ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2022Справа № 910/6115/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА»
до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ»
про стягнення 614 159, 69 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 614 159, 69 грн, з яких: 493 855, 30 грн основний борг, 74 433, 71 грн штраф, 32 397,29 грн пеня, 2 755, 00 грн 3% річних та 10 718, 32 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу №15/08Л від 06.08.2020, в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/6115/22, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.08.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача 764 582, 23 грн, з яких: 614 357, 35 грн основний борг, 74 433, 71 грн штраф, 49 426, 53 грн пеня, 3 776, 83 грн 3 % річних, 22 587, 81 грн інфляційні втрати.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 25.07.2022, яка отримана останнім 04.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492088265.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.08.2020 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 15/08Л (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в строкове платне користування майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку № 1 "Специфікація" до цього договору (далі - предмет лізингу), з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача наприкінці стоку лізингу за умови дотримання вимог, встановлених цим договором, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу в користування на строк, зазначений у пункті 3.2. договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору договірна вартість предмета лізингу складає 4 569 600, 00 грн з ПДВ.
За умовами пункту 1.3. договору додаток № 3 до цього договору "графік лізингових платежів" передбачає розміри та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому договору, порядок сплати лізингових платежів передбачений розділом 5 цього договору.
Відповідно до п. 4.5. договору підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу в користування та є підставою для вимоги лізингодавця щодо сплати лізингових платежів згідно з додатком № 3 до договору, за винятком платежів, які сплачуються відповідно до пункту 5.2. договору.
У пункті 5.1. договору сторони погодили, що лізингові платежі за цим договором включають: вартість предмета лізингу - 4 569 600, 00 грн, винагорода лізингодавця - 789 017, 58 грн, інші витрати лізингодавця - 342 720, 00 грн.
Згідно з п. 5.2. договору лізингоодержувач в термін по 10 серпня 2020 року сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок лізингодавця авансовий платіж та платіж для забезпечення страхування предмету лізингу (перший платіж у графі «інші витрати лізингодавця» додатку №3 «графік лізингових платежів» до договору), розміри яких визначені у додатку №3 «графік лізингових платежів» до договору.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем в безготівковій формі згідно з додатком № 3 «графік лізингових платежів» до договору.
Якщо термін сплати лізингового платежу згідно з додатком № 3 «графік лізингових платежів» до договору припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує терміну платежу (п. 5.5. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.10.2020 до договору).
Пунктом 7.2.7. договору на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно вносити лізингові платежі згідно з додатком № 3 до даного договору.
Відповідно до п. 8.4. договору нарахування пені за цим договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно з цим договором та/або законодавством, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, по день фактичної оплати.
За умовами пункту 8.5. договору в випадку виникнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів та/або інших платежів за цим договором більше ніж на 5 календарних днів, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю крім пені також штраф в розмірі 20 % від розміру порушеного грошового зобов'язання.
Згідно з п. 8.11. договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штрафи протягом трьох календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги лізингодавця про сплату штрафних санкцій, якщо інше не встановлено цим договором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору строк лізингу по договору складає 36 (тридцять шість) місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.
У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування предмета лізингу, його кількість та вартість, а саме: самоскид МАЗ 6516С9-520-000 у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 4 569 600, 00 грн. Цільове призначення предмета лізингу - перевезення вантажів.
28.10.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою погоджено графік лізингових платежів у новій редакції, який є додатком № 3 до договору.
На виконання вимог умов договору 29.10.2020 сторонами підписано акти приймання-передачі предмета лізингу № 1 та № 2.
Відповідно до вказаного вище графіку відповідач до 10.08.2020 року повинен сплатити 913 920, 00 грн (аванс) та 114 240, 00 грн (інші витрати лізингодавця), в подальшому за період до 20.07.2022 останній зобов'язувався сплачувати наступні лізингові платежі: 144 196, 27 грн до 20.11.2020, 143 011, 56 грн до 20.12.2020, 141 826, 85 грн до 20.01.2021, 140 642, 14 грн до 20.02.2021, 139 457, 43 грн до 20.03.2021, 138 272, 71 грн до 20.04.2021, 137 088, 00 грн до 20.05.2021, 135 903, 29 грн до 20.06.2021, 134 718, 58 грн до 20.07.2021, 133 533, 87 грн 20.08.2021, 132 349, 16 грн до 20.09.2021, 245 404, 45 грн до 20.10.2021, 129 979, 74 грн до 20.11.2021, 128 795, 03 грн до 20.12.2021, 127 610, 31 грн до 20.01.2022, 126 425, 60 грн до 20.02.2022, 125 240, 89 грн до 20.03.2022, 124 056, 18 грн до 20.04.2022, 122 871, 47 грн до 20.05.2022, 121 686, 76 грн до 20.06.2022, 120 502, 05 грн до 20.07.2022, що в загальній сумі складає 2 893 572, 34 грн
Відповідачем сплачено наступні лізингові платежі: 06.08.2020 у сумі 1 028 160, 00 грн, 20.11.2020 у сумі 144 196, 27 грн, 18.12.2020 у сумі 143 011, 56 грн, 21.01.2021 у сумі 141 826, 85 грн, 19.02.2021 у сумі 140 642, 14 грн, 19.03.2021 у сумі 139 457, 43 грн, 19.04.2021 у сумі 138 272, 71 грн, 19.05.2021 у сумі 137 088, 00 грн, 18.06.2021 у сумі 135 903, 29 грн, 19.07.2021 у сумі 134 718, 58 грн, 20.08.2021 у сумі 133 533, 87 грн, 17.09.2021 у сумі 132 349, 16 грн, 13.10.2021 у сумі 131 164, 45 грн, 21.10.2021 у сумі 114 240, 00 грн, 18.11.2021 у сумі 129 979, 74 грн, 16.12.2021 у сумі 128 795, 03 грн, 19.01.2022 у сумі 127 610, 31 грн, 18.02.2022 у сумі 126 425, 60 грн, що в загальній сумі складає 2 279 214, 99 грн, що підтверджується виписками банку (а. с. 26 - 44).
У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів строк оплати яких настав згідно графіку лізингових платежів та умов договору 18.03.2022, 20.04.2022 та 20.05.2022, позивачем відповідно до п. 8.5. договору нараховано штраф у розмірі 20 % порушеного грошового зобов'язання, що складає 74 433, 71 грн.
17.06.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості в розмірі 473 630, 86 грн з яких: 372 168,54 грн основний борг по лізингових платежах за договором граничний термін яких настав 18.03.2022, 20.04.2022 та 20.05.2022, штраф у розмірі 74 433, 71 грн, 14 621, 75 грн пеня та 1 688, 54 грн 3 % річних. Претензія отримана відповідачем 04.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311010563394.
Відповіді на вказану вище претензію матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині своєчасної сплати лізингових платежів згідно графіку лізингових платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 614 357, 35 грн основного боргу, 74 433, 71 грн штрафу, 49 426, 53 грн пені, 3 776, 83 грн 3 % річних, 22 587, 81 грн інфляційних втрат.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору) передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" (чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору) на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Аналогічна норма щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі була закріплена в пункті 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР, чинного на момент укладення договору.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору, також передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
До складу лізингових платежів включаються:
1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;
3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до графіку лізингових платежів, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.10.2020, відповідач за загальний період до 20.07.2022 зобов'язувався сплатити наступні лізингові платежі, враховуючи аванс, а саме: 1 028 160, 00 грн до 10.08.2020, 144 196, 27 грн до 20.11.2020, 143 011, 56 грн до 20.12.2020, 141 826, 85 грн до 20.01.2021, 140 642, 14 грн до 20.02.2021, 139 457, 43 грн до 20.03.2021, 138 272, 71 грн до 20.04.2021, 137 088, 00 грн до 20.05.2021, 135 903, 29 грн до 20.06.2021, 134 718, 58 грн до 20.07.2021, 133 533, 87 грн 20.08.2021, 132 349, 16 грн до 20.09.2021, 245 404, 45 грн до 20.10.2021, 129 979, 74 грн до 20.11.2021, 128 795, 03 грн до 20.12.2021, 127 610, 31 грн до 20.01.2022, 126 425, 60 грн до 20.02.2022, 125 240, 89 грн до 20.03.2022, 124 056, 18 грн до 20.04.2022, 122 871, 47 грн до 20.05.2022, 121 686, 76 грн до 20.06.2022, 120 502, 05 грн до 20.07.2022, що в загальній сумі складає 2 893 572, 34 грн
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5.3. договору сторони погодили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем в безготівковій формі згідно з додатком № 3 «графік лізингових платежів» до договору.
Пунктом 7.2.7. договору на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно вносити лізингові платежі згідно з додатком № 3 до даного договору.
Судом встановлено, що відповідачем сплачено наступні лізингові платежі: 10.08.2020 у сумі 1 028 160, 00 грн, 20.11.2020 у сумі 144 196, 27 грн, 18.12.2020 у сумі 143 011, 56 грн, 21.01.2021 у сумі 141 826, 85 грн, 19.02.2021 у сумі 140 642, 14 грн, 19.03.2021 у сумі 139 457, 43 грн, 19.04.2021 у сумі 138 272, 71 грн, 19.05.2021 у сумі 137 088, 00 грн, 18.06.2021 у сумі 135 903, 29 грн, 19.07.2021 у сумі 134 718, 58 грн, 20.08.2021 у сумі 133 533, 87 грн, 17.09.2021 у сумі 132 349, 16 грн, 13.10.2021 у сумі 131 164, 45 грн, 21.10.2021 у сумі 114 240, 00 грн, 18.11.2021 у сумі 129 979, 74 грн, 16.12.2021 у сумі 128 795, 03 грн, 19.01.2022 у сумі 127 610, 31 грн, 18.02.2022 у сумі 126 425, 60 грн, що в загальній сумі складає 2 279 214, 99 грн.
Якщо термін сплати лізингового платежу згідно з додатком № 3 «графік лізингових платежів» до договору припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує терміну платежу (п. 5.5. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.10.2020 до договору).
Отже, враховуючи графік лізингових платежів та п. 5.5. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2020, неоплаченими залишились лізингові платежі граничний термін оплати яких сплив: 18.03.2022 у сумі 125 240, 89 грн, 20.04.2022 у сумі 124 056, 18 грн, 20.05.2022 у сумі 122 871, 47 грн, до 20.06.2022 у сумі 121 686, 76 грн, до 20.07.2022 у сумі 120 502, 05 грн, що в загальній сумі складає 614 357, 35 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за лізинговими платежами, строк оплати яких настав згідно графіку лізингових платежів та п. 5.5. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2020) з 18.03.2022 по 20.07.2022 у загальному розмірі 614 357, 35 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 19.03.2022 по 02.08.2022 у розмірі 49 426, 53 грн та 74 433, 71 грн штрафу.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
У пункті 8.4. договору сторони погодили, що нарахування пені за цим договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно з цим договором та/або законодавством, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, по день фактичної оплати.
Якщо термін сплати лізингового платежу згідно з додатком № 3 «графік лізингових платежів» до договору припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує терміну платежу (п. 5.5. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.10.2020 до договору).
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у сумі 49 426, 53 грн за загальний період з 19.03.2022 по 02.08.2022 по кожному лізинговому платежу окремо, строк оплати яких настав 18.03.2022, 20.04.2022, 20.05.2022, 20.06.2022 та 20.07.2022, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також пунктом 8.5. договору сторони погодили, що в випадку виникнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів та/або інших платежів за цим договором більше ніж на 5 календарних днів, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю крім пені також штраф у розмірі 20 % від розміру порушеного грошового зобов'язання.
Згідно з п. 8.11. договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штрафи протягом трьох календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги лізингодавця про сплату штрафних санкцій, якщо інше не встановлено цим договором.
17.06.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату штрафу в розмірі 74 433, 71 грн, яка отримана відповідачем 04.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311010563394.
Враховуючи зазначене вище, перевіривши розрахунок штрафу по лізинговим платежам граничний строк оплати яких настав 18.03.2022, 20.04.2022 та 20.05.2022 у розмірі 74 433, 71 грн, судом визнаного його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 19.03.2022 по 02.08.2022 3% річних у сумі 3 776, 83 грн та 22 587, 81 грн інфляційних втрат за період з квітня по червень 2022 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 3 776, 83 грн за період з 19.03.2022 по 02.08.2022 наданий позивачем по лізинговим платежам граничний строк оплати яких настав 18.03.2022, 20.04.2022, 20.05.2022, 20.06.2022 та 20.07.2022, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з квітня по червень 2022 року в сумі 22 587, 81 грн, визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 614 357, 35 грн основного боргу, 74 433, 71 грн штрафу, 49 426, 53 грн пені, 3 776, 83 грн 3 % річних та 22 587, 81 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (04070, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 70, ідентифікаційний код 03150071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 4, ідентифікаційний код 37768114) 614 357 (шістсот чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн 35 коп. основного боргу, 74 433 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 71 коп. штрафу, 49 426 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 53 коп. пені, 3 776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) грн 83 коп. 3 % річних, 22 587 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн 81 коп. інфляційних втрат та 11 468 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 74 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань