Справа №760/22979/21
2/760/2508/22
про закриття провадження у справі
26 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, -
30.08.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до МОУ, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних - 31 104 грн. та інфляційні втрати - 58 667,81 грн., а також моральну шкоду - 25 000 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа.
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 20.06.2019 року позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_1 про встановлення інвалідності ІІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 110 від 23.08.2019 року було призначено грошову допомогу в сумі 480 250 грн. внаслідок встановлення причинного зв'язку захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В подальшому стосовно позивача прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 158 від 15.11.2019 року, про зупинення вказаних виплат.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду (справа № 500/689/20) від 18.05.2020 року, яке залишено без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом, за позовом позивача вказане рішення визнано протиправним та скасовано.
Однак, лише 08.07.2021 року відповідачем здійснено одноразову виплату у сумі 480 250 грн., право на яку виникло 20.06.2019 року, тому вважає, що МОУ зобов'язане сплатити відшкодування упущеної вигоди у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, та відшкодувати моральну шкоду.
Слід звернути увагу, що правовідносини, права та обов'язки з питань виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві врегулювані Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відбуваються за участю суб'єкта владних повноважень під час реалізації ним державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі, а отже мають публічно-правовий характер.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (пункт 7.27 постанови).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Законом № 2050-III також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі ст. 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Відтак, ураховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України та Законом України № 2050-III зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Тобто, за висновками ВП ВС, якщо між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який був вирішений за правилами адміністративного судочинства, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2021 року у справі № 757/69361/17-ц).
Таким чином суд приходить до висновку, що у даній справі, враховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України зобов'язань, спір про відшкодування передбачених цією правовою нормою сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тобто за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягав би розгляду основний спір.
Вказані висновки узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі № 802/1349/17-а (провадження № К/9901/43259/18), в якій за аналогічних обставин справи було розглянуто спір в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного, в даному випадку також в порядку адміністративного судочинства підлягає розгляду вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки у цій справі її заявлено разом з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов'язанням.
Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року (справа № 520/17342/18).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю.
На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз'яснює позивачеві право звернутись з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: