Справа № 639/7067/21 Номер провадження 11-кп/814/2036/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
22 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря судового засіданняОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221210000434 від 25 липня 2021 року, обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків,українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , не судимого
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харків від 28 липня 2022 року,-
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено.
Продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 25 вересня 2022 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Мотивуючи рішення, суд перевірив обставини, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою і встановив відсутність даних, що дозволяють скасувати цей запобіжний захід.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 липня 2022 скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити обраний запобіжний захід ОСОБА_7 з тримання під варти на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби, заборонивши залишити помешкання, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 23 години 00 хв по 05 годину 00 хв з покладенням обов'язків прибувати за викликом до суду, повідомляти суду про зміну свого місця проживання, не відлучатися із м. Харкова без дозволу суду тиа у період часу з 23 години 00 хв по 05 году 00 хвилин не залишати місце свого проживання, а саме АДРЕСА_2 .
З рішенням районного суду не погоджується, так як вважає, що останнє є необґрунтованим та незаконним.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що підозра є необґрунтованою, ризики передбачені ст. 177 КПК України не доведені, належним чином не враховано всіх характеризуючих обставин, судом не обґрунтовано чому неможливо обрати більш м'який запобіжний захід та саме клопотання носить формальний характер.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до такого.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021221210000434 від 25 липня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 діб.
28 липня 2022 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова клопотання прокурора задоволено та відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з триманням під вартою на домашній арешт.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177,183,197, 199 та 331 КПК України.
Так, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, що обґрунтовується можливістю призначення покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на тривалий термін, що може викликати загрозу його втечі та узгоджується з правовою позицією в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії». Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус обвинуваченого та залишаючись на свободі, останньому відомо місце мешкання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки з врахування даних про особу обвинуваченого, який законних джерел отримання заробітку не має, не працевлаштований, обставини кримінальних правопорушень в яких він обвинувачується свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв'язку з чим, існують достатні підстави вважати, про його небажання вести законний спосіб життя.
Доводи захисника обвинуваченого про відсутність підтвердження існування ризиків апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутих обвинувачень та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а обвинуваченим та його захисниками не доводів які б переконали у зворотному.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії РФ, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_7 , значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченому повернутися до протиправної діяльності та вчинити спроби ухилитися від суду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 418 та 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду від 28 липня 2022 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4