Іменем України
27 вересня 2022 року м. Кропивницький
справа № 402/235/21
провадження № 22-ц/4809/74/22
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області у складі судді Ясінського Л.Ю. від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства,-
встановив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, в якому просить визнати причини поважними пропуску строку позовної давності та визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 2,48 кадастрових гектара, що належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємстві «Кам'янокриничанське» Кам'янокриничанської сільскої ради Ульяновського району Кіровоградської області та зобов'язати Кам'янокриничанську сільську раду Благовіщенського району Кіровоградської області виділити йому земельну ділянку відповідного розміру із земель запасу (резервного фонду).
Позовна заява мотивована тим, що 25.08.1983 він був прийнятий в члени колгоспу імені Щорса, правонаступником якого є КСП «Кам'янокриничанське» Кам'янокриничанської сільскої ради Ульяновського району Кіровоградської області.
Зазначив, що у період розпаювання він був включений до списків громадян-членів, які мають право на земельну частку пай під №473, однак сертифікат на право на земельну частку пай йому уповноваженим органом видано не було з незалежних від нього причин.
Вказав, що про порушення свого права щодо земельного паю він дізнався лише у січні 2021 року після звернення до адвоката, який надав йому роз'яснення.
Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року замінено неналежного відповідача Кам'янокриничанську сільську раду Благовіщенського району Кіровоградської області на Благовіщенську міську раду Кіровоградської області.
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року у задоволені позову відмовлено, з підстав пропуску строку позовної давності.
В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною другої статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Право на земельну частку (пай) згідно пункту 2 цього Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно із частиною статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.
Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту та включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно копії архівної довідки від 28.01.2021 року №22/32/02-20, виданої Державним архівом Кіровоградської області, рішенням від 25.08.1983 року був прийнятий в члени колгоспу імені Щорса с.Кам'яна Криниця, правонаступником якого було «Кам'янокриничанське» СВК ( а.с.16).
04.01.1995 колективному сільськогосподарському підприємству «Кам'янокриничанське» Камянокриничанської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КР №-28 ( а.с.11-12).
У додатку 1 до вказаного Державного акта «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства», міститься список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, де під номером 473 значиться ОСОБА_1 ( а.с.14-15)
У відповідності до інформації відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №53/105-21 від 25.01.2021 року, згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай), видавався Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградської області КСП "Кам'янокриничанське", сертифікат про право власності на земельну частку(пай) на ім'я ОСОБА_1 не видавався але в списках членів КСП "Кам'янокриничанське" на розпаювання ОСОБА_1 значиться ( а.с.10).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час видачі державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом КСП, включений до списків осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, а тому має право на отримання земельної частки (паю).
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенню позову з тих підстав, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з позовом, оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність за ЦК Української РСР, не встановив початок перебігу позовної давності, помилково вказавши, що право на позов для захисту порушенного права у ОСОБА_1 виникло з дня видачі КСП «Камянокриничанське» Державного акту на право колективної власності на землю, тобто 04.01.1995 року.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що прізвище ОСОБА_1 було зазначено в додатку до вказаного Державного акту на право колективної власності на землю, відповідно, позивач набув право на земельний пай саме з цього моменту.
Яким чином факт видачі Державного акту на право колективної власності на землю з додатком, що містить прізвище позивача, порушує його право, суд першої інстанції не обґрунтував.
Судом не було враховано те, що з часу набуття права на земельну частку (пай) вказане право позивача не оспорювалось та припинено не було.
Лише при оформленні права власності на землю у 2021 році з листа відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.01.2021 №23/105-21 позивачу стало відомо про наявність у нього права на земельний пай, яке він не реалізував.
Саме з 25.01.2021 позивач дізнався про порушення свого права, за захистом якого він може звернутись до суду, і саме з цього часу починається строк позовної давності.
На зазначене суд першої інстанції не звернув достатньої уваги та дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 80 ЦК Української РСР, а тому аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1362 грн., а всього 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,48 кадастрових гектара, що належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємстві «Кам'янокриничанське» Кам'янокриничанської сільскої ради Ульяновського району Кіровоградської області.
Зобов'язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку відповідного розміру із земель запасу (резервного фонду).
Стягнути з Благовіщенської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1135 грн.
Стягнути з Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1135 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич