Провадження № 11-кп/803/2657/22 Справа № 320/4587/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12018080140000577 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25 вересня 2022 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, не працевлаштований, не одружений, не має місця реєстрації, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та вказує на можливість переховування від суду у разі не продовження йому запобіжного заходу, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженні.
Також, суд першої інстанції вказав, що в ході судового розгляду безпосередньо судом не допитано всіх свідків, що надає можливість обвинуваченому, у разі не продовження йому запобіжного заходу, незаконно впливати на них з метою зміни наданих показів та уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, обвинувачений не має постійного місця роботи, неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення даного виду кримінальних правопорушень та його не бажання стати на шлях виправлення, що вказує на можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у разі не продовження йому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, суд вказав, що на даний час не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та є достатні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та відмовити прокурору в клопотанні, щодо продовження ОСОБА_8 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; звільнити ОСОБА_8 з під варти із зали суду; виділити матеріали провадження, щодо дій, які полягають у бездіяльності судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 та направити вказані матеріали до Вищої кваліфікаційної комісія суддів України для подальшого вирішення питання, щодо притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності.
Так, апелянт зазначає, що вказана ухвала суду першої інстанції була прийнята в порушення норм законодавства, оскільки вказане клопотання сторони обвинувачення не підтверджується заявленим ризикам.
Крім цього обвинувачений вказує, що суд безпідставно розглянув клопотання сторони обвинувачення без участі самої особи, щодо якої вирішується питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таким чином грубо порушив норми чинного законодавства не звернувши при цьому увагу, що вказане клопотання так і не було врученому самому обвинуваченому.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та сторона захисту підтримала апеляційні вимоги та просила їх задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції просили скасувати.
Прокурор про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходило, а тому на підставі ч. 4 ст.422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 були дотриманні в повній мірі.
Станом на 28.07.2022 в провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області перебували матеріали кримінального провадження №12018080140000577 за клопотання прокурора, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, розпорядження голови Верховного Суду від 10.03.2022 № 4/0/9-22 “Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану” змінено територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 28.07.2022 було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з тих підстав, що на даний час ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2022 обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України також врахував, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, не працевлаштований, не одружений, не має місця реєстрації, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та вказує на можливість переховування від суду у разі не продовження йому запобіжного заходу, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженні.
В ході судового розгляду безпосередньо судом не допитано всіх свідків, що надає можливість обвинуваченому, у разі не продовження йому запобіжного заходу, незаконно впливати на них з метою зміни наданих показів та уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, обвинувачений не має постійного місця роботи, неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення даного виду кримінальних правопорушень та його не бажання стати на шлях виправлення, що вказує на можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у разі не продовження йому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З урахуванням доведених прокурором ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, особи обвинуваченого, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_8 обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_8 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що клопотання прокурора не містить відповідних ризиків, передбачених КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 відповідає вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, так як в ньому, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Відповідно до посилань обвинуваченого, що його не було доставлено до суду під час розгляду клопотання колегія суддів вбачає.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, обвинувачений ОСОБА_8 у судове засідання не доставлявся, у зв'язку з чим ухвалою суду першої інстанції від 26.07.2022 було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області призначити адвоката для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_8 під час окремої процесуальної дії, а саме продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження № 12018080140000577, щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст.115 КК України.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 5 ст. 22 КПК України передбачено, що захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
З оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання вбачається, що вирішення питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою відбулось за участі захисника ОСОБА_9 , який відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні було призначено 27.07.2022 № 004-0083687 на окрему процесуальну дію.
Тож необґрунтованим є доводи апеляційної скарги стосовно порушення права обвинуваченого на захист, оскільки, як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, у судовому засіданні був присутній захисник ОСОБА_9 , який відповідно до доручення Регіонального центру з надання безплатної вторинної правової допомоги, здійснював захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні.
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що станом на 21.09.2022 матеріали кримінального провадження № 12018080140000577, щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст.115 КК України перебувають у Комунарському районному суді міста Запоріжжя, де ухвалою суду від 21.09.2022 обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою до 19.11.2022.
Тобто, з вказаного слідує, що територіальну підсудність за вказаним кримінальним провадженням було змінено.
Що стосується посилань апелянта на дії судді ОСОБА_1 , які полягають у її бездіяльності, а також твердження, аби останню було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вказує, що дані обставини взагалі не підлягають розгляду, оскільки не віднесені до повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 407 КПК України.
Обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4