26 вересня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/8662/18
номер провадження №22-ц/824/7873/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - Майданіка Володимира Юхимовича
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року /суддя Виниченко Л.М./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 167 816,85 грн., моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. та судового збору у розмірі 2 382,98 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 145 923 грн. 05 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 509 грн. 23 коп., а всього суму 152 432 грн. 28 коп. У іншій частині позову відмовлено. /т. 2 а.с. 197-207/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - Майданік В.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що вартість відновлювального ремонту була визначена у сумі 245 551,92 грн. і перевищувала ринкову вартість автомобіля. Позивач отримала виплату від страхової компанії у сумі 82 888,33 грн., яку вона не оскаржувала. Судом першої інстанції не встановлено, який вид матеріального збитку позивача був відшкодований третьою особою, на якій підставі, яким чином визначено його розмір та чи не припинився у зв'язку з вказаною виплатою обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди за ДПТ, яка сталася з транспортним засобом позивача 14.09.2017 року. Як свідчать матеріали страхової справи, зокрема висновок про вартість майна від 13.10.2017 року вартість пошкодженого транспортного засобу (залишкова вартість після ДТП) становить 148 880,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 173). Позивач не визнала свій транспортний засіб знищеним та не передала його за залишковою вартістю страховій компанії. Як свідчать матеріали страхової справи, страховою компанією відповідно до ч. 2 ст. 30 вказаного Закону України проведено відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Позивач не оскаржувала результати оцінки матеріальної шкоди, що була завдана її транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та погодилась із тим, що належний їй транспортний засіб вважається фізично знищеним, отримала страхове відшкодування, суму якого не оспорювала. Позивач не заявляла вимоги до страхової компанії про відшкодування вартості проведеного ремонту та не надавала на огляд відремонтований транспортний засіб. Сума матеріального збитку позивача була визначена в межах страхового ліміту, відповідно з виплатою страхового відшкодування страховою компанією припинився обов'язок по відшкодуванню за наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 14.09.2017 року. Позивач не заявляла вимогу про стягнення з відповідачів суми зносу, на яку було зменшено суму ринкової вартості її транспортного засобу до ДТП. Отже, вказував, що за неповно встановлених судом обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про застосування до спірних правовідносин норм ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України, оскільки застосуванню підлягала ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також вказував, що поза увагою суду залишилась та обставина, що при огляді пошкодженого транспортного засобу позивача 13.10.2017 року виявлено пошкодження транспортного засобу не пов'язані з ДТП - пошкодження ЛФП та вм'ятина правого порога, про зазначено у висновку про вартість майна від вартість пошкодженого ТЗ (а.с. 173). Крім того, під час розгляду справи було проведено судову експертизу, якою було визначено вартість матеріального збитку у сумі 231394,86 грн. (ринкова вартість до ДТП). Експерти припускали, що роботи, вказані у акті № ПК-0000208 під п. 2-44, 48-61, 63, 65, 69-73, 75-81, 85-103, 106-107, 116-119, 121-123 загальною вартістю 128640,00 грн. є такими, що в дійсності проводилися. Встановити, чи проводилися інші роботи виявилося неможливим. З врахуванням вартості нормо/годин та їх кількості на проведення відновлювальних ремонтних робіт, які експерти вважали підтвердженими з зазначених у акті, вартість робіт у Акті була завищена за рахунок додаткових робіт на 24262,40 грн. Експерти зазначали, що робочий час, витрачений на проведення ремонтно-відновлювальних робіт не відповідає нормативним витратам робочого часу. Відповідно до Акту 424,67 н/г, згідно калькуляції - 132,5 н/г з урахуванням вказаної у Акті вартості нормо/години вартість робіт завищена на 105 181,20 грн. При підготовці висновку експертами було допущено ряд припущень внаслідок чого висновок має характер вірогідності (міг складати) і не може бути покладений в основу судового рішення. Також наголошував, що висновок суду про грошову оцінку розміру моральної шкоди завданої позивачу, безпідставним та необґрунтованим, таким, що ґрунтується на припущеннях. Матеріали справи не містять доказів пережитого позивачем психічного стресу та порушень нормальних життєвих зв'язків, істотних змін у її житті, погіршення якості життя. Також клопотав про розгляд справи за участі сторін.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, просив скасувати рішення в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, в іншій частині залишити без змін. Наголошував, що суд першої інстанції не повністю дослідивши наявні у справі докази, не надавши їм належної правової оцінки та не застосувавши норму права, яка підлягала застосуванню, прийшов до невірного висновку про часткове задоволення позову. Суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного суду у подібних правовідносинах. Вказував, що на день ДТП, 14.09.2017 року, цивільно-правова відповідальність відповідача, комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського районного суду м. Києва», була застрахована у третьої особи, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», відповідно до полісу № АК/3712089 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 200 000 грн. та за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн., розмір франшизи - 0 грн. В ході судового розгляду судовою експертизою було встановлено, що вартість відновлювального ремонту спірного транспортного засобу перевищувала його ринкову вартість. Матеріальний збиток становив 82 888,33 грн., т.т. в межах страхового ліміту, отже, після сплати страхового відшкодування, розмір якого відповідав розміру шкоди, припинився обов'язок по відшкодуванню за наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 14.09.2017 року. Фактично, у відзиві ОСОБА_2 погоджувався та дублював доводи апеляційної скарги. Вважав, також, що дана апеляційна скарга повинна бути розглянута у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження - задоволених позовних вимогах.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, недоцільним розгляд справи з викликом сторін, оскільки вони висловили свою позицію шляхом подання апеляційної скарги та відзиву на неї та доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позову, на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Хюндай акцент, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 163).
14.09.2017 року о 08 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_3 , на вул. Курнатовського в м. Києві не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2017 року у справі № 755/14916/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7).
Таким чином, судом встановлено, що дії ОСОБА_2 пов'язані із порушенням правил дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із пошкодженням автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 .
Також встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки начальника автогосподарства КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на службовому автомобілі Рено, д.н.з. НОМЕР_3 .
Вказані обставини також підтверджуються наказом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 08.09.2016 № 230-к про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду начальника автогосподарства з 08.09.2016 року, довідкою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 24.07.2018 року про працевлаштування ОСОБА_2 на підприємстві, Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на 2018-2020 р.р., Посадовою інструкцією начальника автогосподарства (т. 1 а.с. 102-112).
Встановлено, що станом на 14.09.2017 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Рено, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна», відповідно до полісу № АК/3712089 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 200 000 грн. та за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн., розмір франшизи - 0 грн. (т. 1 а.с. 144).
Позивач надала Звіт № 984 про оцінку автомобіля Хюндай Акцент, д.н. НОМЕР_1 , від 20.09.2017 року складений Незалежною автоекспертизою «Дикий та партнери», відповідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає у розмірі 240 189,45 грн. (т. 1 а.с. 9-12). За складання цього звіту позивач сплатила 2 650 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 89 від 20.09.2017 року виданої ФОП « ОСОБА_3. » (т. 1 а.с. 13).
Також встановлено, що за висновком експертів за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 755/8662/18 від 12.01.2021 № 4410/19-54/626/21-52, складеного на виконання ухвали суду експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз, розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля Хюндай Акцент, р.н. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.09.2017 року у м. Києві по вул. Курнатовського, 6, складав: 231 394,86 грн. Розмір витрат, пов'язаних з відновлюванням транспортного засобу Хюндай Акцент, р.н. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням зносу міг складати 178 679, 16 грн. Повний перелік ремонтно-відновлювальних робіт, необхідний для відновлення автомобіля Хюндай Акцент, р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наведено в калькуляції № V 4410/19-54, що додається до висновку. Роботи, вказані у Акті № ПК-0000208 під пунктами 2-30, 31-34, 35-44, 48-61, 63, 65, 69-73, 75-81, 85-103, 106, 107, 116-119, 121-123 можна вважати такими, що в дійсності проводилися. Встановити, чи проводилися в дійсності роботи під пунктами №№ 47, 62, 64, 66-68, 74, 82-84, 108-115 в рамках даного дослідження виявилося неможливим, оскільки деталі знаходяться в недоступному для безпосереднього і повного обстеження місці. Щодо робіт під пунктами №№ 45, 46, 104, 105 слід зазначити, що в Акті № ПК-0000208 вони не уточнені, а саме не вказано щодо яких саме стойок даху проводилися ремонтні роботи. Автомобіль в пошкодженому вигляді на дослідження не надавався, тому невідомо, де саме на стійках були наявні пошкодження. В той же час, оглядом відремонтованого автомобіля встановлено, що ліва та права центральні стійки кузова в дійсності перефарбовувались. Робочий час, витрачений на проведення ремонтно-відновлювальних, згідно Акту виконаних робіт № ПК-0000208 від 30.12.2017 ФОП ОСОБА_4. , не відповідає нормативним витратам робочого часу. Перелік деталей, вказаних у накладних № М002257 від 10.10.2017, № 6709 від 30.10.2017, № 214 від 13.01.2018 на наданому на дослідження автомобілі замінений. Однак, визначити чи використані при заміні саме ті деталі, на які оформлені вказані накладні в рамках даного дослідження неможливо, оскільки деталі не мають доступних для огляду індивідуальних серійних номерів, а в накладній не вказано будь яких індивідуальних ознак деталей (т. 1 а.с. 212-226).
Страховиком відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» було виплачене страхове відшкодування у розмірі 82 888,33 коп. (т. 1 а.с. 16).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що позивач понесла витрати на ремонт для відновлення автомобіля Хюндай Акцент, р.н. НОМЕР_1 , у зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 14.09.2017 р., що знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку щодо завдання такої майнової шкоди ОСОБА_1 .
Здійснюючи відшкодування шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Оскільки вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля позивача перевищувала страхову суму за договором обов'язкового страхування, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», позивачу повинно було бути виплачено страхове відшкодування у межах страхової суми за шкоду, заподіяну майну, тобто у розмірі 100 000 грн. (т. 1 а.с. 144).
Водночас, з будь якими заявами до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» стосовно страхових виплат вона не зверталась, розмір отриманого страхового відшкодування у розмірі 82 888, 33 грн, не оскаржувала. Також позивач повідомила, що після проведеного ремонту автомобіля пошкоджені деталі не збереглися.
За вимогами ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновків, що з відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь позивача слід стягнути у відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, кошти у розмірі 145 923,05 грн. (245 923,05 грн. порахована вартість відновлювального ремонту судом - 100 000 грн. як максимальний розмір страхової виплати), оскільки розмір завданої шкоди перевищував ліміт відповідальності страховика.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 23, 1167 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Оцінивши характер правопорушення, глибину і тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини ОСОБА_2 та ураховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір моральної шкоди до стягнення з відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» має бути визначений у сумі 5 000,00 грн.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, згідно звіту № 66-Д/35/1 від 20.09.2017 року, проведеного на замовлення страхової компанії «Провідна» та з метою визначення суми страхового відшкодування і для доказу розміру позовних вимог до винуватця дтп, вартість матеріального збитку, завданого позивачу становила 231 768,33 грн. Такий розмір збитку був визначений у розмірі дійсної (ринкової) вартості. Вартість відновлювального ремонту витратним методом була визначена у сумі 245 551,92 грн. згідно доданої до вказаного звіту калькуляції, тобто, вартість відновлювального ремонту перевищувала його ринкову вартість.
Згідно висновку про вартість майна від 13.10.2017 року вартість пошкодженого ТЗ (залишкова вартість після ДТП) становить 148 880,00 грн. з урахуванням ПДВ /а.с. 173/.
Крім того, при проведенні дослідження від 13.10.2017 року виявлено пошкодження ТЗ не пов'язані з ДТП - пошкодження ЛФП, вм'ятина правого порога.
Визначення вартості ТЗ після ДТП проводилося за формулою віднімання/додавання коефіцієнтів (у даному випадку 0,00 грн.) до середньої ринкової вартості.
На підставі відомостей, які містяться у вищезазначених висновках, було визначено розмір матеріального збитку позивача, який становив різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю ТЗ після ДТП у сумі 82 888,33 грн. (231768,33 грн.-14880,00 грн.) - а.с.186.
Як визнала позивач, вона не оскаржувала вказаний розрахунок страхової компанії та прийняла виплату у сумі 82 888,33 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не визнала свій ТЗ знищеним та не передала його за залишковою вартістю страховій компанії.
Позивач провела ремонт ТЗ у період вересень-грудень 2017 року на загальну суму 247 493,05 грн., що було визначено судом першої інстанції за квитанціями та актом виконаних робіт. Водночас, можливість, виконавця робіт та вартість ремонтних робіт вона а ні зі страховою компанією а ні з особою, відповідальною за матеріальну шкоду не погоджувала.
Вимога про відшкодування фактичної вартості відновлювального ремонту до страхової компанії не подавалася.
В межах розгляду справи проведено судову експертизу, якою було визначено вартість матеріального збитку у сумі 231 394,86 грн., а ймовірна вартість відновлювального ремонту - 178 679,16 грн. Експерти припускали, що роботи, вказані у акті № ПК-0000208 під п. 2-44, 48-61, 63, 65, 69-73, 75-81, 85-103, 106-107, 116-119, 121-123 загальною вартістю 128 640,00 грн. є такими, що в дійсності проводилися. Встановити, чи проводилися інші роботи виявилося неможливим. З врахуванням вартості нормо/годин та їх кількості на проведення відновлювальних ремонтних робіт, які експерти вважали підтвердженими з зазначених у акті, вартість робіт у Акті була завищена за рахунок додаткових робіт на 24 262,40 грн. Експерти зазначали, що робочий час, витрачений на проведення ремонтно-відновлювальних робіт не відповідає нормативним витратам робочого часу. Відповідно до Акту 424,67 н/г, згідно калькуляції - 132,5 н/г з урахуванням вказаної у Акті вартості нормо/години вартість робіт завищена на 105 181, 20 грн. Встановити ж залишкову вартість пошкоджених деталей, які були замінені, виявилося неможливим у зв'язку з тим, що позивач їх не зберегла, не передала їх винуватцю ДТП.
Водночас, розраховуючи вартість відшкодування, суд першої інстанції не надав належної уваги тому, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, а відновлюючи його позивач діяла на власний розсуд.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до вказаної статті, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».
Як встановлено висновками про вартість матеріального збитку: звіт № 66-Д/35/1 від 20.09.2017 року (а.с. 152-170), та звіт від 13.10.2017 року (а.с. 173-186), проведені на замовлення страхової компанії «Провідна», звіту № 984 від 20.10.2017 року (а.с.9-12) та висновку судових експертів за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі від 12.01.2021 року (а.с. 212-241) вартість відновлювального ремонту досліджуваного ТЗ перевищує його ринкову вартість, відповідно ТЗ позивача є таким, що вважається фізично знищеним. Відповідно позивачу підлягає відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи розмір матеріального збитку був визначений страховою компанією з врахуванням тієї обставини, що транспортний засіб позивача вважається знищеним, вона не оскаржувала такий розрахунок та висновок, отримала страхове відшкодування, суму якого не оспорювала. Сума матеріального збитку була визначена в межах страхового ліміту, відповідно з виплатою страхового відшкодування припинився обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди за ДПТ, яка сталася з транспортним засобом позивача 14.09.2017 року.
Позивач не погоджувала можливість проведення ремонту визнаного знищеним ТЗ з відповідачами, а також виконавця ремонтно-відновлювальних ( та їх вартість, відповідно у них не виникло зобов'язання з відшкодування вартості фактично проведеного ремонту, а тому покладення на них відшкодування вартості фактично проведеного ремонту за даних обставин є таким, що не відповідає вимогам закону.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним судом у постанові від 29 липня 2020 р. по справі №276,752/16-ц, у випадку, якщо потерпілий у встановленому законодавством порядку звернувся за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, але не отримав відшкодування з будь-яких причин, він має звернутись з відповідною вимогою до суду.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Великої палати Верховного суду від 27.03.2019 року по справі №752/16797/14-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що вона отримала виплату у розмірі 82888,39 грн. та вважає, що внаслідок цього припинився обов'язок по відшкодуванню страховика ПрАТ «Провідна». Такий висновок позивача не має під собою правових підстав, оскільки страховик повинен був провести виплату матеріального збитку у більшій сумі в межах страхового ліміту.
Крім того, судом першої інстанції отримано висновок експертів за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 755/8662/18 від 12.01.2021 року.
При його підготовці експертами допущено ряд припущень внаслідок чого висновок має характер вірогідності (міг складати) і в силу вимог ст. 81 ЦПК України не може бути єдиною підставою для ухвалення судового рішення. Так, на дату оцінки досліджуваний КТЗ був працездатним, системи, вузли та агрегати не потребували ремонту; у разі пошкодження однієї з парних складових в заміну враховуються обидві; при визначенні вартості відновлювального ремонту вартість замінених складових визначено за умови використання оригінальних складових та без врахування фізичного зносу складників.
Експертами не враховано те, що ТЗ позивача мав пошкодження, не пов'язані з ДТП, які визначила страхова під час огляду авто.
Крім того, замінені парні деталі в разі не ушкодження однієї з них також нікуди не передавались та не оцінювались.
Так, згідно поданих видаткових накладних та квитанцій вартість нових складників становила 90555,85 грн. Згідно експертного висновку перелік деталей, вказаних у наданих накладних, на досліджуваному ТЗ замінений. Однак визначити, чи використані при заміні саме ті деталі (а відповідно і їх вартість відомостям, зазначеним у накладних) неможливо. Так само і не була надана відповідь на питання, чи були замінені деталі новими та оригінальними, чи була зумовлена необхідність заміни саме відновленням пошкодженого внаслідок ДТП ТЗ.
Деталі, які було замінено при проведенні відновлювального ремонту відсутні. Тому неможливо визначити їх залишкову вартість та врахувати при визначенні розміру шкоди або постановити рішення про їх передачу після відшкодування шкоди.
Тому, визначення розміру відшкодування у повному обсязі вартості замінених складників без врахування залишкової вартості замінених складників є безпідставним та робить висновок про вартість вірогідним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Утилізаційна (Залишкова) вартість автомобіля це визначення грошової суми, яку власник хоче одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням транспортного засобу для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складових.
Навіть при повному знищені транспортного засобу залишаються придатні до подальшої експлуатації деякі агрегати, вузли, деталі які є справними і мають свою ціну та їх можна демонтувати і реалізувати для подальшої експлуатації.
З цього випливає, що вартість придатних залишків - це реальна ціна автомобіля в пошкодженому вигляді, враховуючи деталі, які можуть бути реалізовані з урахуванням витрат на їх демонтаж, зберігання і продаж. Інакше кажучи, вартість придатних залишків - це ціна придатних до роботи деталей та частин, що були у користуванні, з якої відняті витрати на демонтаж пов'язаний з реалізацією. Відповідно до п. 7.20 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів «вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування».
Водночас, пошкоджені автомобілі при ДТП та деталі, які не можуть бути реалізовані, підлягають розрахунку в якості металобрухту (утилізаційна вартість).
Крім того, як вже зазначалось, у висновку експертів за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи вказано, що робочий час, витрачений на проведення ремонтно-відновлювальних робіт згідно акту №ПК-0000208 від 30.12.2017 не відповідає нормативним витратам робочого часу та завищено вартість 1 нормо-години (згідно акту 360,00 грн, тоді ж як вартість 1 нормо-години для Київського регіону становить 170,00 грн.).
Таким чином, визначення суми збитку у сумі повної вартості заявлених позивачем робіт з відновлювального ремонту та за вартістю, яка перевищує більше ніж у два рази вартість по регіону, без встановлення їх причинно-наслідкового зв'язку з необхідним для відновлення пошкодженого ТЗ та необхідністю їх проведення саме за вказаною вартістю н/г (яка не погоджена з відповідачами), є таким, що суперечить вимогам закону.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо відшкодування вимог моральної шкоди, апеляційний суд вказує на те, що частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим особам внаслідок ДТП, суд повинен належним чином оцінювати ступінь їх немайнових витрат.
В тексті позовної заяви не зазначено, у чому полягає моральна шкода позивача, які саме страждання вона перенесла, яким чином погіршилися її здібності або вона була позбавлена можливості їх реалізації, яким чином нею враховані вимоги розумності та справедливості. Позивачем не наведено розрахунку розміру моральної шкоди.
Враховуючи викладене, з урахуванням відмови у позові, заявлений позов в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню 3 574, 50 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - Майданіка Володимира Юхимовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року - скасувати, відмовивши у стягненні з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 145 923 грн. 05 коп., моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та судового збору у розмірі 1 509 грн. 23 коп., а всього суму 152 432 грн. 28 коп.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції віднести на рахунок ОСОБА_1 .
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 /адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 / на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» /місце знаходження: 02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39606435/ 3 574, 50 /три тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок/.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: