Номер провадження 2/754/3508/22
Справа №754/2874/22
Іменем України
21 вересня 2022 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.
за участю відповідача ОСОБА_1
за участю представника позивача - адвоката Сухомлинової Н.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання матері, враховуючи збільшення позовних вимог, які прийняти судом, позивачка просить суд стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 3000,00 гривень на її утримання щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою та працездатною донькою позивачки, проте участі у її утриманні не бере та не надає матеріальної допомоги.
Зазначає, що вона є непрацездатною особою, стан її здоров'я постійно погіршується у зв'язку з тим, що дуже часто хворіє, згідно медичних висновків їй заборонена важка праця. За своїм місцем проживання не може знайти роботу, джерел доходів не має. Коштів на купівлю ліків та необхідні медичні обстеження не вистачає. Позивачка вказує, що дочка ОСОБА_1 на сьогодні навчається та працює неофіційно, отримає пенсію по втраті годувальника, отримані кошти витрачає лише на свої потреби, жодної допомоги не надає, незважаючи на те, що як непрацездатна матір дуже потребую від дочки матеріальної допомоги.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 29.04.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на таке. Позивачка не надала доказів того, що є інвалідом 1, 2, чи 3 групи інвалідності та не досягла загального пенсійного віку для жінок, на час розгляду справи у суді, позивача 42 роки. Крім того посилання позивач на те, що вона не може знайти роботу за місцем свого проживання, не може вважатися аргументом при розгляді справи, оскілки не має юридичної сили. Отже позивачем не доведено, що у відповідача виник обов'язок утримувати її як непрацездатну матір. Також зазначила, що не має можливості сплачувати аліменти на утримання матері, оскільки є студенткою денної форми навчання та не отримує степендії або заробітної плати, так як працювати не має часу. Враховуючи зазначене, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо виникнення обов'язку на утримання матері та можливості сплачувати аліменти на її утримання, а тому необхідно відмовити в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Сухомлинова Н.І. в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_1 в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог, просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені у відзиві.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки №35.01-16/80 від 14.02.2000, видана Чернобаївською районною філією Черкаського обласного центру зайнятості, про те, що ОСОБА_2 станом на 14.02.2022 не перебуває на обліку, оскільки підходящих вакансій не має (довідка від 17.06.2022 №35.01-16/258).
Як установлено судом позивачка проходить лікування та діагностику в КНП «Черкаський обласний онкологічний диспансер ЧОР» Лікувально-діагностичний центр в зв'язку з діагнозом: залізодефіцитна анемія ст.2. фіброаденома правої молочної залози. Лейоміома тіла матки. Внутрішній ендоментріз, дифузно-вузлова форма, без видимого загострення. Хронічний аднексіт, гіпоплазія щитоподібної залози 2ст., без порушення структури, що підтверджено довідкою консультації гематолога від 21.01.2021.
Згідно із останнього висновку ЛКК №37, КНП «Чернобаївська багатопрофільна лікарня Чернобаївської селищної ради від 11.04.2022 в якому зазначено, що протипоказана робота на висоті, з зоровими навантаженнями, в несприятливих метеумовах, в нічний час, контакт з хімічними речовинами, підняття ваги більше 3кг, терміном на 1 рік.
Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 19.11.2021 №375, даних про трудовий та страховий стаж з Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 ніяких видів соціальних допоміг не отримує.
Щодо відомості №346 від 22.11.2021 з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, ОСОБА_2 отримала з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2021року по 1000,00грн (код та назва ознаки доходу - 143).
Відповідно до довідки №70 від 07.07.2022, ОСОБА_1 , є студенткою 3-го року навчання (денна форма, за державним замовленням; освітній ступень; бакалавр; спеціальність: Філологія (українська мова та література), факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (4 рівень акредитації). Термін навчання з 01.09.2019 по 28.06.2023.
Згідно із довідки про доходи, Національного університету «Києво-Могилянська академія», ОСОБА_1 дохід (стипендію) не отримує.
Відповідно до довідки про доходи 31553 5750 6753 1597, видана пенсіонеру ОСОБА_1 , в тому що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві (Деснянського району) і отримує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 2000,00грн, а з березня 2022 року в розмірі 2300,00грн.
Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 інших доходів не отримує.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов'язків утримувати непрацездатних батьків.
В силу положень ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 містить роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них.
Таким чином, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків виникає за наявності трьох умов: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина і не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі за умови, що буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
До того ж тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
2) непрацездатність матері, батька;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у цивільній справі №212/1055/18-ц (касаційне провадження № 61-2386сво19).
Приписи ч. 3 ст. 75 СК України вказують, що непрацездатною вважається особа, яка досягла загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік і право на призначення пенсії за віком визначається у залежності від набутого особою відповідного страхового стажу і становить 60, 63 і 65 років.
Отже, пенсійний вік з квітня 2021-го для жінок збільшено до 60 років і таким чином вік і правила виходу на пенсію у чоловіків і жінок однакові.
У справі що розглядається, судом встановлено, що позивачка не досягла загального пенсійного віку, на сьогодні їй виповнилось повних 42 роки, медичних документів про встановлення будь-якої групи інвалідності, доказів на достроковий вихід на пенсію, в матеріалах справи відсутні, представником позивача суду не надано.
Зокрема, згідно із статтею 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Разом з тим, аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування. Проте в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, стаття 203 Сімейного кодексу України встановлює обов'язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків.
При невиконанні дітьми обов'язку по сплаті додаткових витрат, батьки мають право звернутися за захистом своїх прав до суду. Суд в кожному конкретному випадку визначає наявність однієї або декількох з перелічених вище обставин на підставі відповідного медичного висновку.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а повнолітні дочка (син) мають достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з них одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забеспечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією по інвалідності, державною допомогою, тощо.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Таким чином, виходячи із того що, суду не надано належних та допустимих доказів, що позивачка відноситься до осіб, які втратили працездатність, або досягла загального пенсійного віку, або є інвалідом I, II чи III групи, а тому позивача не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч. 3 ст. 75 СК України та, відповідно ч. 1 ст. 202 СК України, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання матері не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та сімейного законодавства України, оскільки позивачем та її представником не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись Конституції України, статтями 75, 166, 202-205 СК України, статтями 10, 12, 13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері- відмовити.
Судові витрати компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце реєстрації/проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2022.
Суддя В.В. Бабко