Справа № 299/4282/22
Закарпатський апеляційний суд
12.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/449/22, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2022 року, частково задоволено погоджене з прокурором клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 (далі - слідчий) у кримінальному провадженні №12022071080000309, внесеному 26.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, раніше не судимої.
Цією ухвалою щодо підозрюваної ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - домашній арешт у нічний час доби за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, до 22.10.2022, включно з покладенням на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків: не залишати місце свого проживання, а саме АДРЕСА_1 , з 22:00 год по 06:00 год наступного дня; прибувати до суду на кожну вимогу; не відлучатися за межі Берегівського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування зі свідком, потерпілим у даному кримінальному провадженню.
З матеріалів клопотання убачається, що 22 серпня 2022 року, до слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області звернувся слідчий із погодженим з прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, за яке у разі визнання ОСОБА_7 винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Слідчий у клопотанні вказує на обставини діяння, в скоєнні яких підозрюється ОСОБА_8 - таємне викрадення чужого майна (велосипеда вартістю 1200 гривень), вчинене в умовах воєнного стану, на наявність доказів, які слугували підставою для висунення підозри, на існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме: існує ймовірність того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни показів або відмови їх від надання показів; також існує ризик того, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, вказаний ризик обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, використовуючи свої зв'язки, може координувати дії засобами, які дають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження з метою ухилення підозрюваної від кримінальної відповідальності. З огляду на наведене, слідчий вважає, що інші, більш м'які, запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної, - просив щодо ОСОБА_8 обрати запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, за яке вона може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема ризик того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; виїхати за межі Закарпатської області, або ж за межі території України. Водночас, слідчий суддя вважає, що у клопотанні не наведено доводів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам. Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що сторона захисту у судовому засіданні переконала слідчого суддю у тому, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, існування яких має місце. При цьому, слідчий суддя вважає, що на момент розгляду клопотання відсутні визначені кримінальним процесуальним законом підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 . Тому, на думку слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання залишив поза увагою наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_7 , усвідомлюючи невідворотність призначеного їй покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком до восьми років, перебуваючи на волі, може: переховуватись від слідства та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тобто вчиняти дії, тиск або підбурювання з метою схилити свідків або понятих до надання неправдивих показів; вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк ОСОБА_7 неодноразово засуджена, зокрема: вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2011 за ч. 1 ст. 185 КК України, вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.12.2011 за ч. 2 ст. 389 КК України, вироком Берегівського районного суду від 03.04.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України, вироком Берегівського районного суду від 22.08.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України, вироком Берегівського районного суду від 27.01.2020 за ч. 2 ст. 296 КК України, вироком Берегівського районного суду від 19.04.2021 за ч. 5 ст. 152 КК України -- відомостей по останньому вироку матеріали справи не містять; також підозрювана ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_7 спільно проживає з громадянином ОСОБА_9 , постійного місця роботи не має, доходи отримує з тимчасових підробітків, зловживає спиртними напоями, за період проживання у селі Чепа зарекомендувала себе з негативної сторони, зі слів сусідів часто провокує сварки. На підставі вищенаведеного, просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваної ОСОБА_7 обрати запобіжний захід - тримання під вартою на строк 60 днів.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні слідчого СВ ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження, внесене 26.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за № 12022071080000309, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Із журналу судового засідання вбачається, що у розгляді клопотання брали участь підозрювана ОСОБА_7 , її захисниця - адвокатка ОСОБА_10 та перекладач ОСОБА_11 , що свідчить про дотримання права підозрюваної ОСОБА_7 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання доказами, зокрема копіями протоколів: допиту потерпілого ОСОБА_12 , допитів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , висновком судово-товарознавчої експертизи та іншими матеріалами кримінального провадження, на підставі яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру в скоєнні передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Також апеляційний суд бере до уваги те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення сторонами кримінального провадження не оспорюється.
З огляду на характер та конкретні обставини вчинення діяння, яке інкримінується ОСОБА_7 , а також на тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання її винуватою (позбавлення волі на строк до восьми років), апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про доведеність органом досудового розслідування ризиків переховування підозрюваної ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність цих ризиків підтверджується тим, що свідки у кримінальному провадженні ще не допитані судом, ОСОБА_7 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою про наявність судимості, не працює і не має постійного джерела доходу, не одружена.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя дав належну оцінку тому факту, що підозрювана ОСОБА_7 вважається раніше не судимою особою.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , як підозрюваної у кримінальному провадженні, зокрема й запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам переховування від органу досудового розслідування чи суду, незаконного впливу підозрюваної на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Погоджуючись із вищенаведеними висновками, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 . Тому, доводи слідчого та прокурора в цій частині апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду клопотання, так і в апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки, зокрема й запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б свідчили про те, що підозрювана ОСОБА_7 не виконуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги те, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо неї найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна братись до уваги у сукупності разом з іншими обставинами.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт у нічний час доби з 22 год по 06 год, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та виконання покладених на неї обов'язків як підозрюваної, а також запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування щодо підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тому, колегія суддів доходить висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що підозрювана ОСОБА_7 усвідомлюючи невідворотність призначеного їй покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком до восьми років, перебуваючи на волі може: переховуватись від слідства та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тобто вчиняти дії, тиск або підбурювання з метою схилити свідків або понятих до надання неправдивих показів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - апеляційний суд, з огляду на наведене вище, відхиляє як такі, що не дають підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 найбільш суворого за видом запобіжного заходу і не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Із цих підстав, як такі, що не спростовують висновків слідчого судді та не свідчать про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк ОСОБА_7 неодноразово засуджена, зокрема: вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2011 за ч. 1 ст. 185 КК України, вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.12.2011 за ч. 2 ст. 389 КК України, вироком Берегівського районного суду від 03.04.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України, вироком Берегівського районного суду від 22.08.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України, вироком Берегівського районного суду від 27.01.2020 за ч. 2 ст. 296 КК України, вироком Берегівського районного суду від 19.04.2021 за ч. 5 ст. 152 КК України. При оцінці доводів апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що у клопотанні слідчого не вказується на наявність ризику вчинення підозрюваною ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.
Як такі, що не впливають на висновки слідчого судді, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 спільно проживає з громадянином ОСОБА_9 , постійного місця роботи не має, доходи отримує з тимчасових підробітків, зловживає спиртними напоями, за період проживання у селі Чепа зарекомендувала себе з негативної сторони, зі слів сусідів часто провокує сварки.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що лише за допомогою застосування щодо ОСОБА_7 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення.
Тому, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано, з огляду на положення ч. 1 ст. 181 та ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а також відповідно до ч. 7 цієї статті визначено строк їхньої дії.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, а прокурор, не з'явившись на розгляд апеляційної скарги, будучи зобов'язаним доводити обґрунтованість доводів апеляційної скарги, позбавив себе можливості заявити клопотання чи надати будь-які докази у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 серпня 2022 року, якою частково задоволено погоджене з прокурором клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваної за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, до 22.10.2022, включно з покладенням на ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: