаних робіт, позивач не підпише акт(и) і при цьому не надасть відповідачу письмову мотивовану відмову від підписання вказаного документа, то роботи вважаються виконаними Підприємством належним чином і прийняті Товариством, а тому розрахунок між сторонами проводиться згідно з умовами даного договору.
За умови перерахування позивачем авансу в порядку, визначеному пунктом 3.2. договору, Підприємство зобов'язалося виконати взяті на себе обов'язки за цим договором протягом 90 календарних днів з моменту укладення сторонами цієї угоди. Підрядник може виконати цей договір достроково за погодженням із замовником (пункти 5.1., 5.2. спірного правочину).
Як встановлено пунктами 7.1., 7.2. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплених їх печатками, і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час його дії.
Зі змісту специфікацій № 1 та № 2 до договору вбачається, що сторони погодили поставку трьох видів дверних полотен (у номери, у санвузли та міжкімнатні двері) з фурнітурою та монтажем загальною вартістю 1 119 036,78 грн, з яких: 1 063 916,78 грн - загальна вартість дверних полотен з фурнітурою; 55 120,00 грн - загальна вартість по монтажу вказаних дверних полотен з фурнітурою.
Водночас судом встановлено, що в порушення приписів розділу 3 договору сторони не вказали адресу, за якою має бути поставлена спірна продукція. Така адреса відсутня і в самому договорі.
На виконання умов договору Товариство сплатило Підприємству 1 071 326,24 грн, що підтверджується платіжним дорученнями: від 14 лютого 2019 року № 1810 у розмірі 330 000,00 грн, від 13 березня 2019 року № 1899 у розмірі 330 000,00 грн, від 12 квітня 2019 року № 2003 у розмірі 150 000,00 грн, від 19 квітня 2019 року № 2023 у розмірі 100 000,00 грн, від 21 травня 2019 року № 83 у розмірі 40 000,00 грн, від 24 травня 2019 року № 94 у розмірі 40 000,00 грн, від 4 червня 2019 року № 131 у розмірі 81 326,24 грн.
Факт перерахування цих коштів також не заперечувався відповідачем у відзиві.
Оскільки відповідач умов договору щодо поставки та монтажу товару не здійснив у рамках спірного договору, позивач звернувся до Підприємства із заявою від 10 червня 2020 року № 411/6, в якій повідомив останнє про відмову від зобов'язань за спірним договором та просив повернути Товариству сплачені 1 071 326,24 грн протягом трьох днів з моменту отримання даної заяви.
Вказана вимога не була задоволена відповідачем, у зв'язку з чим Товариство звернулося до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом апеляційної інстанції в межах справи № 910/7164/20 встановлено, що спірний правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договору підряду та договору поставки, оскільки устаткування, яке було погоджено до поставки та монтажу умовами вказаної угоди, не може розцінюватися в порядку статті 839 ЦК України як власні матеріали та засоби підрядника для виконання робіт, передбачених договором підряду.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту спірного договору вбачається, що в ньому відсутні положення щодо порядку передачі та приймання поставленої продукції, а також відсутні положення, які б конкретизували, коли поставлений товар вважається прийнятим за відсутності підписання первинних документів.
Враховуючи змішаний характер договору, з системного тлумачення вказаної угоди вбачається, що початковим етапом його виконання зі сторони Підприємства мала бути поставка продукції, а наступним - її монтаж. Факт прийняття робіт з монтажу мав би підтверджуватись відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1. договору).
Судом встановлено, що в матеріалах справи 910/18148/21 містяться копії: видаткової накладної від 31 жовтня 2019 року № 15767 на суму 1 063 916, 78 грн, видаткова накладна від 31 жовтня 2019 року № 15766 на суму 51 635, 98 грн, а також акт наданих послуг по монтажу дверей від 31 жовтня 2019 року № 15767 на суму 55 120,00 грн.
Однак вказані документи підписані та скріплені печаткою лише зі сторони відповідача.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах справи № 910/7164/20 було встановлено те, що надані Підприємством видаткові накладні: від 31 жовтня 2019 року № 15767 на суму 1 063 916, 78 грн та від 31 жовтня 2019 року № 15766 на суму 51 635, 98 грн, які не підписані зі сторони Товариства та не скріплені відбитком печатки останнього, не можуть слугувати належними та допустимими доказами поставки товару і, відповідно, акт наданих послуг по монтажу дверей від 31 жовтня 2019 року № 15767 на суму 55 120,00 грн також не може підтверджувати факт монтажу Підприємством такого товару, оскільки неможливо здійснювати монтаж устаткування без фактичної його поставки. Ототожнення Підприємством акту приймання послуг та видаткових накладних є безпідставним, оскільки вказаними документами фіксуються різні господарські операції і такі правовідносини регулюються різними нормами.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у межах справи № 910/7164/20 встановили, що поставка товару за вказаним договором не відбулася, оскільки відсутні належні та допустимі докази приймання та передачі такої продукції.
У той же час, посилання відповідача на заяву Товариства від 10 червня 2020 року № 411/6, копія якої міститься в матеріалах даної справи, також відхиляються судом, оскільки цей документ не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт поставки та прийняття спірного товару.
На підтвердження факту поставки товару Підприємство вказувало, що 1 лютого 2019 року між ним та фізичною особою Чінченком П.В. укладено цивільно-правовий договір субпідряду, за умовами якого відповідач доручив, а Чінченко П.В. - взяв на себе зобов'язання з монтажу дверних полотен з фурнітурою в кількості 104 штуки на території та в приміщенні/приміщеннях, які належать Товариству і розташовані на адресами: місто Київ, вулиця Константинівська, 71-А, 71-Д, у строк 90 днів з моменту укладення вказаного правочину. Оплата за цим правочином здійснюється не раніше підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт (пункти 1.1. та 2.2. договору від 1 лютого 2019 року).
З матеріалах справи міститься копія акта приймання-передачі виконаних робіт від 30 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що вказана фізична особа виконала, в відповідач прийняв роботи з монтажу дверних полотен з фурнітурою загальною вартістю 55 120,00 грн. Вказаний документ підписаний Підприємством та Чінченком П.В. без зауважень та претензій.
Суд критично ставиться до цього договору від 1 лютого 2019 року та акта від 30 жовтня 2019 року, оскільки за умовами спірного договору в суму 55 120,00 грн входить не лише монтаж, а й доставка товару. Проте згідно вказаного цивільно-правового договору лише монтажні роботи складають 55 120,00 грн без доставки.
Крім цього, зі змісту правочину від 1 лютого 2019 року та акта від 30 жовтня 2019 року вбачається, що вказані роботи виконані за адресою: місто Київ, вулиця Константинівська, 71-А, 71-Д. Проте судом встановлено, що ні в спірному договорі від 31 січня 2019 року № 31/01/19, ні в специфікаціях до нього не вказано місце виконання цього правочину. Тобто матеріалами справи не підтверджено, що за договором підряду від 31 січня 2019 року № 31/01/19 поставка та роботи з монтажу мали бути виконані саме за тією адресою, яка вказана в цивільно-правовому договорі від 1 лютого 2019 року.
Отже, рішенням суду в справі № 910/7164/20 було встановлено, що Підприємство не надало жодних доказів, які підтверджують факт поставки товару за укладеним між сторонами договором підряду від 31 січня 2019 року № 31/01/19 та монтажу цього товару. Такі належні документи відсутні й у матеріалах даної справи.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.
У разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Оскільки в межах даної справи Підприємство не довело, що ним виконано зобов'язання з виготовлення, доставки та монтажу товару, обумовленого в договорі від 31 січня 2019 року № 31/01/19, враховуючи те, що в справі № 910/7164/20 судами апеляційної та першої інстанцій встановлено, що приймання-передача спірної продукції та її монтаж за цим правочином не були здійснені відповідачем, а також зважаючи на закінчення строку дії договору 31 грудня 2019 року і відмову позивача від цієї угоди, суд дійшов висновку про те, що правова підстава, на якій Підприємство отримало спірні кошти в розмірі 1 071 326,24 грн, відпала, у зв'язку з чим ці кошти підлягають поверненню позивачу.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
У той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що останній не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом про стягнення вартості товару, фактично переданого позивачу поза межами вказаного правочину, та стягнення збитків, за умови доведення таких обставин.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (02081, місто Київ, вулиця Сортувальна, будинок 2; ідентифікаційний код 32821859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 71-Д; ідентифікаційний код 21509860) 1 071 326 (один мільйон сімдесят одну тисячу триста двадцять шість) грн 24 коп. грошових коштів та 16 069 (шістнадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн 89 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27 вересня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко