27 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/5012/21
Провадження № 22-ц/4815/1217/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.,
суддів: Гордійчук С.О.,
Ковальчук Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року, у складі судді Гнатущенко Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
24 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , діючий від імені Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачкина користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.10.2017 року у розмірі 62308,78грн та судові витрати.
Позов обґрунтований наступним.
Відповідачка ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 09.10.2017 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується Випискою по рахунку, та було встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, що подано до позовної заяви. У подальшому відповідачка, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши Паспорт споживчого кредиту від 20.12.2019 року, отримала картку типу Преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт 200 000 грн).
Номер та строк дії отриманої кредитної картки зазначено у Довідці про отримання картки, яку додано до позовної заяви. Отримання картки підтверджується фотографією клієнта із карткою, Довідкою про отримання картки та виписку по рахунку.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті. Відповідачем умови договору не виконуються.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку.
Умови договору передбачають сплату процентів (п.2.1.1.12.3.), а також пені у відповідному розмірі за неналежне виконання позичальником зобов'язання за договором (п.2.1.1.12.3.).
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п.2.1.1.2.12. сторони погодилися, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт має сплатити на користь банку заборгованість по кредиту та проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які встановлюються у розмірі: 74,4% для преміальних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature.
На порушення умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 29.09.2021 року виникла заборгованість у розмірі 62308,78грн, яка складається з:
--- 54105,00грн - заборгованість за кредитом, у тому числі:
41458,11грн - заборгованість за поточним тілом кредиту,
12646,89грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
--- 3246,60грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
--- 4957,18грн - заборгованість за простроченими відсотками.
У зв'язку з вказаним просить задовольнити позов та стягнути судові витрати в розмірі 2270,00грн сплаченого судового збору.
Оскаржуваним заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2022 рок позов було задоволено частково, з відповідачки на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 09.10.2017 року станом на 29.09.2021 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 54105,00 грн., в т.ч. 41458,11 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12646,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Також з відповідачки на користь позивача було стягнуто судовий збір у розмірі 1971,12 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі 41458,11 грн ізаборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 12646,89 грн, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку (кредитору) не повернуті, а тому відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання боржником обов'язку в будь-який час.
Задовольняючи часткові позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні решти вимог (стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 3246,60грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4957,18грн), суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника не міститься положень про сплату процентів за порушення зобов'язання, виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на підставу для стягнення процентів, відповідачкою не підписані, виходив з того, що відсутні докази того, що саме долучені до справи Умови та Правила розуміла відповідачка та ознайомилася з ними, що їх не можна вважати складовою кредитного договору. Крім того, суд виходив з того, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту і підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору, з того, що паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати зазначене заочне рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. При цьому послався на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, пославшись на положення ст.ст.1048 і 1054 ЦК України, ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зазначив, що суд не врахував заборону на надання безпроцентних кредитів за винятком випадків, передбачених законом.
Також вказав, що поза увагою суду залишилось і те, що відповідачкою було підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому визначені основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду (відповідно 0,00001% річних, а також 42%, 43,2%, 37,2% річних за відповідними картками), підвищена процентна ставка при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту.
Також зазначив, що 25.03.2021 року відповідачка підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в яких сторони погодили розмір процентної ставки, який позивачем у було застосовано після 25.03.2021 року, тобто після підписання вказаної Заяви. При цьому вважає поважною причину неподання зазначеної Заяви до суду першої інстанції (а саме великий обсяг документів, технічна помилка) і з метою повного та об'єктивного розгляду справи долучив її до апеляційної скарги.
Також, вказав, що суд не звернув увагу на те, що відповідачка підтвердила свою згоду з умовами кредитування шляхом часткового погашення заборгованості, в т.ч. і за відсотками. При цьому послався на правовий висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 29.07.2020 року у справі № 753/10779/16-ц.
Крім того, зазначив, що суд не встановив повно та всебічно обставини справи, не встановив дійсного розміру заборгованості відповідачки за процентами й передчасно відмовив у їх стягненні. При цьому послався на правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 23.01.2018 року у справі № 755/7704/15-ц та від 26.09.2018 року у справі № 159/2146/15-ц.
Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 3246,60грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4957,18грн і не оскаржується в частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 09.10.2017 року станом на 29.09.2021 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 54105,00 грн, в т.ч. 41458,11 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12646,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", яке в свою чергу є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.87-88).
Відповідачка ОСОБА_3 подала 09.10.2017 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.22-23).
В ній вказані детальні дані про відповідачку, зазначено про наступне: що позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Пам'яткою й Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг; що вона (позичальник) ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання послуги і Тарифами, приєднується до вказаних Умов та Правил, які розміщено на офіційному сайті банку, погоджується зі збільшенням строку позовної давності.
Наявний підписаний відповідачкою 20.12.2019 року Паспорт споживчого кредиту на двох аркушах (а.с.23-24) у формі заповненої інформації щодо кредитодавця, позичальника, процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов'язань за картками. Він містить положення про процентну ставку за видами карток в межах пільгового періоду, процентну ставку поза межами пільгового періоду, а також процентну ставку при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (відповідно за видами карток 86,4% та 84%, 74,4%), про порядок повернення кредиту, а також про відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання.
Також позивачем надано Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.30-76).
Зазначені Умови та Правила підпису позичальника (відповідачки) не містять.
Також позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature (а.с.25-29).
Зазначений Витяг підпису позичальника (відповідачки) також не містить.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 09.10.2017 року станом на 29.09.2021 року у відповідачки перед позивачем існує заборгованість у розмірі 62308,78грн, яка складається з:
--- 54105,00грн - заборгованість за кредитом, у тому числі:
41458,11грн - заборгованість за поточним тілом кредиту,
12646,89грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
--- 3246,60грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
--- 4957,18грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.11-14).
Згідно довідки, наданої позивачем, відповідачці було надано таку кредитну картку: № НОМЕР_1 (дата відкриття - 10.10.2019р, термін дії - 07/23); № НОМЕР_2 (дата відкриття - 20.12.2019р, термін дії - 12/22) (а.с.21).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування за вказаною карткою № НОМЕР_1 первісно кредитний ліміт був встановлений 09.12.2019р в розмірі 25000,00грн. У подальшому його було змінено: з 27.12.2019р збільшено до 50 000,00грн; з 16.01.2020р збільшено до 54 000,00грн; з 01.09.2021 року зменшено до 0,00грн (а.с.20).
Наявна банківська виписка за договором № б/н за період 10.10.2019-01.10.2021 (за вказаними картками), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи (а.с.107-108).
За вказаною випискою відповідачка у 2019-2021 роках користувалася вказаними картками.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст..526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами (нарахованими та простроченими).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Апеляційний суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.10.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.10.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідачка розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий значений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо питання чи є Паспорт споживчого кредиту невід'ємною частиною кредитного договору
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, Банк послався на те, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення нарахованих процентів та прострочених процентів, оскільки не звернув увагу на те, що відповідачка погодила умови кредитного договору від 09.10.2017 року, зокрема щодо процентної ставки, щомісячних платежів та строку їх внесення, наслідки прострочення виконання зобов'язання, оскільки підписала 20.12.2019 року Паспорт споживчого кредитування. Заперечень же щодо підпису вказаного паспорту відповідачкою не надано. Тобто, Банк вказує, що Паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з цими доводами з огляду на таке.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.
Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
Узагальнююча позиція суду апеляційної інстанції щодо позовних вимог
Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Як зазначено, у Заяві позичальниці процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Вимоги про стягнення пені, комісії і штрафу за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами відповідачем не заявлялось.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, як невід'ємні частини спірного договору. Також до позовної заяви позивач долучив і документ - "Паспорт споживчого кредиту» від 20.12.2019 року у формі заповненої інформації щодо кредитодавця, позичальника, процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання кредитних зобов'язань за картками.
Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачкою не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст.625 ЦК України, позивач не пред'явив.
З іншого боку, з урахуванням зазначеного висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частини спірного кредитного договору.
Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за відсотками (нарахованими та простроченими).
Відповідно є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні вказаної складової кредитної заборгованості, а саме процентів.
Щодо вимоги про стягнення тіла кредиту, то в цій частині рішення суду не оскаржується.
Крім того, слід звернути увагу на таке.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та в порядку спрощеного позовного провадження, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.6, 8).
Ухвалою суду від 07.12.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом й ухвалено розглядати справу з викликом її учасників. Позивач та відповідачка у призначене судове засідання не з'явилися, а тому справу було розглянуто за їх відсутності з постановленням заочного рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що причини неподання до суду першої інстанції скаржником (банком) долученої до апеляційної скарги Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 25.03.2021 року (а саме великий обсяг документів, технічна помилка), в якій, як вказує скаржник, сторони погодили розмір процентної ставки, є неповажною, а тому за ч.8 ст.83, ч.3 ст.367 ЦПК України вона не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як доказ. Відтак апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання скаржника на нього, зроблені у доводах апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на положення ст.ст.1048 і 1054 ЦК України, ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які забороняють надання безпроцентних кредитів за винятком випадків, передбачених законом. При цьому апеляційний суд враховує те, що за встановлених обставин у цій справі судом задоволено позов про стягнення тіла кредиту.
Також, слід залишити поза увагою посилання на підписання відповідачкою Паспорт споживчого кредиту, у якому визначені основні умови кредитування з використанням кредитної картки, зокрема і процентна ставка. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що Паспорт споживчого кредиту не є складовою частини спірного кредитного договору.
Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на підтвердження позичальницею своєї згоди з умовами кредитування шляхом часткового погашення заборгованості, в т.ч. і за відсотками. При цьому апеляційний суд враховує відсутність належних доказів на підтвердження зазначених обставин, на які посилається скаржник. Посилання ж скаржника на постанову Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 753/10779/16-ц є недоречними, оскільки не є тотожними обставини справ.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги довід скаржника на невстановлення судом дійсного розміру заборгованості відповідачки за процентами й передчасну відмову у їх стягненні з посиланням на правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 23.01.2018 року у справі № 755/7704/15-ц та від 26.09.2018 року у справі № 159/2146/15-ц. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з безпідставності такого твердження скаржника, а також з того, що правовідносини у справах не є подібними.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року, залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 3246,60грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4957,18грн за кредитним договором № б/н від 09.10.2017 року залишити без змін.
Це ж рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , діючого від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості за кредитним договором № б/н від 09.10.2017 року станом на 29.09.2021 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 54105,00 грн, в т.ч. 41458,11 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12646,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту,в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 27 вересня 2022 року.
Головуючий В. В. Майданік
Судді: С. О. Гордійчук
Н. М. Ковальчук