Справа №361/10407/2014
1-в/705/287/22
22 вересня 2022 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника установи виконання покарання ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
засудженого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», погоджене із заступником голови спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макіївка Носівського району Чернігівської області, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, такого, що до арешту проживав у АДРЕСА_1 , засудженого вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року за ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України,
Начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» за погодженням із заступником голови спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , в якому зазначено, що ОСОБА_4 за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2015 засуджений за ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 9 років позбавлення волі. Початок строку покарання рахується з 30.10.2014. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.03.2016 зараховано ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 31.10.2014 по 20.02.2015, згідно зі ст. 72 КК України. Початок строку відбування покарання - 31.10.2014. Кінець строку відбування покарання - 12.07.2023.
ОСОБА_4 відбув 3/4 строку покарання. Під час утримання в СІЗО м. Київ характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав. З 05.04.2015 відбував покарання в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8», де характеризувався позитивно, отримав 1 заохочення за сумлінну поведінку та активну участь у житті відділення. Стягнень не мав. З 14.12.2017 відбував покарання в Державній установі «Бердичівська виправна колонія (№ 70)», де характеризувався позитивно, отримав 2 заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки. Стягнень не мав. З 16.01.2022 відбуває покарання в Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)». За час відбування покарання характеризується посередньо. Стягнень та заохочень не має. На даний час не працевлаштований, пенсіонер. У ставленні до представників адміністрації колонії ввічливий, виконує їх законні вимоги. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує посередньо, робить належні висновки. На профілактичному обліку перебуває як особа, схильна до нападу.
Представник адміністрації установи виконання покарань ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити. Вказав, що під час відбування покарання виправився, вину у вчиненому злочині визнає та щиро розкаюється.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що суду необхідно врахувати увесь період відбування покарання засудженим. Вказав, що матеріали клопотання та особової справи не доводять, що засуджений ОСОБА_4 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Представник спостережної комісії, повідомлений про день, час та місце судового розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився, 15.09.2022 подав заяву про розгляд справи без його присутності.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленні до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
ОСОБА_4 вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, і йому із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, призначено покарання за сукупністю вчинених злочинів у вигляді позбавлення волі на строк 9 років.
На думку суду, засуджений не довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню. При цьому суд враховує особу засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, а саме посередню характеристику від 14.04.2021, яка міститься в матеріалах особової справи, складену на засудженого під час відбуття покарання в ДУ «Бердичівська ВК-70», та відповідно до якої 14.04.2021 засудженому відмовлено комісією установи у застосуванні пільги умовно-дострокового звільнення, оскільки він не став на шлях виправлення. Відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 14.04.2021 засуджений мав лише одне заохочення від 15.04.2016, а також те, що два заохочення засудженим отримано після 14.04.2021, та в цей же період він став позитивно характеризуватись, при цьому з 16.01.2022 під час відбування покарання в ДУ «Старобабанівська ВК-92» засуджений характеризувався посередньо, заохочень не мав, та ні подання, ні характеристика не містять відомості, чи став засуджений на шлях виправлення і чи визнає вину у вчиненому злочині. За таких обставин суд вважає, що наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_4 не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка з дотримання вимог режиму відбування покарання не є такою, що може на даний час бути підставою для умовно-дострокового звільнення.
З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_4 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. У зв'язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 81 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1