Провадження № 22-ц/803/3466/22 Справа № 216/182/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
20 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року, яке ухвалено судом у складі судді Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року, -
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Терещенко Микола Степанович про визнання правочинів недійсними, застосування судом наслідків недійсності правочину та виселення.
Неодноразово уточнюючи позовну заяву позивач в обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його батька - ОСОБА_4 , він отримав у спадок будинок АДРЕСА_1 , його брат ОСОБА_2 та сестра - ОСОБА_5 відмовились від спадщини на його користь, у зв'язку з тим, що він є інвалідом ІІІ групи та страждає захворюванням, яке з часом погіршувалось. Відмова його рідних від спадщини не була безкорисною, оскільки за їх частки у спадщині він сплатив їм 10 тисяч доларів США - кожному. Гроші для сплати брату та сестрі він отримав за проданий ним в червні 2008 року свій будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 і в якому він раніше проживав. Наприкінці 2008 року його захворювання дуже загострилось, у період з лютого 2009 до липня 2009 року він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у ОСОБА_6 і з 2010 року Міжрайонна Психіатрична МСЕК № 3 встановила позивачу 2-гу групу інвалідності, яка була продовжена МСЕК 1.12.2013 року - безстроково, за захворюванням пов'язаним з проходженням ним військової служби. Протягом всього часу з 2009 року позивач знаходиться під наглядом патронажної медсестри у Криворізькому ПНД і систематично проходить огляд та обстеження. У лютому 2013 він звернувся в КП ДОР «КБТІ» м. Кривого Рогу, щоб уточнити дані по реєстрації його домоволодіння, однак, інформації йому не було надано, оскільки, як виявилось, він не є власником будинку, який ним був отриманий в спадщину.
12.04.2013 року відповідач по справі ОСОБА_2 не пустив його у домівку і погрозами змусив його піти з двору свого будинку в результаті чого він, інвалід 2-ї групи, залишився без житла.
Як пізніше стало відомо позивачу, що його брат ОСОБА_2 подарував вищеназваний будинок своєму сину, племіннику позивача - ОСОБА_3 , на підставі оформленої довіреності з його підписом, яку він начебто надав на ім'я його брата - ОСОБА_2 .
Фактично, за станом свого здоров'я, він не пам'ятав про факт підпису ним вищезазначеної довіреності, як і не знав її зміст. Він не виключає того, що його відповідачі по справі могли у хворому стані привезти до нотаріальної контори, де нотаріусом і була оформлена довіреність, яка надавала право ОСОБА_2 розпоряджатися майном позивача. Від приватного нотаріуса Терещенка М.С., до якого він звертався у першому півріччі 2013 року з питань оформлення договору дарування його будинку, йому стало відомо, що він ніби то підписував у нотаріуса якусь довіреність, а не договір про дарування будинку, однак, обставини та документи за якими його, інваліда 2-ї групи залишили без житла - йому не відомі і копія довіреності йому не надавалась і він про її існування не знав.
У 2013 році позивач мав намір звернутись до правоохоронних органів, а саме до прокурора міста Кривого Рогу з заявою про перевірку законності відібрання у нього, хворої людини, будинку, який ним було отримано у спадщину та за який були сплачені кошти його рідним брату та сестрі у загальній сумі 20 тисяч доларів США, для перевірки встановлення факту шахрайства та вирішення питання про порушення кримінального провадження, проте на переконання відповідачів, які пообіцяли йому сплачені позивачем кошти у розмірі 20 тисяч доларів США, які він їм сплатив за частки спадщини, він заяву до прокуратури м. Кривий Ріг не направляв, до того ж йому було дозволено приходити до будинку використовувати частину земельної ділянки. До теперішнього часу ці гроші йому не повернуті і вселитися у свій будинок він не має можливості, оскільки у ньому проживає його брат - ОСОБА_2 і дозволу проживати у будинку йому відповідачами по справі - не надано.
Вважає, що довіреність на управління його майном, що надана, начебто, від його імені на ім'я його брата - ОСОБА_2 , яка була завірена приватним нотаріусом Терещенко М.С. та договір дарування його нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недійсними, оскільки вона була видана під впливом тяжких для нього обставин - загострення психічного захворювання, про наявність якого було достовірно відомо обом відповідачам і це не міг не помітити нотаріус ОСОБА_7 . Відповідачі скористались його хворим становищем та шляхом обману переоформили його житло, що знаходиться за вищевказаною адресою, порушивши його права на приватну власність, на недоторканість житла, на гідні умови його проживання, залишивши його, інваліда 2-ї групи, на вулиці і таким чином лишили його приватної власності, можливості користуватися своїми особистими речами, земельною ділянкою та прибудованими спорудами. Будучи інвалідом 2-ї групи, яка є непрацездатною, знаходячись на постійному лікуванні та обліку у Криворізькому ПНД, він не має можливості ні працювати, ні працевлаштуватися через свою хворобу, проживає у знайомих людей, оскільки не може самостійно придбати собі житло за відсутністю коштів.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною довіреність видану ОСОБА_1 13 квітня 2009 року за реєстровим номером 531, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Терещенко Миколою Степановичем.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 та вселено його у зазначений будинок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема зазначає, що судом не взято до уваги надані заперечення приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С. на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що при укладанні оспорюваної довіреності у останнього не виникло жодних сумнівів у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, які їй зрозумілі, особа не діяла під впливом насильства, діяла добровільно.
Крім того, 08 квітня 2009 року позивачем оформлено довіреність реєстровий № 494 щодо узаконення самовільно збудованих будівель, споруд та прибудов щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , дійсність якої, як і законність отримання позивачем правовстановлювальних документів на узаконення будов, прибудов, перепланувань в належному йому будинку, позивачем під сумнів не ставиться, не дивлячись на незначний проміжок часу між вказаними правочинами.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на рішення Центрально-Міського суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2009 року (справа № 2-2034/2009) за позовною заявою позивача ОСОБА_1 до виконкому про визнання права власності на самовільно збудоване майно, яке свідчить про дієздатність позивача і розуміння значення своїх дій.
Крім того скаржник вважає, що позивач пропустив позовну давність оскільки довіреність була ним видана добровільно без примусу в 2009 році, а до суду звернувся лише у січні 2015 року, тобто у позивача сплинув строк звернення до суду.
Суд не прийняв до уваги як доказ витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 06.04.2009 року про реєстрацію у приватного нотаріуса Соболевої Л.А. довіреності на отримання пенсії, нотаріусом перевірена дієздатність позивача ОСОБА_1 що свідчить про те, що останній розумів значення своїх дій, та наслідків.
При проведенні судово-психіатричної експертизи, експертами не були досліджені докази які свідчать про дієздатність позивача та той факт, що він розумів значення своїх дій, а саме: оформлення строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Прибутковий» між позивачем ОСОБА_1 з ВАТ Укрексімбанк від 26.03.2009 року на суму 4300 євро, отримання ощадної книжки позивачем ОСОБА_1 з відомостями про договір строкового банківського вкладу в розмірі 4300 євро, сплату позивачем земельного податку за 2008-2009 рр. від свого імені, що свідчить про дієздатність, правоздатність позивача та те що він розумів значення своїх дій.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач ставив питання про визнання договору дарування укладеного між відповідачами недійсним, проте суд першої інстанції в резолютивній частині рішення суд не вказав, який саме правочин визнано недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Ярошевську С.В., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Шрамко В.О., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на нього, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 був батьком позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на жиловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 при цьому сестра - ОСОБА_5 та брат - ОСОБА_2 - відмовились від своїх часток (Т.1 а.с.3).
Згідно довідки Центрально-Міської РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області про реєстрацію місця проживання/перебування особи, вих. №141 від 28.10.2014 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19 червня 2008 року (том.1 а.с.8)
Згідно медичної довідки про проходження психіатричного обстеження від 05.03.2009 року, психіатричних протипоказань працювати ОСОБА_1 слюсарем немає (том 1 а.с. 69)
Відповідно до договору купівлі-продажу 9/20 частин житлового будинку з господарчими побудовами та земельної ділянки від 15 червня 2008 року ОСОБА_1 продав 9/20 частин житлового будинку з господарчими побудовами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 посвідченого приватним нотаріусом Стюрко О.О. та зареєстрованого в реєстра за № 1985 (том 1 а.с. 97).
Відповідно до копії довіреності від 06 квітня 2009 року ОСОБА_1 за попердньо досягнутою домовленістю з гр. ОСОБА_3 уповноважив його отримувати у відділенні поштового зв'язку №72 м. Кривого Рогу належну йому пенсію, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболєвою Л.А., зареєстрованого у реєстрі за № 780 (том1 а.с. 72)
08 квітня 2009 реєстровий № 494 ОСОБА_1 було оформлено довіреність щодо узаконення самовільно збудованих будівель, споруд та прибудов щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
13 квітня 2009 року реєстровий № 531 ОСОБА_1 було оформлено довіреність на ім'я ОСОБА_2 на управілння його майном, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С., реєстр № 531, на підставі якої 26 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 у період з 29.09.2000 року по 13.02.2007 року працював на посаді слюсаря по ремонту рухомого склада, з 13.02.2007 року по 05.06.2009 року бригадиром слюсарів рухомого склада на КДГМК «Криворіжсталь» (том 1 а.с. 67-68)
Відповідно до характеристики ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 21.11.2016 року ОСОБА_1 працював в залізничному цеху №4 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» слюсарем по ремонту рухомого складу (бригадир) з 13.02.2007 року по 05.06.2009 року.
За період роботи зарекомендував себе як відповідальний,дисциплінований, грамотний працівник. До виконання виробничих завдань відносився добросовісно. Приймав активну участь в громадському житті колективу. Порушень виробничої і трудової дисципліни не мав. С товаришами по роботі тактовний, користувався їх повагою.(том 1 а.с. 190)
Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_1 зауважень зі сторони сусідів не існує. Сварок з сусідами не вчиняє, однак став більш замкнутий і під час спілкування за ним спостерігається зайва нервовість та хвилювання (том 2 а.с.1-2)
Відповідно до копій медичних карток стаціонарного хворого, ОСОБА_1 проходив лікування в Криворізькому ПНД у період з 07.02.2009 до 27.02.2009 (стати до праці 28.02.2009 року працездатність відновлена повністю), з 16.04.2009 до 06.05.2009, з 07.05.2009 до 02.06.2009 стати до праці 30.06.2009 року, працездатність знижена), з 10.06.2009 до 09.07.2009, а також з 09.07.2009 до 08.08.2009( працездатність знижена) (т.1 а.с.79-94).
26 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів «Прибутковий» (том 1 а.с. 70-71)
Відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване будівництво-тамбур «а1» розташованого на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 . (том 2 а.с. 153-154)
Відповідно до відповіді на запит ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вих. № 05-943 від 18.08.2021 року, ОСОБА_1 у 2009 році працював на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в якості слюсаря по ремонту рухомого складу (бригадира), а 05.06.2009 року був звільнений за власним бажанням з виплатою грошової компенсації.
Згідно з первинним обліком робочого часу та записами в особовій картці, ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка з 07.04.2009 року по 15.05.2009 року. Під час відпустки ОСОБА_1 з 16.04.2009 року по 06.05.2009 року із 07.05.2009 року по 02.06.2009 року хворів і знаходився на лікарняних. (том 2 а.с. 197-211)
Відповідно до довідки МСЕК 01.11.2013 року позивачу ОСОБА_1 встановлено друга група інвалідності (т.1.а.с.5).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 127 від 12.09.2017 року, проведеного на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 11.07.2017 ОСОБА_1 в період підписання довіреності від 13.04.2009 страждав і на даний час страждає хронічним стійким психічним розладом у формі шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом в той період часу він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_1 також не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.26-30).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що проведеною у справі експертизою було зроблено висновок про абсолютну неспроможність позивача ОСОБА_1 в момент підписання довіреності від 13.04.2009 року, розуміти значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання складеної у такому стані довіреності недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року (справа № 6-1531цс16) та в постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року (справа 6-9цс12).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19)вказано, що «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що довіреність на управління його майном, та договір дарування його нерухомого майна, а саме: буд. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недійсними, оскільки довіреність була видана під впливом тяжких для нього обставин - загострення психічного захворювання що є підставою для визнання недійсною довіреності виданої ОСОБА_1 13.04.2009 року та договору дарування укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
За клопотанням представника позивача, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 11.07.2017 року по справі призначено комплексну амбулаторну судово психолого-психіатричну експертизу.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 127 від 12.09.2017 року, ОСОБА_1 в період підписання довіреності від 13.04.2009 року страждав і на даний час страждає хронічним стійким психічним розладом у формі шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом в той період часу він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_1 також не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (Т.2 а.с.26-30).
Відповідно дост. 212 ч.ч. 1,2 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Відповідно дост. 147 ч. 6 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи недійсною довіреність видану ОСОБА_1 від 13 квітня 2009 року за реєстровим номером 531, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Терещенко Миколою Степановичем, суд першої інстанції не взяв до уваги, що 06 квітня 2009 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 отримувати у відділенні поштового зв'язку №72 м. Кривого Рогу належну йому пенсію . (том1 а.с. 72)
Крім того, 08 квітня 2009 реєстровий № 494 ОСОБА_1 надає довіреність щодо узаконення самовільно збудованих будівель, споруд та прибудов щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , дійсність даних довіреностей позивачем під сумнів не ставиться та не оскаржується.
Посилання позивача ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що у період з лютого 2009 року по липень 2009 року він перебував на стаціонарному і амбулаторному лікуванні у КЗ «КПНД», а тому не міг здійснити видачу довіреності, не відповідає дійсності оскільки позивачу на момент видачі довіреності та укладення договору дарування була присвоєна 3 група інвалідності.
Відповідно до копій медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_1 останній проходив лікування у КЗ «КПНД» у період з 07.02.2009 до 27.02.2009 , відповідно до виписки працездатність відновлена повністю, рекомендовано стати до праці 28.02.2009 року, наступний курс лікування позивач проходив з 16.04.2009 року до 06.05.2009 року. (т.1 а.с.79-94).
Згідно медичної довідки про проходження психіатричного оголяду від 05.03.2009 року, психіатричних протипоказань працювати ОСОБА_1 слюсарем немає (том 1 а.с. 69)
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 у період з 29.09.2000 року по 13.02.2007 року працював на посаді слюсаря по ремонту рухомого склада, з 13.02.2007 року по 05.06.2009 року бригадиром слюсарів рухомого склада на КДГМК «Криворіжсталь» та був звільнений за власним бажанням.
Згідно відповіді на запит ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вих. № 05-943 від 18.08.2021 року, ОСОБА_1 у 2009 році працював на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в якості слюсаря по ремонту рухомого складу (бригадира) а 05.06.2009 року був звільнений за власним бажанням з виплатою грошової компенсації.
Згідно з первинним обліком робочого часу та записами в особовій картці, ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка з 07.04.2009 року по 15.05.2009 року. Під час відпустки ОСОБА_1 з 16.04.2009 року по 06.05.2009 року із 07.05.2009 року по 02.06.2009 року хворів і знаходився на лікарняних. (том 2 а.с. 197-211)
Таким чином, твердження позивача ОСОБА_1 про загострення захворювання та перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у КЗ «КПНД» не відповідає дійсності та ставить під сумнів твердження позивача, оскільки останній на день укладання довіреності був працездатною особою (бригадиром) , та знаходився у відпустці.
Також, 26.03.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» укладено договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Прибутковий» на суму 4300 євро 00 центів. (т.1 а.с. 70-71).
Крім того, у відділенні філії АТ «Укрексімбанк»« Владимиренком С.В. було укладено ряд банківських договорів про відкриття вкладів, зокрема:
16.03.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-іпортний банк України» укладено Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 42609, сума вкладу 27 000 грн.
16.03.2017 Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 42607, сума вкладу 27 000грн.
16.03.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 42373 сума вкалау 81 000 грн.
16.03.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» №42610, сума вкладу 27 000 грн.
23.03.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 44113, сума вкладу 5 980 доларів США.
06.04.2017 року Договір банківського вкладу «Класичний строковий» №47789, сума вкладу 6 000 доларів США
19.12.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 100368, сума вкладу 25 000 грн.
19.12.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 100367, сума вкладу 25 000 грн.
19.12.2017 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 100366, сума вкладу 25 000 грн.
17.01.2018 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 106345, сума вкладу 25 000 грн..
17.01.2018 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 106346, сума вкладу 25 000 грн.
17.01.2018 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 106352, сума вкладу 45 000 грн.
17.01.2018 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 106343, сума вкладу 25 000 грн.
22.01.2018 року Договір банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 107232 сума вкладу 80 000 грн.
22.12.2018 року Договір банківського вкладу «Новорічний»№ 179339, сума вкладу 100 000грн.(том 3 а.с. 1-49)
Відповідно до копії квитанції №26А/141РЗ від 8 квітня 2009 р. Криворізької філії АКБ «Форум» згідно якої позивач ОСОБА_1 сплачував земельний податок за 2008-2009 рр. в сумі 71 грн.00 коп. від свого імені, тобто за день, до підписання довіреності.
Крім того, 08 квітня 2009 реєстровий № 494 ОСОБА_1 надано довіреність щодо узаконення самовільно збудованих будівель, споруд та прибудов щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболєвою Л.А., реєстр № 780, дійсність якої, як і законність отримання позивачем правовстановлюючих документів на узаконення будов, прибудов, перепланувань в належному йому будинку, позивачем під сумнів не ставиться, не дивлячись на зазначений проміжок часу.
Відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване будівництво-тамбур «а1» розташованого на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 . (том 2 а.с. 153-154)
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що позивач в період надання довіреності станом на 13.04.2009 року укладав юридично значимі договори та розумів значення своїх дій.
Відповідно до довідки МСЕК 01.11.2013 року позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (т.1.а.с.5)
В 2015 році позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , та проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_3 .
Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів критично ставиться до висновку судово-психіатричної експерта № 127 від 12.09.2017 року, а саме, в частині висновку , що позивач ОСОБА_1 на час укладання довіреності від 13.04.2009 року не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
Адже, не зважаючи на наявність у нього психічного захворювання, встановлення інвалідності ІІІ групи, приймаючи до уваги факти про те, що на час укладання оспорюваного правочину позивач працював на ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", в тому числі бригадиром, тобто на відповідальній посаді з підпорядкуванням йому інших працівників, укладав у різних нотаріусів інші правочини, окрім оспорюваної довіреності, звертався з позовом до суду, до банківських установ, неодноразово переукладав банківські депозити, одружився і до теперішнього часу примає участь у розгляді даної цивільної справи, укладав договір з адвокатом, однак питання щодо визнання ОСОБА_1 недієздатним, ні дружина, ні близькі родичі не заявили і вочевидь такої необхідності, незважаючи на встановлення в 2013 році ІІ групи інвалідності та періодичне лікування у КПНД у ОСОБА_1 немає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що не здобуто належних і допустимих доказів, що позивач укладаючи довіреність від 13.04.2009 року не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_7 , про визнання правочинів недійсними, застосування судом наслідків недійсності правочину та виселення відповідача - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: