Провадження № 22-ц/803/5897/22 Справа № 212/2742/22 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
27 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/2742/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання: Бадалян Н.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 липня 2022 року , -
У червні 2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю дідуся внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , зазначив, що його дід ОСОБА_3 з 02 вересня 1980 року по 31 грудня 1997 року працював на шахті «Комунар» та «Гігант» ВО «Кривбасруда» на різних посадах, в шкідливих умовах праці.
Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання, причиною професійного захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ст.,пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст. ЛН першого-другого ст.) діда є його робота протягом 17 років 03 місяців в умовах пилу підвищених параметрів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Довідкою Обласної МСЕК № 2 про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 06 травня 2022 року Серії НОМЕР_1 встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з встановленим йому за життя професійним захворюванням.
Смертю дідуся позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, оскільки він втратив рідну йому людину, яку дуже любив і поважав, після смерті дідуся позивач знаходиться в напруженому стані, адже думки про смерть дідуся - ОСОБА_3 не залишають його і до теперішнього часу.
Просив стягнути з відповідача на його користь, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 450 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю діда, померлого від виконання трудових обов'язків, задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду в розмірі 350 000 гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави України судовий збір в розмірі 3500 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Втрата близької людини є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.
Він, як онук померлого, у 15 років залишився без дідусевих порад, любові. Він втратив людину з якою відчував себе захищеним та впевненим.
В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що документ, наданий представником на підтвердження своїх повноважень щодо представництва неповнолітньої особи не надає їй такого права, оскільки наданим рішенням підтверджується повноваження опікуна малолітньої особи (до 14 років), яким був позивач на час його видачі - в 2013 році. На теперішній час, на думку відповідача, повноваження представництва неповнолітньої особи мають підтверджуватись рішенням про призначення піклування. Вважає, що рішення про призначення піклування не чинне через вік позивача.
Вказує, що судом першої інстанції проігноровано клопотання відповідача про витребування доказів та про розгляд справи за участі сторін.
Вважає, що позивачем не надано до суду жодного документу на підтвердження проживання з померлим дідусем однією сім'єю.
Наполягає на тому, що відповідач не є правонаступником шахт «Комунар» та «Гігант», посилається на судові рішення у справах 210/6578/20 та 6-1377цс17.
Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим,факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.
Зокрема посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц та від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», зазначає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, як необґрунтовану.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Артеменко С.М., яка наполягала на доводах апеляційної скарги відповідача, просила її задовольнити та заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_4 є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 у період часу з 02 вересня 1980 року по 31 грудня 1997 року працював на шахті «Комунар» та «Гігант» Рудоуправління імені Дзержинського Виробничого Об'єднання Кривбасруда.
Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання, причиною професійного захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ст.,пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст. ЛН першого-другого ст.) ОСОБА_3 є його робота протягом 17 років 03 місяців в умовах пилу підвищених параметрів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Довідкою Обласної МСЕК № 2 про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 06 травня 2022 року Серії НОМЕР_1 встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з встановленим йому за життя професійним захворюванням.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 19 грудня 2019 року № 2079 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19 грудня 2019 року по теперішній час.
Відповідно відміткам у паспортах громадян України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 вересня 1986 року.
Відповідно Рішення Виконавчого комітету Довгінцівської районної в місті ради за №196 від 17 квітня 2013 року, зазначено, що неповнолітній ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Довгінцівської районної в місті ради за №196 від 17 квітня 2013 року встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначено ОСОБА_2 опікуном малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачу має бути відшкодовано моральну шкоду у зв'язку зі смертю діда внаслідок отриманого ним професійного захворювання на підприємстві відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім'ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач Акціонерне товариство «Кривбасзалізрудком» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - онуку померлого, оскільки у зв'язку зі смертю діда позивача від профзахворювань, він переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення його звичного ритму та способу життя.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не є правонаступником шахт «Комунар» та «Гігант», з посиланням на судові рішення у справах 210/6578/20 та 6-1377цс17, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне
Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда».
Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в Промислове Об'єднання з видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».
З 1975 року до складу Виробничого Об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 Рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Гігант».
Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь, на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Саксагань» та шахта «Гігант».
Згідно наказу ВО «Кривбасруда» №433 від 16 грудня 1986 року та №685 від 25 грудня 1989 року шахту Комунар» РУ ім. Дзержинського об'єднано з шахтою «Гігант» РУ ім. Дзержинського, основні та оборотні фонди шахти «Комунар» передано до шахти «Гігант»
01 жовтня 1989 року Рудоуправління імені Кірова та ХХ партз'їзду виділилися зі складу Об'єднання в самостійні підприємства з наданням їм юридичного статусу. Інші Рудоуправління, згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07 вересня 1989 року за №170 та наказом по Об'єднанню від 20 вересня 1989 року за №349 були ліквідовані, а на їх базі створено на правах структурних одиниць 10 шахт: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка.
01 серпня 1995 року наказом Мінпромполітики України від 27 липня 1995 року за №148 зі складу об'єднання ВО «Кривбасруда» виділена шахта «Саксагань» у самостійне державне підприємство.
Згідно п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта «Гігант», як структурна одиниця була ліквідована.
Наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Виробниче Об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого Виробничого Об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».
У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».
Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство, шляхом реорганізації, було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків дочірнього підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Отже, Управління «Кривбасгідрозахист» може нести відповідальність за шкоду, у тому числі й моральну, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я лише та виключно перед працівниками, які працювали на шахтах, зокрема шахті « Гігант» «Кривбасруда» у ОСОБА_5 з 20 січня 1998 року, тобто саме з дня виділення вказаних структурних одиниць зі складу ДВО «Кривбасруда», правонаступником яких визначено Управління «Кривбасгідрозахист».
Як вбачається з матеріалів справи, дід позивача - ОСОБА_3 31 грудня 1997 року був звільнений з шахти «Гігант» у зв'язку з ліквідацією структурної одиниці об'єднання шахти «Гігант».
Зазначенні відповідачем правові позиції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи, оскільки стосуються інших правових відносин.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано до суду жодного документу на підтвердження проживання з померлим дідусем однією сім'єю, спростовуються матеріалами справи.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішенням про призначення піклування не чинне через вік позивача колегія суддів не бере до уваги, оскільки, згідно ч.2 ст. 76 ЦК України, опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції проігноровано клопотання відповідача про витребування доказів та про розгляд справи за участі сторін, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не призвело до ухвалення неправомірного рішення.
Колегія суддів погоджується із визначеними судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначений ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача, який втратив діда, обставини виникнення професійного захворювання та смерті його діда - ОСОБА_3 , істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги, як позивача, так і відповідача, про те, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання відповідача на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц правовий висновок є безпідставними, оскільки розмір моральної шкоди у згаданій справі визначався за інших фактичних обставин, які стосувались відшкодування моральної шкоди, завданій особі у зв'язку з її каліцтвом і суттєвим погіршенням здібностей. Натомість, в оскаржуваному судовому рішенні розмір відшкодування моральної шкоди визначався у зв'язку із завданням такої шкоди позивачу внаслідок смерті діда, від отриманого на виробництві професійного захворювання, а не спричиненням каліцтва позивачці.
Посилання відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі 752/17832/14-ц колегія не бере до уваги, оскільки у вказаній справі позов стосувався стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивача, так і відповідача, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважаєщо рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: