Провадження № 22-ц/803/5553/22 Справа № 212/1825/22 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
27 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/1825/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання: Бадалян Н.О.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2022 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 червня 2022 року,-
У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми та професійного захворювання, що потягло за собою втрату професійної працездатності.
Позивач зазначив, що, працюючи підземним прохідником Шахтобудівельного управління проходки шахти «Родіна» АТ «Кривбасзалізрудком», 04 листопада 2015 року о 20 годині 30 хвилин, під час виконання ним трудових обов'язків підземного прохідника ШБУ, проходка шахти «Родіна» дільниця № 10, руддвір ш. «Родіна» гор. 1465м., з вини відповідача, з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритий перелом середньої третини малогомілкової кістки, забій м'яких тканин правої гомілки», що підтверджується Актом Форми Н-1 «Про нещасний випадок» від 09 листопада 2015 року.
Висновком МСЕК від 13.04.2016 року позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % за трудовим каліцтвом, з 13 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2017 року.
Крім того, позивач зазначив, що, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці у відповідача, йому, висновком МСЕК від 22.03.2022 року, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 40% радикулопатія, 10 % - сидеросилікоз; повторно: 15% за трудовим каліцтвом 2015 року, визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 14 березня 2022 року, безстроково.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, у розмірі 260 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 190 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь держави судовий збір в розмірі 1900 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити суму стягнення до 102 984,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вказує, що не надання судом першої інстанції оцінки визнанню відповідачем вимог позивача частково, є свідченням недостатньої мотивованості, законності і обґрунтованості судового рішення.
На думку відповідача, судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
Посилається на судову практику по аналогічним справам у 2021 - 2022 роках.
Зазначає, що судом першої інстанції не була врахована вина позивача в настанні нещасного випадку на виробництві.
Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Посилається на судову практику Дніпровського апеляційного суду з приводу розгляду вищевказаного питання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” Артеменко А.С., яка наполягала на доводах апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 12 березня 2001 року по 11 листопада 2004 року працював підземним машиністом електровозу Шахтобудівельного Управління ВАТ “Кривбасзалізрудком”, з 11 листопада 2004 року по 20 жовтня 2021 року - прохідником у шахтобудівельному управління проходки шахти “Родіна” АТ “Кривбасзалізрудком”.
Позивач звільнений 20 жовтня 2021 року за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП (а.с.6-7).
4 листопада 2015 року з ОСОБА_1 , під час виконання ним трудових обов'язків прохідника на шахті “Родіна”, стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом середньої третини малогомілкової кістки, забій м'яких тканин правої гомілки (а.с.9-13).
За вказаним фактом було складено Акт № 35-24 від 09 листопада 2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є не виконання вимог інструкції з охорони праці (а.с.11).
Пункт 11 вищевказаного Акту вказує на осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 , який не подбав про особисту безпеку, а саме при спробі самостійно поправити деформовану рейку Р-43, довжиною 1.7 м, яка знаходилась у вагонi та частково виходила за габарити вагона ВГ-4,5 “Коза”, при цьому оступившись та впав внаслідок чого рейка Р-43 впала з вагона йому на праву ногу, чим порушив п.1.13 “Инструкции об охране труда № 3 (ОП-24-03-13) для проходчика (подземного)”, затвердженої наказом Голови правління № 1175 від 22 серпня 2013 року.
Висновком МСЕК від 13.04.2016 року ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % за трудовим каліцтвом, з 13 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2017 року.
Висновком МСЕК від 22.03.2017 року позивачу було зменшено відсоток втрати професійної працездатності з 20 % до 15% за трудовим каліцтвом, з 01 травня 2017 року по 01 травня 2018 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2018 року.
При наступних повторних переоглядах у 2018 - 2021 роках, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 70 від 11.01.2022 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна C6, C7, C8 з вираженим статико-динамічними порушеннями стійким і м'язово-тонічними синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) остеоартрозу у поєднанні з перi артрозом ліктьових і колінних суглобів. (ПФ другого ступеня). Сидеросилікоз першої стадії (s/t; 1/1, em). Емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого ступеню (а.с.35-36).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 лютого 2022 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є важкість праці: маса вантажу, що підіймається постійно та перемішується вручну, перевищувала на 10 кг і складала 40 кг при допустимій до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 63% при допустимому до 25%, згідно вимог Державних санітарних норм та правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 квітня 2014 року № 248; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,82-1,94 разів і складала 3,65-5,89 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, згідно вимог “Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 2020 року № 1596.
Відповідно до п.17 вищевказаного Акту, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин: ОСОБА_1 , працюючи пiдземним прохiдником Шахтобудівельному Управлінні АТ “Кривбасзалiзрудком” у період з 11.11.2004 року по 01.09.2021 року в підземних умовах виконував весь комплекс робіт з проходки виробок, а саме: буріння шпурiв та свердловин ручними перфораторами, зрошення гірничої маси після вибухових робіт, зачищення виробки від просипів гірничої маси, розбирання та ремонт тимчасового кріплення, навантаження та транспортування гірничої маси скреперними лебідками. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалостi технології підземного видобутку руди, якім мали місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії, які перевищували нормативні. Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії Українського науково дослідного інституту промислової медицини від 11.01.2022 року № 70 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 12.03.2001 року по 11.11.2004 рік - підземний машиніст електровозу шахтобудівельного управління ВАТ “Кривбасзалiзрудком” (а.с.18-22).
Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2022 року, враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 05 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні і нормативні нормативи, неможливо (а.с.22).
За висновком МСЕК від 22.03.2022 року, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 40% радикулопатія, 10 % - сидеросилікоз; повторно: 15% за трудовим каліцтвом 2015 року, визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 14 березня 2022 року, безстроково.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями та виробничої травми.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно Акту № 35-24 від 09.11.2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 лютого 2021 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є важкість праці, пил переважно фіброгенної дії .
Отже, роботодавець АТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача та отримання ним виробничої травми, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Кривбасзалізрудком»яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями та виробничої травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він періодично проходить лікування, у зв'язку з професійними захворюваннями та виробничою травмою, постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я неможливе.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань та виробничої травми, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача, обставини отримання виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання його особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (190 000,00 грн.) є завищеним та не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 190 000,00 грн. до 130 000,00 грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача, колегія суддів вважає прийнятними.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням виробничої травми та професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та зменшує цей розмір з 1900,00 грн. до 1300,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 190 000,00 гривень до 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 1900 гривень 00 копійок до 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: