Справа № 297/1614/22
Закарпатський апеляційний суд
12.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду:
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/465/22, за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12022071060000123, внесеному 25 березня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не судимого,
та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 18 год 30 хв 22 жовтня 2022 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покладені такі процесуальні обов'язки: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні, та з ОСОБА_7 щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Цією ж ухвалою щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , продовжено строк дії запобіжного заходу - домашній арешт строком на 60 (шістдесят) днів - до 22 жовтня 2022 року включно, заборонивши останньому залишати житло за місцем його фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 20:00 год по 08:00 год щодня, та з покладенням на нього процесуальних обов'язків : прибувати за першим викликом до суду; не залишати місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу суду у період часу з 20:00 год по 08:00 год щодня; не відлучатися без дозволу суду за межі Берегівського району Закарпатської області; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або мiсця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні, та з ОСОБА_5 щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , про зміну щодо запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження за №12022071060000123, внесене 24.03.2022 до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до обвинувального акту, 18 березня 2022 року, приблизно о 12 год 15 хв, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, перебуваючи в автомобілі марки «Citroen C4 Picasso», реєстраційний номер України НОМЕР_1 , який знаходився припаркованим у районі багатоповерхівок, що по вул. В. Гуци в м. Берегове Закарпатської області, під приводом надання допомоги ОСОБА_8 щодо вирішення питання з відновлення висновку військово-лікарської комісії про непридатнiсть останнього до військової служби та виключенням з військового обліку, не маючи такого наміру та можливостi, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 у розмірі 19 000 доларів США, якi, вiдповiдно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного Банку України від 18.03.2022 становлять 555 843,1 гривень, 7 000 гривень, а загалом коштами на загальну суму 562 843,1 гривень, що згідно з приміткою до 3 ст. 185 КК України становить великий розмір, а також заволоділи свідоцтвом про реєстрацію автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер України НОМЕР_2 разом з ключами до цього автомобіля, які ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 особисто, після чого ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа покинули мiсце скоєння кримінального правопорушення, тим самим заволодівши вказаним майном шляхом обману. Таким чином, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у заволодіннi чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах. З матеріалів контрольного провадження також убачається, що 25 березня 2022 року о 18 год. 30 хв, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26 березня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, що матеріали за клопотанням містять докази, які підтверджують обґрунтованість підозри..
Відповідно до змісту ухвали суду, 29 липня 2022 року прокурор звернувся з клопотанням про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави. Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою обґрунтовує тим, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор також зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вказаним ризикам. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Просить клопотання задовольнити у повному обсязі.
Судом встановлено, що прокурором доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 , передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, що підозра ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, і є наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, а саме: ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Дослідивши наведені прокурором у клопотанні доводи та наявні у кримінальному провадженні докази, суд також дійшов висновку про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вказаним ризикам. Так, ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи те, що йому загрожує реальна міра покарання, та враховуючи свої реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Також наявний ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших осіб в даному кримінальному провадженні, шляхом погрози чи тиску, з метою зміни їх показів чи відмови від надання таких. При цьому, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, перебуваючи на волі, може, використовуючи свої зв'язки, координувати дії інших осіб засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. Крім цього, суд взяв до уваги те, що обвинувачений проживає у м. Ужгород та місце його проживання зареєстровано у Києві, тобто він не має постійного місця проживання на території міста Берегове Закарпатської області, де розташований орган, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження. Судом також встановлено, що ОСОБА_5 працездатний, тяжкими захворюваннями, які би перешкоджали триманню його під вартою, не страждає. В ухвалі також вказується на те, що, відповідно до ухвали слідчого судді від 28.03.2022 щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що встановлені цим судовим рішенням ризики не зменшились, не відпали і продовжують існувати. З огляду на наведене, суд також дійшов висновку про можливість встановлення розміру застави для обвинуваченого - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень). Тому враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 жовтня 2022 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).
Судове рішення у частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не оскаржується.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 , вказує на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що ризики, на які прокурор посилався у клопотанні не підтверджені жодними належними доказами, тому їх слід вважати припущенням. Стверджує, що його підзахисний перебуває під вартою більше чотирьох місяців; досудове розслідування закінчено, свідки та потерпілий допитані, експертизи проведені. На переконання ОСОБА_5 , при обранні запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно нього сформувалось упереджене ставлення, враховуючи те, що він характеризується більш позитивно, аніж інший обвинувачений у кримінальному провадженні. Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений більше 14 років, має двох неповнолітніх дітей та власне житло у місті Київ. Під час досудового розслідування ОСОБА_5 розкаявся та сприяв розкриттю злочину, однак відносно нього несправедливо обрано найсуворіший за видом запобіжний захід - тримання під вартою. Адвокат ОСОБА_6 стверджує, що його підзахисний вимушено втік з Києва, свою родину відправив до країн ЄС, сплатити заставу у такому розмірі він не може. Зазначає, що, перебуваючи під домашнім арештом, обвинувачений зможе працевлаштуватись та при можливості відшкодувати потерпілому завдану шкоду. Просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме - домашній арешт із забороною залишати житло за місцем проживання обвинуваченого у АДРЕСА_1 у період доби з 21 год 00 хв по 07 год 00 хв щодня із застосуванням електронного засобу контролю та з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_5 відповідних процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності обвинуваченого та сторони обвинувачення, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Разом із тим, береться до уваги і те, що: сторона захисту не заявляла клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі обвинуваченого ОСОБА_5 і апеляційним судом не визнавалась обов'язковість явки обвинуваченого в судове засідання; сторона обвинувачення не подавала заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін; адвокат ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді апеляційної скарги не заперечував щодо її розгляду без участі обвинуваченого та прокурора.
Доводи апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 3 до 8 років); дані про особу обвинуваченого (раніше не судимий, не працюючий, не має постійного місця проживання на території м. Берегово Закарпатської області, де розташований орган, який здійснював досудове розслідування та здійснюється судове провадження); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків - переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на потерпілого та свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які на даний час не відпали та не зменшилися.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, на які прокурор посилався у клопотанні не підтверджені жодними належними доказами, тому їх слід вважати припущенням, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 характеризується більш позитивно, аніж інший обвинувачений у кримінальному провадженні, раніше не судимий, одружений більше 14 років, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та власне житло у місті Київ, під час досудового розслідування розкаявся та сприяв розкриттю злочину, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не спростовують наявність вищеописаних ризиків і не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Із цих підстав, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність ризиків, запобігання яким є можливим лише із за допомогою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 перебуває під вартою більше чотирьох місяців, досудове розслідування закінчено, свідки та потерпілий допитані, експертизи проведені, він вимушено втік з Києва, свою родину відправив до країн ЄС.
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку тримання під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198400 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів проти власності.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не може сплатити заставу, апеляційний суд визнає такими, що не впливають на визначений судом першої інстанції розмір застави.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі і шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначення меншого розміру застави.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Однак, продовживши дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на 60 днів і при цьому встановивши його строк до 18 год 30 хв 22 жовтня 2022 року, суд першої інстанції не взяв до уваги положення ч. 1 ст. 197 КПК України, зміст якої свідчить про те, що строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, що з моменту постановлення оскаржуваної ухвали від 02.08.2022 строк 60 днів спливає 01.10.2022.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції у цій частині та встановити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 01 жовтня 2022 року включно.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб, до 22 жовтня 2022 року включно, - змінити: встановити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до 01 жовтня 2022 року включно.
У решті ухвалу залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: