Справа № 635/2980/21 Номер провадження 22-ц/814/2642/22Головуючий у 1-й інстанції Савченко Д.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
26 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж»
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене суддею Назаренком О.В., повний текст рішення складено - 04 жовтня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
23 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розмірі 61 625,76 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
24.05.2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій уточнив позовні вимоги та просив встановити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні - 43 237,04 грн. (а.с. 80-86).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 28.09.2010 року по 29.01.2021 року. З 03.08.2015 року перебував на посаді начальника відділу постачання та отримував заробітну плату у розмірі згідно з штатним розкладом підприємства. 29.01.2021 року позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з посади начальника відділу постачання, на якій перебував з 03.08.2015 року. У порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, в день звільнення позивача 29.01.2021 року відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив плату належних коштів. Враховуючи факт затримки розрахунку з позивачем, відповідач додатково має виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У зв'язку з проведенням розрахунку з позивачем лише 20.04.2021 року, ОСОБА_1 вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» повинно сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволена.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» на користь ОСОБА_1 заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43237,04 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з вимог розумності і справедливості, а також враховуючи баланс інтересів сторін, суд визнав суму відшкодування, про яку просив позивач, справедливою і співмірною із сумою заборгованості відповідача перед позивачем. Суд відхилив посилання відповідача в обгрунтування необхідності зменшення суми компенсації з підстав нетривалого строку прострочки виплати заробітної плати, тяжкого фінансово-економічного стану підприємства та відсутності суттєвих майнових втрат позивача через те, що майже відразу після звільнення від влаштувався на нову роботу, оскільки вказані доводи відповідача не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та вимоги позивача про справедливий розмір компенсації, про яку він просить.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» просить рішення суду першої інстанції змінити з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у розмірі одного місячного розміру мінімальної заробітної плати на день остаточного розрахунку відповідача з позивачем по заробітній платі, а саме до 6 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції жодним чином не врахував обставини, на які посилався відповідач, та який надав відповідні докази в обгрунтування клопотання про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вказує, що заборгованість з заробітної плати погашена ще до відкриття провадження у справі. Вказує, що затримка виплати заборгованості позивачу пов'язана зі скороченням обсягів реалізації робіт та послуг на підприємстві та зростям обсягів неплатежів від контрагентів. Зазначає, що основним видом діяльності підприємства є виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на державних підприємствах атомної енергетики, а замовником робіт є державне підприємсво «НАЕК «Енергоатом» в особі «Запорізька АЕС», яка через обмеження роботи енергоблоків АЕС в умовах запровадженого карантину в Україні та дефіцитом коштів на відпущену електроенергію, не має можливості погашати заборгованість перед відповідачем. Зазначає, що у першу чергу вимушені були у першу чергу направляти кошти на сплату податків до бюджету, а саме на погашення заборгованості з єдиного соціального внеску, сплату боргу (недоїмки), податку на додану вартість, податкового боргу. На підтвердження важкого економічного стану підприємства надано до суду відповідні докази. Також вказує на те, що позивач через тиждень після звільнення працевлаштувався на новій роботі. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку майнових втрат працівника, які у даному випадку не можуть бути суттєвими. Вказує, що рішення суду не відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, виходячи з того, що заборгованість із зарплати становила 37 158,77 грн., а судом стягнута більша сума, ніж становив сам борг, що заборгованість погашена до відкриття провадження у справі, що через тиждень позивач працевлаштувався, що має місце неспівмірність стягнутого судом розміру щодо дійсного розміру майнових втрат позивача, що після 24.04.2021 року заборгованість була відсутня, а присуджена сума є не компенсацією втрат позивача, а надмірним фінансовим покаранням для відповідача. Також посилається на судову практику, що склалася, зазначаючи відповідні простанови Верховного Суду у конкретних справах з подібними правовідносинами.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 15.11.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду апеляційним судом в порядку письмового позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с. 193,196).
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Харківського апеляційного суду 29.11.2021 року, позивач ОСОБА_1 просить не рішення суду першої інстанції залишити без змін, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.12.2021 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено (а.с. 236).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 28.07.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.08.2022 року справа призначена до розгляду на 26.09.2022 року, без повідомлення учсників справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в ТОВ «Електропівденатоммонтаж» з 28.09.2010 року по 29.01.2021 року (а.с. 17-19). З 03.08.2015 року ОСОБА_1 перебував на посаді начальника відділу постачання. 29.01.2021 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з посади начальника відділу постачання ТОВ «Електропівденатоммонтаж» відповідно до наказу №8/к від 26.01.2021 року.
На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати, компенсацій тощо становила 37 158,77 грн. та складалась із: -заробітної плати за вересень 2020 року в сумі 1825,00 грн.; -заробітної плати за жовтень 2020 року в сумі 3 327,67 грн.; -заробітної плати за листопад 2020 року в сумі 3 325,00 грн.; -заробітної плати за грудень 2020 року в сумі 16 138,88 грн.; -заробітної плати за січень 2021 року в сумі 12 542,22 грн.
Викладені обставини підтверджуються додатком до особового рахунку ОСОБА_1 , наданий відповідачем (а.с. 143).
Відповідно до виписки з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , заборгованість відповідача перед позивачем погашалась відповідачем частинами у період з 29 січня 2021 року до 20 квітня 2021 року, а саме: 29.01.2021 року - 1500 грн.; 12.02.2021 року - 1825 грн.; 22.02.2021 року - 3 327,67 грн.; 22.02.2021 року - 3 325 грн.; 30.03.2021 року - 12 542,22 грн.; 20.04.2021 року - 16 138,88 грн. (а.с. 30).
Згідно розрахункового листка за листопад 2020 р. ОСОБА_1 було нараховано 5 600,00 грн., а саме: оклад за 21 робочий день - 4 850,00 грн.; доплата за інтенсивність - 750,00 грн. (а.с. 49).
Згідно розрахункового листка за грудень 2020 р. ОСОБА_1 було нараховано 27 181,27 грн., а саме: оклад за 21 робочий день - 9 259,09 грн.; доплата за інтенсивність -1428,88 грн.; щомісячна премія - 15 440,00 грн.; заохочення до свята - 700,00 грн.; відпускні за 1 день - 353,30 грн. (а.с. 50).
При обчисленні середньої заробітної плати, не враховуючи виплати за час щорічної і додаткової відпусток за період листопад 2020 року- грудень 2020 року без урахування днів відпустки, склала 32 427,97 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів - 42 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 772,09 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.05.2021 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 89).
Відповідно до копії договору №749 від 04.08.2018 року та додаткової угоди від 04.08.2018 року, укладених між ОСОБА_2 та НТУ «ХПІ», ОСОБА_2 навчається у НТУ «Харківський політехнічний університет» за контрактом, вартість навчання за 1 семестр складає 6 780 грн. (а.с. 98-92).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.12.2011 року, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 93).
Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1062, ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 22.02.2021 року по 01.03.2021року в КНП «Чугуївська центральна районна лікарня ім. Кононенка» з діагнозом К35.3 Гострий флегмонозний апендицит, місцевий серозний перитоніт (а.с. 94).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , бабуся позивача. Витрати на поховання за актом №002342 КП «Ритуал» ХМР» склали 37 158,77 грн. (а.с. 96, 97).
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що позивачем надано докази того, що у вказаний період він перебував у скрутному матеріальному становищі і потребував коштів.
Згідно з довідкою №288 від 03.08.2021 року, виданою ТОВ «Черноморенергоспецмонтаж», ОСОБА_1 з 08.02.2021 року працює на посаді майстра електромонтажних робіт згідно наказу №18-К від 05.02.2021 з посадовим окладом 8100 грн. (а.с. 151).
Суд першої інстанції встановив, що на день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати, компенсацій тощо становила 37 158,77 грн., яка тривала з вересня 2020 року, тобто протягом чотирьох місяців до дня звільнення. Всього період затримки погашення вказаної заборгованості складає 56 днів. Середньоденний заробіток позивача на час звільнення складав 772,09 грн., що за 56 днів становить 43 237,04 грн.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
При вирішенні спору, судом першої інстанції застосовано постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, в якій сформульовано правову позиції щодо зменшення суми відшкодування на підставі статті 117 КЗпП України. Зокрема, вказано, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. 91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. 91.3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. 91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2021 року по 20.04.2021 року всього у розмірі 43 237,04 грн, виходячи з того, що період затримки розрахунку складає 56 днів, а середньоденний заробіток позивача на час звільнення складав 772,09 грн.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення суду.
Як вбачається з відзиву на позов, відповідачем не заперечується розмір середньоденного заробітку позивача до звільнення - 772,09 грн. (а.с. 42). Також відповідачем не заперечується, що повний розрахунок з позивачем проведено 20.04.2021 року.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно виписки з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , заборгованість відповідача перед позивачем погашалась відповідачем частинами у період з 29 січня 2021 року до 20 квітня 2021 року, а саме: 29.01.2021 року - 1500 грн. (у день звільнення); 12.02.2021 року - 1825 грн.; 22.02.2021 року - 3 327,67 грн.; 22.02.2021 року - 3 325 грн.; 30.03.2021 року - 12 542,22 грн.; 20.04.2021 року - 16 138,88 грн., а всього 38 658,77 грн. (а.с. 30).
Також по справі вбачається, що відповідачем на запит суду надано додаток до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.09.2020 року по 31.01.2021 року, з якого вбачається, що за вказаний період відповідачем була нарахована всього заробітна плата у розмірі 64 759,63 грн. Із вказаної суми 29.01.2021 року, тобто у день звільнення позивача, йому була проведена виплата на картоковий рахунок у розмірі 1500 грн. (а.с. 143).
Таким чином, на час звернення до суду з даним позовом 24.04.2021 року відповідачем була сплачена позивачу уся заборгованість із заробітної плати. Крім цього, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що розмір заборгованості зі сплати заробітної плати на день звільнення позивача складав 37 158,77 грн., що є значно меншою від вимоги поивача про стягнення 43 237,04 грн. Також судом першої інстанції встановлено, що позивач з 08.02.2021 року працює у ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж» м. Одеса, його посадовий оклід складає 8 100,00 грн., що підтверджується довідкою №288 від 03.08.2021 року (а.с. 151), отже вбачається, що позивач звільнився за власним бажанням з роботи у відповідача 29.01.2021 року та вже через тиждень наказом №18-К від 05.02.2021 року був працевлаштований за новим місцем роботи, тобто мав роботу та заробітну плату з 08.02.2021 року, був матеріально забезпеченим в межах наступного місяця після звільнення з роботи у відповідача.
Вказані обставини, які є суттєвими, були встановлені судом першої інстанції, але при вирішенні спору суд першої інстанції не взяв їх до уваги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що присуджений судом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 43 237,04 грн. підлягає зменшенню до розміру 6 000 грн.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскільки підстав для закриття апеляційного провадження не вбачається, рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 43 237,04 грн. до 6 000,00 грн.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно матеріалів справи, при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 1). При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судвий збір у розмірі 1362,00 грн., що підтврджується платіжним дорученням (а.с.185). Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено частково на 14%. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача (пропорційно задоволеним позовним вимогам) судовий збір у розмірі 127,12 грн., який сплачений при подачі позову, а з позивача на користь відповідачапідлягає стягненню (пропорційно задоволеним позовним вимогам) судовий збір у розмірі 1171,32 грн., який сплачений при подачі апеляційної скарги. Таким чином, шляхом взаємозаліку з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1044,20 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» - задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської областиі від 29 вересня 2021 року - змінити. Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» на користь ОСОБА_1 , з 43 237,04 грн. до 6 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» сплачений судовий збір у розмірі 1044,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов