Провадження № 22-ц/803/2776/22 Справа № 209/2442/21 Головуючий у першій інстанції: Решетник Т. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
20 вересня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що наказом №42-к від 23.11.2020 року його з 24.11.2020 року було прийнято на посаду монтажника систем вентиляції, кондиціювання повітря та за наказом №7-к від 29.01.2021 року його було переведено на посаду начальника дільниці ТОВ «Укрєврокровля». За заявою ОСОБА_1 від 22.03.2021 року його було звільнено за власним бажанням згідно до наказу 22-к від 05.04.2021року на підставі ст.38 КЗпП, у той час як фактичне звільнення відбулось 16 квітня 2021 року, що підтверджується відеозаписом та повторною заявою про звільнення від 16.04.2021 року. Заробітна плата ОСОБА_1 з 24.11.2020 року складалася із суми основної винагороди в розмірі мінімальної заробітної плати (МЗП) на банківську картку двома платежами на місяць з урахуванням авансу, а також у вигляді грошової премії готівкою на руки в сумі 10000,00 грн. Так, у січні 2021 року ОСОБА_1 отримано заробітну плату 4427,50 грн. (2012,50 грн. - аванс, 2415,00 грн. - основна винагорода). У лютому 2021 року отримано 6375,60 грн. заробітної плати, яка складається з 3445,40 грн. - основної винагороди і 2930,20 грн. - аванс, що підтверджується рухом коштів по картці «Монобанк» ОСОБА_1 від 05.04.2021 року. За час роботи у ТОВ «Укрєврокровля» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 24141,06 грн., а саме за період з 01 березня 2021 року по день фактичного припинення роботи - 16 квітня 2021 року, зокрема: за березень 2021 року в сумі 6094,06 грн. основної винагороди (обчисленої із середньоденної з/п за останні два місяця за відомостями «Монобанк» (4427,50 грн. за січень 2021 + 6375,60 грн. за лютий 2021) / 39 робочих днів у січні-лютому х 22 робочих дня у березні) + 10000 грн. премії за березень, а також за квітень 2021 року з 01 по 16 число за 11 робочих днів в розмірі 277,00 грн. (середня з/п за 1 день) х 11 роб.дн. = 3047 грн. + половина премії за половину квітня в сумі 5000 грн., що не були виплачені позивачу в день його звільнення 16.04.2021 року та не виплачені до теперішнього часу. При цьому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2021 року по 01 липня 2021 року включно становить: 50 робочих днів х на середньоденну з/п в сумі 277,00 грн., що дорівнює 13850,00 гривень. Таким чином, на момент звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по з/п за березень-квітень 2021 року становить 24141,06 грн. (6094,06 +10000+3047+5000= 24141,06) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 13850 грн., а всього на загальну суму - 37991,06 грн. Згідно уточненої позовної заяви від 29.11.2021 року зазначив, що під час розгляду справи відповідач та його представник визнали свою заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 та 12 листопада 2021 року здійснили повний розрахунок з позивачем по офіційному мінімальному розміру його заробітної плати, що повинна була бути виплаченою при його звільненні в квітні 2021 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за відомостями відповідача та наданими ним довідками становить 246,00 гривень. Таким чином, середній заробіток за час розрахунку при звільненні за період з 05 квітня 2021 до 12 листопада 2021 року включно, виходячи із середньоденного показника зарплати в сумі 246,00 грн., становить 37146,00 грн., що обрахована наступним чином. Кількість робочих днів затримки за період з 05 квітня 2021 року по 06 жовтня 2021 року включно (за п'ятиденним робочим графіком) становить 151 робочих дня: квітень 2021 року - 19 робочих днів; травень 2021 року - 18 робочих днів; червень 2021 року - 20 робочих днів; липень 2021 року - 22 робочих дня; серпень 2021 року - 21 робочий день; вересень 2021 року - 22 робочих днів; жовтень 2021 року - 20 робочих дня; листопад 2021 року (з 01.11 по 11.11 включно) - 9 робочих днів. Отже, за 151 робочий день середній заробіток становить 37146,00 грн. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача невиплачену премію за березень 2021 року в сумі 10000,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37146,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укрєврокровля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 5 квітня 2021 року по 12 листопада 2021 року включно в розмірі 37146,00 грн., моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., а всього 40146,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються із судового збору, у сумі 908,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., а всього 4908,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відмовлено ТОВ «Укрєврокровля» у стягненні зі ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укрєврокровля», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення у скасованій частині нового судового рішення, яким стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000,00 грн. та відмовити у стягненні моральної шкоди, а також здійснити перерозподіл судових витрат.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.
Місцем проживання позивача є м. Кам'янське Дніпропетровської області. На день розгляду даної справи у м. Кам'янське, у м. Дніпро не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною.
У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з'явились.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що наказом ТОВ «Укрєврокровля» №42-к від 23.11.2020 року позивача з 24.11.2020 року було прийнято на посаду монтажника систем вентиляції, кондиціювання повітря на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу (а.с.20-21, 22 т.1).
Відповідно до наказу ТОВ «Укрєврокровля» №7-к від 29.01.2021 року, ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника дільниці ТОВ «Укрєврокровля» з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.29 т.1).
22 березня 2021 року позивач подав до ТОВ «Укрєврокровля» заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП (а.с.6 т.1).
Згідно копії наказу ТОВ «Укрєврокровля» №22-к від 05.04.2021року, ОСОБА_1 05 квітня 2021 року звільнено з посади начальника дільниці за власним бажанням, згідно ст. 38 КзпП (а.с.30 т.1).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, надану ПФУ, з листопада 2020 року по квітень 2021 включно позивачу було нараховано заробітну плату та сплачено страхові внески (а.с. 44-46, 47 т.1).
Відповідно до довідки ТОВ «Укрєврокровля» про заборгованість по заробітній платі від 28.08.2021 року №67, на дату подання довідки ТОВ «Укрєврокровля» має заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 в розмірі 2272,27 грн. (а.с.55, 57 т.1).
Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 під час трудових відносин з ТОВ «Укрєврокровля» складав 246,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Укрєврокровля» про розмір середньомісячного/середньоденного заробітку від 28.08.2021 року №68 та довідкою про заробітну плату (а.с.58, 59).
За змістом частин 3, 6 статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно до відомості на виплату грошей №УК-0000010 від 12.11.2021 року, та видаткового касового ордеру від 12.11.2021 року, позивачем ТОВ «Укрєврокровля» виплачено позивачу ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2272,27 гривень (а.с.206).
За положеннями частини1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.
Судом установлено, що при звільнення позивача з роботи у ТОВ «Укрєврокровля» 05 квітня 2021 року, з ним не було проведено остаточний розрахунок усіх належних до виплати сум в розмір 2272,27 грн. Вказані кошти були виплачені позивачу 12.11.2021 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обов'язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт невиплати роботодавцем повного розрахунку позивачу при звільненні, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах заявлених позовних вимог у розмірі 37146,00 грн. (246,00 грн. х 152 дні = 37392,00).
Щодо доводів апелянта про те, що він вживав заходи для своєчасної виплати позивачу остаточного розрахунку при звільненні, колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18).
Спроба перерахувати кошти на картковий рахунок позивача, а саме заборгованість за березень в сумі 1586,04 грн. та заборгованість за квітень в сумі 1716,63 грн., здійснювалась відповідачем лише 19 квітня 2021 року, тобто через 14 днів після звільнення працівника, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 22.04.2021 року (а.с. 78, 79).
При цьому, доказів недобросовісності дій позивача суду не представлено, адже вказані вище меморіальні ордери не свідчить про відмову позивача від одержання грошових коштів (заробітної плати).
Відповідачем також не надано доказів того, що він направляв позивачу лист із пропозицією повідомити платіжні реквізити для перерахування заробітної плати, тощо, від отримання якого позивач відмовився.
Отже, апелянтом не доведено вчинення позивачем дій, які сприяли формуванню більш тривалого періоду невиплати роботодавцем заборгованості із заробітної плати.
У частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскаржуване рішення є правильним по суті, справедливим, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки відповідач не виплачував зарплату позивачу до 12.11.2021 року, що вимагало від позивача значних додаткових зусиль для організації свого життя та змусило його звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, витрачаючи на звернення власний час і кошти та отримувати правову допомогу в матеріально складних умовах, а тому із врахуванням характеру спричинених душевних страждань позивачу протягом тривалого періоду (більше 8 місяців), душевних хвилювань його родини (дружина і троє дітей), що призвело до негативних змін в його житті; виходячи із засад виваженості, справедливості, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. на користь позивача.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача моральної шкоди є законним, обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, за положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 ЦПК України).
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовні вимоги задоволені частково, що є підставою для покладення таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в сумі 908,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції про сплату №9102 від 02.07.2021 року (а.с. 4 т.1).
Крім того, позивач поніс витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., яка підтверджується ордером на надання правничої допомоги від 01.07.2021 року, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №25/21 від 23.04.2021 року, укладеного з ОСОБА_2 , який є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3629 від 09.02.2018 року (а.с. 32 т.1); рахунком фактурою на оплату наданих послуг №25/21 від 05.10.2021 року на суму 4000,00 грн. та квитанцією про сплату позивачем адвокату Юрочкіну Ю.В. 4000,00 грн. (а.с.143 т.1), актом прийому наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 05.10.2021 року на суму 4000,0 грн. (а.с.144 т.1), додатком №1 до договору про надання правових допомоги №25/21 від 23.04.2021 року (а.с.145 т.1).
Враховуючи ціну позову (57146,00 грн.) та часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 3447,87 грн. (4908,00 грн. х 70,25%).
На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги (1362,00 грн.) пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам в сумі 405,19 грн. (1362,00 грн. х 29,75%), що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2022 року (а.с. 12 т.2).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Укрєврокровля» (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь ОСОБА_1 у розмірі 3042 (три тисячі сорок дві) грн. 68 коп. (3447,87 грн. - 405,19 грн.).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ні місцевому, ні апеляційному судам відповідачем не надано належних та допустимих доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн., у зв'язку з чим вказані витрати відшкодуванню не підлягають.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині частині задоволених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та розподілу судових витрат
Тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача невиплаченої премії за березень 2021 року в сумі 10000,00 грн. та частини моральної шкоди в розмірі 7000,00 грн., - не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення. В іншій оскаржуваній частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року в частині розподілу судових витрат про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 908,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., а всього 4908,00 грн.; в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» (код ЄДРПОУ 33384123) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 3042 (три тисячі сорок дві) грн. 68 коп.
В іншій оскаржуваній частині рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова