Київський апеляційний суд
26 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи “Київський слідчий ізолятор” матеріали кримінального провадження № 12022111130000933 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Хлібодарівка Чаплинського району Херсонської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року,
Ухвалою підготовчого судового засідання Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2022 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання прокурора і ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 11 листопада 2022 року включно.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні розбою за наступних обставин. 9 травня 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, близько 21 години він, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , з метою заволодіння майном ОСОБА_8 попросив останнього надати мобільний телефон марки “ZTE” моделі “Blade V8 LITE” для здійснення дзвінка. Коли ОСОБА_8 передав телефон, ОСОБА_7 після завершення телефонної розмови сховав телефон у кишеню штанів і, не реагуючи на заклики ОСОБА_8 про його повернення, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, завдав йому один удар рукою в область правої скроні, від якого ОСОБА_8 впав на землю і отримав забійну рану на верхній повіці правого ока, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 1 442 гривні 67 копійок.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції в частині обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та звільнити обвинуваченого з-під варти.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання, які прокурор на надав, взагалі. Також вважає, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального закону, а саме, приписів ч.1 ст.194 КПК України, у відповідності з якими суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонам кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжний заходів для запобігання ризику або ризикам. Всупереч вимогам п.п.1, 3 ч.3 ст.184 КПК України до клопотання прокурора не було додано копії матеріалів, якими той обґрунтовує доводи, і підтвердження вручення цих копій обвинуваченому, а тому згідно з ч.2 ст.194 КПК України суд зобов'язаний був постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу.
Крім того, захисник вказує, що обвинувальний акт надійшов до суду після закінчення строку досудового розслідування, у зв'язку з чим ОСОБА_7 не набув процесуального статусу обвинуваченого, а тому суд повинен був на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження. Враховуючи викладене, посилається на положення п.1 ч.2 ст.412 КПК України і стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки за наявності підстав для закриття кримінального провадження його не було закрито.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_9 і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст.178 КПК України, погодився з доводами про наявність ризиків переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та відсутність у зв'язку з цим підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисника про відсутність доказів наявності обґрунтованої підозри. Не вправі давати таку оцінку і суд першої інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень під час підготовчого судового провадження, і докази на цій стадії не досліджуються.
З огляду на межі апеляційного перегляду не підлягають перевірці і твердження про те, що обвинувальний акт надійшов до суду першої інстанції після закінчення строку досудового розслідування.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа “Панченко проти Росії”).
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа “Бекчиєв проти Молдови”).
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування перебував у розшуку, а відтак, існує ймовірність, що він може вдатися до таких дій повторно.
При цьому слід зважити і на тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, відсутність у нього офіційного джерела доходу, порушення під час досудового розслідування умов застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Такі обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Стосовно доводів захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження зважаючи на те, що прокурор не долучив до клопотання докази, які доводять наявність ризиків, необхідно зауважити, що інформація про перебування ОСОБА_7 у розшуку міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування. І ці обставини, а також дані про особу обвинуваченого, зазначені у клопотанні прокурора, не оспорювалися стороною захисту під час підготовчого судового засідання.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3