604/383/22
3/604/293/22
18 липня 2022 року смт.Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н. Б. розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ст.162 КУпАП, -
03 травня 2022 року на адресу суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 162 КпАП України ОСОБА_1 .
Як убачається із матеріалів справи, 30 квітня 2022 року близько 10год гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на ринку, що в смт Підволочиськ Тернопільської області, здійснив незаконний обмін - продаж валютних цінностей, як засобів платежу, а саме: обміняв у громадянина ОСОБА_2 10 євро на 380 гривень, чим порушив вимоги ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», чим вчинив правопорушення, передбачене ст..162 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягується до амінвідповідальності за ст. 162 КУпАП не є обов'язковою, враховуючи стислі строки, встановлені ст. 38 КУпАП, відведені для розгляду справ про адміністративні правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 162 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.
За своєю юридичною конструкцією диспозиція статті 162 КУпАП є бланкетною, тому у протоколі про адміністративне правопорушення, серед обов'язкових ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, є наведення конкретного нормативно-правового акту, з викладенням пункту, частини та статті відповідного нормативного акту, який покладає на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності певні обов'язки щодо скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави і яких така особа не дотрималася, порушивши таким чином законодавчі приписи. Проте, цих вимог закону при складанні протоколу не дотримано.
Як вбачається з даних, що містяться у матеріалах адміністративної справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснив незаконний обмін валютних цінностей як засобу платежу, а саме обміняв 10 євро на 380 гривень, чим порушив вимоги ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Однак, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у цілому втратив чинність у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України 21.06.2018 року Закону України «Про валюту і валютні операції», набрання ним чинності 07.07.2018 року та введенням в дію 07.02.2019 року.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній нормативно-правовий акт, норми якого були порушені ОСОБА_1 (відповідної статті Закону України «Про валюту і валютні операції») при складанні протоколу за ст.162 КУпАП.
Варто зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 162 КУпАП долучено наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №058811 від 30.04.2022 року, згідно якого, 30 квітня 2022 року близько 10 год гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на ринку, що в смт Підволочиськ Тернопільської області, здійснив незаконний обмін - продаж валютних цінностей, як засобів платежу, а саме обміняв у громадянина ОСОБА_2 10 євро на 380 гривень, чим порушив вимоги ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», чим вчинив правопорушення, передбачене ст.162 КУпАП;
-пояснення ОСОБА_1 від 30.04.2022 року, згідно яких, 30 квітня 2022 року, близько 10 год він знаходився в АДРЕСА_2 та шукав людину, котра могла б поміняти 10 євро на гривні, помітив громадянина, котрий, начебто займався обміном - ОСОБА_2 та здійснив обмін-продаж 10 євро по курсу 38грн.;
-пояснення ОСОБА_2 від 30.04.2022 року, згідно яких, 30 квітня 2022 року, близько 10 год він знаходився в смт. Підволочиськ Тернопілсьької області по вул. Д. Галицького, до нього підійшов невідомий йому чоловік та запропонував поміняти 10 євро, на що ОСОБА_2 погодився та віддав йому 380 грн;
-постанова ВП №5 (смт.Підволочиськ) ТернпілсьькогоРУП ГУНП в Тернопільській області від 02 травня 2022 року, у відповідності до якої грошові кошти, як речовий доказ, вилучені в гр. ОСОБА_1 , 1990 р.н. номінальною вартістю 380грн - 19 купюр по 20 грн серії ЧД4338095, ЕВ1999313, ПВ0273388, ТЙ6162506, ТБ2336238, БР1726777, ТЖ3544712, ЧВ8546268, ЕВ0569152, ТЄ8155998, ТВ6079036, ЮВ3372766, ЧД9698450, ТИ6601019, ЧВ6399277, ТГ1277786,ЧВ5315947, ЧГ6582787, СЄ3406200.
Таким чином, до матеріалів справи долучено письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, котра здійснила обмін валютних цінностей, однак відсутні будь-які фактичні дані: показання свідків, технічних приладів та засобів фото - і відео спостереження, які б вказували на обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, працівниками поліції не з'ясовано інформації чи відноситься гр. ОСОБА_2 до осіб, які мають право на здійснення валютних операцій.
Розглянувши адміністративні матеріали та вивчивши надані суду докази, приходжу до висновку, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого його правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в такому випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність суб'єктивної та об'єктивної сторони складу інкримінованого йому діяння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) (заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положеньст. ст. 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбачений ст. 162 КУпАП, зокрема незаконний обмін валютних цінностей як засобу платежу, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно пункту 1ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 162 КУпАП.
Одночасно,на виконання положень ч.6ст.283КУпАП,у постанові про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за за ст. 162 КУпАП, слід вирішити також питання про вилучені речі і документи, зокрема у спосіб їх повернення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності і провадження у справі відносно якої підлягає закриттю.
Крім того, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» таст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст.284та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
На підставі усього вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 40-1, 162, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.162 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Повернути вилучені для тимчасового зберігання грошові кошти - 19 купюр по 20 гривень: серії ЧД4338095, ЕВ1999313, ПВ0273388, ТЙ6162506, ТБ2336238, БР1726777, ТЖ3544712, ЧВ8546268, ЕВ0569152, ТЄ8155998, ТВ6079036, ЮВ3372766, ЧД9698450, ТИ6601019, ЧВ6399277, ТГ1277786,ЧВ5315947, ЧГ6582787, СЄ3406200 власнику . ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя