Провадження № 11-кп/803/2702/22 Справа № 311/5451/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12021082190000488 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2022 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12021082190000488 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
09.02.2022 ухвалою Василівського районного суду Запорізької області строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, до 10.04.2022 включно.
На підставі листа прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області в порядку ч. 6 ст. 615 КПК України строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 10.06.2022 включно.
10.06.2022 ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, до 08.08.2022.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст. 3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд першої інстанції встановив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не здійснені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі. Крім того, адреса проживання ОСОБА_7 знаходиться на території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, у зв'язку з чим на теперішній час відсутня будь яка можливість контролю за зобов'язаннями ОСОБА_7 .
Також суд врахував, що ОСОБА_7 не працює, не має міцних соціальних зв'язків та зареєстрованого місця проживання, неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу відповідно до якої просить скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року про продовження застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
ОСОБА_7 вказує, що ризики на які вказує сторона обвинувачення є необґрунтованими, як і необґрунтована є сама підозра по вказаному кримінальному провадженню відносно нього.
Матеріали кримінального провадження на даний час перебувають на не підконтрольній Україні території, а саме в прокуратурі Запорізької області та в архіві Василівського районного суду Запорізької області.
Апелянт зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора, судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини. У зв'язку з чим обвинувачений був позбавлений можливості ознайомитися з повним текстом судового рішення, на підставі якого йому було продовжено даний запобіжний захід.
Обвинувачений просить звернути увагу, що при зміні йому запобіжного заходу та інший, він має можливість проживати у своєї тітки, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції просив скасувати
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Захисник про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходило, а тому на підставі ч. 4 ст.422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого, прокурора, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 були дотриманні в повній мірі.
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021082190000488, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 04.08.2022 було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що на даний час ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України також врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі. Крім того, адреса проживання ОСОБА_7 знаходиться на території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яке на теперішній час є тимчасово окупованим, у зв'язку з чим на теперішній час відсутня будь яка можливість контролю за зобов'язаннями ОСОБА_7 . Також суд врахував, що ОСОБА_7 не працює, не має міцних соціальних зв'язків та зареєстрованого місця проживання, неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням доведених прокурором ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, особи обвинуваченого, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що ухвала суду першої інстанції винесена в порушення норм КПК України, оскільки вказане клопотання сторони обвинувачення було розглянуто без матеріалів провадження, яке на його думку на даний час знаходяться на не підконтрольній території України є безпідставними, виходячи з наступного.
В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082190000488, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 09.02.2022 ухвалою Василівського районного суду Запорізької області строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, до 10.04.2022 включно.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного станув Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
На підставі листа прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області в порядку ч. 6 ст. 615 КПК України строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 10.06.2022 включно.
10.06.2022 ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, до 08.08.2022.
02.08.2022 на адресу суду надійшло клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів вказує, що згідно інформаційного Листа ВСУ від 03 березня 2022 року № 2/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", суди, здійснюючи правосуддя в умовах воєнного стану, мають зважати на те, що згідно зі ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі, коли територіальну підслідність кримінальних правопорушень на стадії досудового розслідування змінено, чи матеріали кримінального провадження через воєнні дії не було передано або передано не в повному обсязі, оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
При розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру).
Тобто, з вищевказаного слідує, що суду першої інстанції були відомі попередні рішення судів, щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів дослідила твердження обвинуваченого про наявність у нього житла в Черкаській області, де на разі проживає його тітка, однак воно не є таким, що може зменшити заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Щодо посилань обвинуваченого в необґрунтованій підозрі, а також ризики, які на його думку є безпідставними, колегія суддів вказує наступне.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання, так і у подальшому продовження запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Посилання обвинуваченого, що судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості ознайомитися з повним текстом судового рішення, колегія суддів вбачає, що дане не є тим порушенням вимог закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4