Провадження № 22-ц/803/5729/22 Справа № 201/9759/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
27 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.,
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги”
відповідач: ОСОБА_1
третя особа: Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі”
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Батмановою В.В. у місті Дніпро, відомості про дату складання повного тексту рішення суду в матеріалах справи відсутні, -
У вересні 2021 року ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору приєднання. Відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату за спожиту електричну енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з січня 2019 року по травень 2019 року в розмірі 24 685,67 грн., з яких заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 14 049,84 грн., пеня в розмірі 7 577,48 грн, три відсотки річних в розмірі 1 073,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 984,39 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року позовну заяву ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , третя особа - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі про стягнення коштів залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначили, що факт створення Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку житлового будинку “ АДРЕСА_2 ” не є підставою для визнання даного ОСББ належним користувачем приміщень будинку.
Вказують, що з 23.07.2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку житлового будинку “ АДРЕСА_2 ” стало власником нежитлових приміщень - місць загального користування, в частині будівлі - гуртожитку, натомість відповідач ОСОБА_1 , яка була власником об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 в період з 26.11.2014 року по 23.07.2019 року і як власник несе відповідальність за споживання електричної енергії протягом січня - травня 2019 року та є належним відповідачем по справі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 06.02.2015 року було створено ОСББ “Героїв Сталінграду, 16” з метою належної експлуатації будинку і забезпечення мешканців будинку житлово-комунальними послугами, є фактичним експлуатантом будинку і фактичним отримувачем послуг позивача. (а.с.87-96)
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСББ «Героїв Сталінграду, 16» внесене до Державного реєстру, як юридична особа, 06 лютого 2015 року № 1 224 102 0000 071908. Керівником є ОСОБА_2 .
Згідно зі статутом, ОСББ «Героїв Сталінграду, 16» створено власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Вищим органом управління є загальні збори співвласників. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. До виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
15 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_1 зверталася до «ДТЕК Дніпровські електромережі» з заявою про переоформлення договору приєднання на належного користувача та проведення взаєморозрахунків в добровільному порядку.
15 вересня 2016 року голова ОСББ “Героїв Сталінграду 16” звернувся до «ДТЕК Дніпровські електромережі» з заявою щодо укладення договору про постачання електричної енергії. (а.с. 123)
18.04.2019 року, 26.06.2019 року, 13.09.2019 року відповідач ОСОБА_1 неодноразово звернулася з заявами про переоформлення договору на належного користувача ОСББ “Героїв Сталінграду, 16”. (а.с. № 97-100).
З Інформації з Державнрого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об“єктів нерухомого майна щодо об“єкта нерухомого майна, вбачається, що 23.07.2019 року, на підставі договору дарування відповідач ОСОБА_1 подарувала нежитлові приміщення в частині будівлі - гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 :, об“єкт житлової нерухомості, загальною площею 630, 3 кв. м. : І,ІІ- тамбур; І-1, ІІ-1 - сходи; І-2, ІІ-2 - сходи; ІІІ-1, ІІІ-2 - коридор; І-3, ІІ-2 - сходи; ІV - 1, ІV -2- коридор; І-4, ІІ-4 - сходи; V -1, V-2 - коридор; І-5, ІІ-5 - сходи; V І-1, V І-2 - коридор; літ.а (10), літ., а (11) - ганок. (а.с.61)
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів належності відповідачеві на праві власності або на праві користування будинку АДРЕСА_1 та не доведено, що саме ОСОБА_1 є споживачем наданої електроенергії та є належним відповідачем по даній справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , як з власника об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , заборгованості за активну електричну енергію за період січень-травень 2019 року, у сумі 24685.67 грн, яка складається з заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 14 049, 84 грн., 7 577, 48 грн. - пені; 1 073, 96 грн. - 3 % річних; 1 984, 39 грн. - інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтями 76,77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2020 року у справі 201/11885/19 встановлено, що квартири в будинку АДРЕСА_1 , згідно договорів- купівлі- продажу квартир, укладених між ОСОБА_1 зі сторони продавця та фізичних осіб, зі сторони покупця, а саме: від 25 грудня 2015 року, 17 грудня 2015 року, 04 лютого 2015 року, 15 листопада 2016 року, 20 жовтня 2015, 27 лютого 2015 року, 28 грудня 2015 року, 07 жовтня 2015 року, 23 грудня 2015 року, 18 вересня 2015 року, 03 грудня 2015 року, 15 червня 2015 року, 04 листопада 2016року, 25 липня 2016 року, 04 лютого 2016 року, 25 квітня 2016 року, 20 лютого 2016 року, 08 грудня 2016 року, 26 червня 2017 року , 28 травня 2016 року, 16 червня 2015 року продані ОСОБА_1 іншим власникам.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об“єктів нерухомого майна щодо об“єкта нерухомого майна, вбачається, що на підставі договору дарування, відповідач ОСОБА_1 подарувала нежитлові приміщення в частині будівлі - гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 :, об“єкт житлової нерухомості, загальною площею 630, 3 кв. м. : І,ІІ- тамбур; І-1, ІІ-1 - сходи; І-2, ІІ-2 - сходи; ІІІ-1, ІІІ-2 - коридор; І-3, ІІ-2 - сходи; ІV - 1, ІV -2- коридор; І-4, ІІ-4 - сходи; V -1, V-2 - коридор; І-5, ІІ-5 - сходи; V І-1, V І-2 - коридор; літ.а (10), літ., а (11) - ганок ,тобто з 23.07.2019 року ОСОБА_1 не є власником і цих приміщень, власником є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ АДРЕСА_2 ” (а.с.61)
Таким чином, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки не є користувачем електричної енергії та власником приміщень за зазначеною адресою.
Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Між тим, позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію за період січень-травень 2019 року, загальна сума, якої 24685.67 грн., за період до 23.07. 2019 року, тобто до відчуження відповідачем нежитлових приміщень в частині будівлі - гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що активна електрична енергія за вказаний позивачем період використовувалась для освітлення саме цих приміщень та обліковувалась саме за ці приміщення, матеріали справи не містять доказів розмежування розрахунків з використаною електричною енергією в житлових приміщеннях, де є індивідуальні лічильники, і освітлення нежитлових приміщень.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги позивача, що факт створення ОСББ не є підставою для визнання даного ОСББ належним користувачем приміщень будинку та те, що до 23.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 була власником об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 в період з 26.11.2014 року по 23.07.2019 року і, як власник, несе відповідальність за споживання електричної енергії протягом січня - травня 2019 року та є належним відповідачем по справі, колегія суддів вважає не обґрунтованими з огляду на вищевикладене'.
Таким чином, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови суду складений 27 вересня 2022 року.
Головуючий: А.П.Барильська
Судді: Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко