Провадження № 11-сс/803/1540/22 Справа № 932/4360/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 вересня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030001374 від 08.08.2022 року, -
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030001374, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на мотоцикл “Suzuki”, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що в рамках даного кримінального провадження вказане майно постановою слідчого від 08.08.2022 року визнано речовим доказом, даний транспортний засіб може бути використаний, як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, на ньому можуть зберегтися сліди кримінального правопорушення, а отже він відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт вилученого майна та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на транспортний засіб, а саме мотоцикл “Suzuki” державний номерний знак НОМЕР_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист та на участь у судовому засіданні.
Вказує, що судом не було належним чином встановлено час та місце вчинення кримінального правопорушення, зокрема помилково визнано вулицю, на якій сталася подія, а саме зазначено ОСОБА_9 , в той час як фактично подія відбулася на АДРЕСА_1 .
Вважає, що фактичні обставини викладені у клопотанні не відповідають дійсності, а отже вказана ухвала слідчого судді грунтується на неправдивих даних.
Акцентує увагу на тому, що володільця мотоцикла - ОСОБА_10 не було повідомлено про розгляд клопотання слідчого, та він був позбавлений виразити свою позицію стосовно поданого клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з викладених у ній підстав; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті порушеного питання, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів вбачається, що у провадженні Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030001374 від 08 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07 серпня 2022 року в Новокодаціькому районі м. Дніпра водій ОСОБА_10 , керуючи мотоциклом “Suzuki”, державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з двору будинку 73д в напрямку вул. Набережної заводської, не надав перевагу у русі автомобілю “Фольксваген пассат”, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по вулиці П. Мирного зліва направо за напрямком руху мотоцикла, у зв'язку з чим сталося зіткнення вказаних транспортних засобів. Водій мотоцикла ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в МКЛ №16.
08 серпня 2022 року вилучений мотоцикл “Suzuki”, державний номерний знак НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, після чого оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16 серпня 2022 року на вказаний мотоцикл було накладено арешт як на речовий доказ.
На думку колегії суддів, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні відомості про те, що мотоцикл “Suzuki”, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні, надав їм належну оцінку і прийняв законне та обгрунтоване рішення про арешт у такому статусі. Незастосування цього заходу могло потягти неможливість проведення слідчих дій та експертиз із використанням вилученого мотоцикла з огляду на те, що він містить на собі сліди кримінального правопорушення у виді відповідних пошкоджень.
Доводи апелянта стосовно того, що дане клопотання було розглянуто без участі її довірителя - ОСОБА_10 , що на її думку стало наслідком порушення його права на участь в судовому засідання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно з наявними матеріалами провадження останній повідомлявся про дату та час розгляду справи (а.с. 17), а тому судом було здійснено розгляд справи за його відсутності та без інших учасників, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття сторін не перешкоджає розгляду клопотання.
Також приймається до уваги, що у межах апеляційного провадження бере участь уповноважений представник ОСОБА_10 , який має можливість висловити всі доводи, які, на думку апелянта, не були доведені до відома суду першої інстанції.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом, на його думку, не було встановлено фактичні обставини пригоди, зокрема помилково зазначено про місце і час події, то слід зазначити, що слідчим суддею відповідні відомості отримуються з клопотання та доданих до нього матеріалів поданих органом досудового розслідування. При цьому навіть якщо і має місце така неточність, то у даному випадку вона ніяким чином не впливає на встановлення обставин, які стали підставою для накладання арешту на майно - самого факту ДТП, причетності даного транспортного засобу до нього, наявності на транспортному засобі слідів його участі у ДТП, - а отже не обгрунтовують необхідності скасування арешту. Крім того, дана неточність, за її наявності, може бути виправлена в процесі досудового розслідування.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041030001374 від 08.08.2022 року, - мотоцикла “Suzuki”, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження арештованим майном, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
,