Справа № 640/15277/19 Номер провадження 11-кп/814/798/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
19 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
та обвинуваченого ОСОБА_7 (відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2003 р.н. та 2015 р.н.. не працюючого, раніше не судимого, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,-
визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі; Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь:
- держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4710 грн.
- ОСОБА_8 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 41043,31 грн. та моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 5000 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком суду, ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин:
17 травня 2019 року приблизно о 23:00 годині, рухаючись по узвозу Жилярді у м. Харкові за кермом автомобіля «ВАЗ-211540», д.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у громадському місці, використовуючи малозначний привід для конфлікту, а саме невдоволення з приводу недотримання, як на його думку, раніше не знайомим йому водієм автомобілю «MAZDA 323F», д.з. НОМЕР_2 , ПДР, та діючи з раптово виниклих хуліганських мотивів, що виразилися у бажанні показати свою зверхність до оточуючих, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, почав рух за автомобілем «MAZDA 323F», д.з. НОМЕР_2 , після чого здійснив маневр - обгін вказаного автомобілю, тим самим призвів до вимушеної зупинки транспортного засобу водієм автомобілю «MAZDA 323F», д.з. НОМЕР_2 , неподалік буд. 19 по вул. Чкалова у м. Харкові.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи в громадському місці на вулиці, а саме на проїжджій частині дороги біля буд. 19 по вул.Чкалова у м. Харкові, ОСОБА_7 , після власної зупинки на транспортному Засобі «ВАЗ-211540», державний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував особисто та вимушеної зупинки автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , за кермом як перебував раніше не знайомий йому ОСОБА_8 , вийшов зі свого автомобілю «В. 211540», державний знак НОМЕР_1 , та висловлюючись брутальною лайкою у бік ОСОБА_8 , підійшов до автомобіля останнього, не зважаючи при цьому на присутні оточуючих - перехожих та інших учасників дорожнього руху, які стали очевидцями вчиняємих хуліганських дій ОСОБА_7 .
Зневажаючи елементарними нормами моралі та загальноприйнятими правила поведінки людини у суспільстві, ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднай особливою зухвалістю, що виразилося у пошкодженні майна та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, умисно, руками здійснив відрив скла водійських дверей автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 вартістю 2042,43 грн., згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №13000 01.07.2019.
Продовжуючи свої хуліганські дії, діючи умисно, ОСОБА_7 наніс кулаками обох рук не менше 5 ударів ОСОБА_8 в область лівої руки, який в цей час сидів водійському місці свого автомобілю, тим самим спричинив тому тілесні ушкодження: вигляді синців та саден на лівій руці, які згідно висновку судового медичного експерта №09-723/2019 від 26.06.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого, схопив ОСОБА_8 за жилету та футболку, вдягнуті на ньому і почав тягнути на себе, намагаючись витягнути того з автомобілю через віконний отвір водійських дверей, внаслідок чого розірвав тому одяг, а саме жилетку ТМ «LUXOR» вартістю 189,00 грн. та футболку «КАРРА» вартістю 220,20грн., згідно з висновком судової товарознавчої експертизи 2128/19 від 24.06.2019.
Проводжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 руками наніс кілька ударів менше 6) зверху по кузову автомобілю «MAZDA 323F», який належить ОСОБА_8 , і самим пошкодив ущільнювач верхньої панелі лівої боковини вартістю 3718,00 г накладку панелі лівої боковини зазначеного автомобілю вартістю 1672,06 грн.. та вітрове скло автомобілю вартістю 2638,13 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №13000 від 01.07.2019.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
До початку апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні відмовився від своєї апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить викликати, заявленого у суді пері інстанції в якості свідка та не допитаного судом ОСОБА_9 , як мешкає: АДРЕСА_2 .
Винести рішення, яким вирок Київського районного суду м. Харкова від 02.04.2С року відносно нього скасувати, визнати його не винним у скоєнні злочину, передбачені ч. 1 ст.286 КК України, тау задоволенні заявленого цивільного позову відмовити.
В обґрунтування посилається на те, що суд частково обгрунтовує свій висновок доказі, який не було безпосередньо підтверджено під час судового засідання, а саме це д викладені у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2С року, згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого ОСОБА_7 . Вказані свідка не було допитано у суді, а тому дані викладені у зазначеному протоколі підтверджено не було. Також вказує, що в ході судового розгляду справи у сторони захисту, виникли об'єктивні підстави, щодо доповнення судового розгляду допитом свідка, а саме слідчого, який вів досудове розслідування - ОСОБА_9 з підстав з'ясування тверджень обвинуваченого про те, що ОСОБА_11 є лже-свідком, у зв'язку з чим просить визнати, як протокол, так і свідчення ОСОБА_11 недопустимими доказами.
На думку апелянта, суд дійшов неправильного висновку, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.І ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), оскільки в нього не було умислу на порушення громадського порядку та його дії необхідно кваліфікувати, як дрібне хуліганство.
Також зазначає, що доказів завдання пошкоджень автомобілю потерпілого саме обвинуваченим суду надано не було і стороною обвинувачення це не доведено, окрім скла опускного двері передньої лівої - вартість якого 2042,43 гривень.
Щодо збитків завданих пошкодженням жилетки та футболки - стороно обвинувачення це не доведено, немає жодних безспірних доказів їх пошкодження обвинуваченим.
Таким чином сума матеріальних збитків з якою можна погодитися це вартість скла опускного двері передньої лівої в розмірі 2042,43 гривень.
Щодо моральної шкоди, то вона також на думку апелянта є великою, оскільки суд не врахував поведінку потерпілого, яка спровокувала до виникнення даної ситуації. Посилання потерпілого на синці та подряпини на руці, як на таку травму, що завдала йому значних душевних хвилювань і незручностей у роботі, які полягали у спілкуванні з колегами та клієнтами, є надуманими, так як останній повідомив суду, що працює водієм, а тому не зрозуміло з якими клієнтами йому не зручно спілкуватися, як що це пасажири автомобіля, то вони взагалі не можуть побачити подряпини і синці на дальній від них руці. Крім того потерпілий є особою чоловічої статі і такі дрібниці як подряпини і синці не можуть у оточуючих викликати зайвих питань і вони мають не тривалий характер.
Водночас вказує на відсутність технічних носіїв з записами судових засідань, які мали місце: 05.09.2019 року, 23.10.2019 року, 09.06.2020 року, 30.09.2020 року. 12.10.2020 року та 23.02.2021 року, а на підставі того, що на запит адвоката від 12.04.2021 року- про надання копії технічного запису судового процесу, було надано CD-R диск лише з аудіо та відео записом лише одного засідання від 02.04.2021 року, можливо зробити висновок про відсутність взагалі будь-яких інших записів судового процесу окрім того яке відбулося 02.04.2021 року.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений в судовому засіданні апеляційнї інстанції заявив клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор підтримав заяву про відмову від своєї апеляційної скарги та не заперечив проти клопотання обвинуваченого.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є обґрунтованими, підтверджуються сукупністю зібраних та перевірених судом доказів (показаннями свідків, письмовими доказами), яким дана належна правова оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У зв'язку з чим дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України.
Водночас, відповідно до вимог ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України (в редакції закону № 2617-VІII від 22.11.2018) (далі Закон) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.
Як зазначено в ст.12 КК України, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння ( дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч.1 ст.296 КК України за новим Законом передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
За змістом п.1 ч.2 ст.284 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності відповідного клопотання та згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до ст. 12 КК України інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за Законом відносяться до кримінального проступку
З дня вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, події якого мали місце 17 травня 2019 року, сплинуло більш як три роки.
Дані про те, що ОСОБА_7 ухилявся від слідства або суду чи вчинив новий злочин, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку чи злочину.
З огляду на викладене, ураховуючи, що від обвинуваченого під час судового засідання обвинувачений подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст.49 КК України та закриття провадження, яку підтримав, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закриттю.
Врахувавши наведе, колегія суддів апеляційної інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, вирок суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.
На підставі ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_7 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 3-х місяців з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .