Провадження № 11-кп/803/2745/22 Справа № 184/1087/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно довідки ДУ "ПВЦ (№ 79)", станом на час розгляду подання засудженої ОСОБА_7 , про застосування щодо неї, умовно-дострокового звільнення від покарання, засуджена не відбула передбачений ч. 3 ст. 81 КК України строк покарання. Не відбутий строк покарання складає 02 (два) роки 05 місяців 01 день.
При цьому, суд врахував, що засуджена ОСОБА_7 , раніше не судима, норма виробітку згідно довідки становить менше 60%, приймає особисту участь в організації виховних заходів, бере участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу, строк невідбутного покарання становить 02 роки 05 місяців 01 день, а тому, зважаючи на характер та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, відсутність заохочення за весь строк відбування покарання в ПВЦ не свідчить про сумлінну поведінку засудженої та досягнення мети покарання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, засуджена подала апеляційну скаргу, в якій просить переглянути рішення суду першої інстанції та застосувати до неї положення ст. 81 КК України.
В обґрунтування своїх вимог засуджена вказує, що в ДУ “Одеський слідчий ізолятор” у лютому 2020 році вона мала одне стягнення, яке на даний час є погашеним. По прибуттю до ДУ “Покровський виправний центр (№ 79)” була працевлаштована, за час відбування покарання характеризується посередньо, заохочень та стягнень не має, дотримується ввічливих відносин з персоналом. Спальне місце утримує в охайності, дбайливо ставиться до майна установи, виконує вимоги персоналу установи, роботи самообслуговуваня. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці, бере участь в організаціях виховних заходів, які проводяться в установі, а також у реалізації диференційованого виховного впливу. Норма виробітку становить 60%.
Крім цього апелянт зазначає, що вона підтримує зв'язок зі своєю родиною, а саме з матір'ю та сином, які потребують її підтримки.
ОСОБА_7 звертає увагу на те, що під час перебування її під вартою у неї погіршився стан здоров'я, а саме ремісія онкологічної пухлини матки і вона на даний час потребує оперативного втручання, яке можливе здійснити за місцем проживання.
З вищевказаного апелянт вважає, що вона є соціально-адаптованою людиною, яка раніше не судима та не перебувала на профілактичних обліках. Після скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_7 вину свою визнала, намагається морально та матеріально підтримувати потерпілого та у подальшому буде допомагати потерпілій стороні.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджена ОСОБА_7 підтримала апеляційні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Прокурор в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга засудженої не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 , повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженої, її поведінку за весь час відбуття покарання, її відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженої та відсутність передбачених законом підстав для її умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджена 18.12.2018 вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі.
Відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_7 відбуває покарання з 16.01.2020.
До Державної установи «Покровський виправний центр (№ 79)» прибула 15.08.2020 з державної установи «Одеський слідчий ізолятор» де характеризувалась негативно, мала одне стягнення, яке погашено в встановленому законом порядку, заохочень не має.
По прибуттю до установи була працевлаштована до виробничої майстерні установи, на ручні роботи. За час відбування покарання характеризується посередньо, заохочень та стягнень не має.
У взаємовідносинах з іншими засудженими іноді конфліктна. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Крім того, засуджена бере особисту участь: в організації виховних заходів, які проводяться в установі; у реалізації програм диференційованого виховного впливу; у роботі самодіяльних організацій, іноді проявляє соціально корисну активність в організації їх робіт; входить до складу ради колективу засуджених відділення; підтримує соціально - корисний зв'язок з рідними шляхом телефонних розмов та через доступ до глобальної мережі Інтернет; не перебуває на профілактичному обліку.
Також, відносно ОСОБА_7 розглядалось питання про можливість заміни не відбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України, де рішенням комісії було відмовлено.
Розглядалось питання про можливість умовно дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України, де рішенням комісії відмовлено.
Згідно довідки ДУ "ПВЦ (№ 79)", станом на час розгляду подання засудженої ОСОБА_7 , про застосування щодо неї, умовно-дострокового звільнення від покарання, засуджена не відбула передбачений ч. 3 ст. 81 КК України строк покарання.
Колегія суддів на даний час вважає, що процес виправлення ОСОБА_7 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах - без ізоляції від суспільства, що в сукупності з іншими даними, які характеризують особу засудженого, зазначеними судом першої інстанції в ухвалі, підтверджують висновок суду про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженої ОСОБА_7 про її умовно-дострокове звільнення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо доводів засудженої про те, що вона має поганий стан здоров'я (ремісія онкологічної пухлини) та потребує оперативного втручання, колегія суддів відхиляє такі доводи засудженої, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Водночас, відповідно до Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами, та представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого відбуття покарання, медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні лікарські комісії. Огляд хворого та розгляд матеріалів медичного обстеження здійснюються комісією після його обов'язкового лікування і ретельного обстеження в умовах стаціонарних лікувальних установ.
Вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.
Таким чином, із викладеного вбачається, що питання про звільнення від відбування покарання засуджених у зв'язку із хворобою вирішується судами першої інстанції на підставі медичних висновків лікарів. При цьому, до суду першої інстанції засуджена із клопотанням про застосування до неї положень ст. 84 КК України не зверталася і колегія суддів позбавлена можливості розглянути вимоги ОСОБА_7 щодо звільнення від відбування покарання у зв'язку із хворобою в кримінальному провадженні, відкритому для розгляду клопотання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки дані питання за своєю правовою природою різні, мають різні підстави вирішення та відповідно - окремий один від одного порядок звернення до суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що вона на даний час стягнень не має, працевлаштована, має посередню характеристику та дбайливо ставиться до персоналу, а також до майна, підтримує зв'язок із родиною, було взято до уваги як судом першої інстанції, так і апеляційним судом в сукупності з іншими обставинами по справі та їм було надано належної правової оцінки.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
На час розгляду клопотання засуджена не відбула 2/3 строку покарання зазначеним вироком суду.
Таким чином, судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по провадженню законного та обґрунтованого рішення.
З огляду на вищевикладене, доводи засудженої не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності поданого клопотання, а також не свідчать про доведення засудженою свого виправлення та про наявність підстав для її звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4