Справа № 346/2844/21
Провадження № 11-кп/4808/439/22
Категорія ст.197 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Шигірт
22 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 та обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2022 року про продовження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2022 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 08 жовтня 2022 року включно щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України.
Своє рішення суд мотивував тим, що обраний щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, зокрема більш м'який, не пов'язаний із позбавленням волі, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК, а тому вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що висновки суду є недостатніми для продовження тримання його підзахисного під вартою, так як вони не відповідають матеріалам кримінального провадження. Сторона обвинувачення не надала суду будь-яких ґрунтовних доказів спроб його переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків, потерпілих, тощо.
Окрім цього, зазначає, що:
- судом взято до уваги тільки тяжкість покарання, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, однак не взято до уваги, те, що його підзахисний має постійне зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та бажає захищати Україну в лавах ЗСУ про що подавав відповідні заяви;
- суддею першої інстанції ОСОБА_1 грубо порушено право на захист його підзахисного, оскільки один із обвинувачених - ОСОБА_8 , письмовою заявою 10.08.2022 року вперше за весь час розгляду провадження заявив головуючі судді відвід, однак, не зважаючи на таку заяву про відвід, суддя розглянула клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених.
Просить розглянути та задовольнити заяву обвинуваченого ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_1 , скасувати оскаржувану ухвалу Коломийського міськрайонного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти в залі суду негайно. Дослідити в судовому засіданні апеляційного суду диск із записом судового засідання від 10.08.2022 року та журнал судового засідання, а також запис підготовчого судового засідання в даному провадженні.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що оскаржувана ухвала суду є такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, позаяк висновки суду не підтверджуються жодними доказами, і вони не досліджувались під час судового розгляду, також суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Також вказує, що:
- внаслідок необґрунтованого продовження судом першої інстанції щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без батька та годувальника залишились троє малолітніх дітей, які на даний час знаходяться під обстрілами в Одеській області.
- 09 та 10.08.2022 року він та обвинувачений ОСОБА_9 до Коломийського міськрайонного суду подавали заяви про відвід судді ОСОБА_1 . Вказані заяви про відвід розглянула суддя ОСОБА_13 з грубим порушеннями вимог КПК, зокрема без присутності захисників обвинувачених. При цьому відповідно до ч.1 ст.76 КПК, суддя ОСОБА_13 не мала права розглядати вказану заяву про відвід, оскільки вона вже приймала участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
- Суддя ОСОБА_1 безпідставно відмовила у задоволенні заяви обвинувачених про відвід захисників, прокурора та головуючої судді. Зокрема після оголошення обвинуваченим ОСОБА_8 заяви про відвід головуючої судді, вказана суддя на місці в залі суду відмовила у задоволенні такої заяви.
Просить ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 10 серпня 2022 року скасувати та звільнити його із зали суду і застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Також просить витребувати із Коломийського міськрайонного суду журнал судового засідання та аудіо - відео запис судового засідання, а також дослідити докази, які були відхилені судом першої інстанції, та які не взяті до уваги при застосування запобіжного заходу.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що оскаржувана ухвала Коломийського міськрайонного суду від 19 травня 2022 року є незаконною та необґрунтованою, яка підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що наведені в оскаржуваній ухвалі обґрунтування наявності ризиків, визначених у ч.1 ст. 177 КПК, вказують на небажання суду враховувати фактичні обставини справи, натомість для застосування певного виду запобіжного заходу, суд повинен був провести аналіз всіх ризиків, визначених КПК з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного.
Вказує, що в судовому засіданні 10.08.2022 року він заявив відвід, однак головуюча суддя, з порушенням вимог КПК, без виходу у нарадчу кімнату ухвалила рішення про відмову в розгляді даного клопотання.
Просить оскаржувану ухвалу Коломийського міськрайонного суду скасувати та застосувати щодо нього будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Також просить прослухати звукозапис судового засідання суду першої інстанції та дослідити докази та обставини, які мають значення при застосуванні щодо нього запобіжного заходу.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_9 також подав апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість винесеного судом рішення.
Окрім цього вказує, що:
- суд першої інстанції взагалі не розглядав докази його причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, внаслідок чого ним була подана заява про відвід головуючого судді;
- суддею ОСОБА_13 вказану заяви про відвід розглянула з грубим порушеннями вимог КПК, зокрема без присутності захисників обвинувачених. При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 КПК, суддя ОСОБА_13 не мала права розглядати вказану заяву про відвід, оскільки вона вже приймала участь у цьому ж кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Разом з тим, суддя ОСОБА_13 безпідставно відмовила у задоволенні заяви про відвід державного захисника, який був призначений судом, позаяк вказаний захисник був призначений судом всупереч його волі, а також те, що останній взагалі не був ознайомлений із матеріалами вказаного кримінального провадження;
- судом безпідставно видалено його із зали судового засідання, мотивуючи ніби то неналежною його поведінкою;
- в порушення вимог КПК, суд не з'ясував всіх обставин кримінального провадження, а також не дослідив докази про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить ухвалу щодо нього скасувати та звільнити його з під варти в залі суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.
Покликання апелянтів в поданих апеляційних скаргах на те, що суд безпідставно продовжив щодо обвинувачених строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст.199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності можуть: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставини на які посилалися апелянти не спростовують висновки суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та не запобігатиме наведеним ризикам.
Суд першої інстанції в повній мірі врахував як обставини справи, так і відомості що характеризують обвинувачених, які не спростовують висновків суду.
Доводи апелянтів про те, що кримінальне провадження розглядається незаконним складом суду, їх заяви про відвід головуючої в суді першої інстанції - судді ОСОБА_1 , розглянуто з грубим порушеннями вимог КПК, безпідставно відмовлено у задоволенні заяви обвинувачених про відвід захисників, прокурора та головуючої судді на місці, без виходу в нарадчу кімнату, не є підставою для скасування ухвали про продовження строків тримання під вартою.
Так, відповідно до ч.2 ст.422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Таким чином, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Також слід зазначити, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, така обставина як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання щодо винуватості особи.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Що стосується доводів апелянтів про порушення права обвинувачених на захист, то апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень чинного законодавства, оскільки для вирішення цього питання судом першої інстанції було вжито заходів для участі захисників, в тому числі і через центр вторинної правової допомоги.
Окрім цього, тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо них, зважаючи на суспільний інтерес, який привалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст.3 Конституції України, а тому виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 та обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4