ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2022Справа № 910/19152/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочку виконання рішення у справі
за позовом Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пров. Фортечний 19, кв. 73)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19)
2. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)
3. Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
про стягнення 12 371 024,12 грн
за участю представників
від позивача: Головатюк С.А.
від відповідача: Онищенко О.А.
від третіх осіб: не з'явились
Приватне підприємство "Кіровоградбудресурс" (далі - ПП "Кіровоградбудресурс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП); 2) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"); 3) Кабінету Міністрів України, про стягнення з відповідача 10242639,69 грн - суми основного боргу, 720945,96 грн - пені, 179095,01 грн - 3% річних, 498692,66 грн - інфляційних втрат, 729650,80 грн - штрафу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.02.2021).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2022 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" пеню у розмірі 317 883 грн 78 коп., штраф у розмірі 364 825 грн 40 коп. В іншій частині позову відмовлено.
15.09.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення від 07.09.2022 у справі №910/19152/20 на один рік з моменту ухвалення вищевказаного рішення.
Ухвалою Господарського міста Києва від 19.09.2022 призначено розгляд заяви про відстрочення виконання рішення на 28.09.2022.
27.09.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення позивача щодо заяви про відстрочку виконання рішення, у якій Приватне підприємство "Кіровоградбудресурс" не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення та зауважує, що задоволення такої заяви може призвести до банкрутства позивача, оскільки єдиним джерелом фінансування господарської діяльності ПП "Кіровоградбудресурс" з діяльність з виробництва електроенергії.
У судовому засіданні 28.09.2022 суд заслухав представника відповідача, який підтримав подану заяву про відстрочку виконання рішення та просив її задовольнити. Представник позивача щодо відстрочення виконання рішення суду заперечував та просив відмовити в задоволені заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" з підстав, викладених у запереченнях від 27.09.2022.
Треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що за своїм призначенням він є суб'єктом господарювання, який відповідно до Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною, однак єдиним джерелом надходжень для оплати такого придбання є кошти, отримані від ПрАТ "НЕК "Укренерго", виключно якому Державне підприємство "Гарантований Покупець" і зобов'язано продавати таку електроенергію. Тому, обсяг виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований Покупець" з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться Законом в залежність від виконання спеціальних обов'язків ПрАТ "НЕК "Укренерго". Однак, на сьогоднішній день ПрАТ "НЕК "Укренерго" має великий обсяг заборгованості перед Державним підприємством "Гарантований Покупець", що і зумовлює виникнення непогашених зобов'язань останнього перед виробниками.
У своїй заяві заявник також вказує на збройну агресію російської федерації, яка відбулась з 24.02.2022, та яка ускладнила діяльність учасників ринку електричної енергії.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Також твердження заявника про наявність боргу зі сторони ПАТ НЕ "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на збройну агресію російської федерації, то вказана обставина була прийнята судом до уваги та врахована при зменшенні розміру штрафних санкцій у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.09.2022.
Суд відзначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому воно зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд приходить до висновку, що заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/19152/20.
Ухвала набирає законної сили 28.09.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л. Г. Пукшин