Справа № 761/30314/21
Провадження № 1-кс/761/17389/2021
01 вересня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_3, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), яка полягала у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 06.08.2021 направив шляхом поштового зв'язку до ДБР заяву про вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва кримінальних правопорушень за ст. 364, 366, 396 КК України. Однак, відомості у встановлений законодавством строк до ЄРДР органом досудового розслідування не внесені.
Вважаючи вказану бездіяльність протизаконною, ОСОБА_1 просив зобов'язати посадових осіб ДБР внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення до ЄРДР.
У судове засіданні заявник не прибув, просив суд розглянути скарги за його відсутності.
Представник ДБР до суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Як вбачається з долучених до скарги документів, заявник 06.08.2021 спрямував до ДБР заяву щодо вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва злочинів.
З заяви про вчинення кримінальних правопорушень вбачається, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 відмовив у задоволенні скарги гр. ОСОБА_1 (справа № 757/13674/21) на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, заявник вбачав у його діях ознаки вчинення кримінальних правопорушень за 364, 366, 396 КК України.
Згідно з ч.1 ст. 214 КПК слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Також, відповідно до практики Касаційного кримінального суду, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Таким чином, зазначений обов'язок слідчого не є абсолютним, оскільки наведені вище положення Закону покладають на слідчого обов'язок внести до Реєстру відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Сукупність вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що до ЄРДР мають вноситися лише ті заяви чи повідомлення, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, не є виправданим здійснення досудового розслідування у тих випадках, коли безпосередньо з самої заяви не вбачається наявність хоча би загальних ознак кримінального правопорушення.
Як встановлено вище, заява гр. ОСОБА_1 містила повідомлення про вчинення суддею злочинів, які полягали, у зловживанні службовим становищем, службовому підробленні та подальшому приховуванні таких злочинів.
Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 зазначив, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2, відмовив у задоволенні скарги гр. ОСОБА_1 (справа № 757/13674/21) на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 рішення не на користь заявника, свідчить, на думку останнього, про змову цього судді з представниками органів досудового розслідування з метою здійснення протизаконної діяльності та приховання професійних злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що судовий розгляд має здійснюватися незалежним та безстороннім судом.
Згідно з п.п. 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується статтею 126 Конституції України, відповідно до ч. 4 якої суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.06.2020 № 7-р/2020 визначив, що суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону.
З викладеного витікає, що суддя під час розгляду справи та ухвалення рішення за наслідком її розгляду, володіє «функційним імунітетом», тобто імунітетом від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків судді.
Слідчий суддя також бере до уваги, що ефективна реалізація права на судовий захист залежить, зокрема, від забезпечення гарантій незалежності суддів під час здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України у Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 наголосив, що «закріплення на конституційному рівні положення, відповідно до якого правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, та положення щодо незалежності суддів створює найважливішу гарантію додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина» та «спрямоване на створення ефективного механізму виконання покладених на судову владу завдань, які полягають, насамперед, у захисті прав і свобод людини і громадянина, забезпеченні верховенства права та конституційного ладу в державі»
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11. 2010 № CM/Rec (2010) 12 (далі - Рекомендація), з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що «метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу».
Згідно з п.68 Рекомендації тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Таким чином, передбачена КПК можливість здійсненню впливу на суддю у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через процедуру кримінального переслідування є зазіханням на гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти міжнародного законодавства.
Слідчий суддя враховує, що стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання наведеного завдання і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Таким чином, оцінка слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення у ньому інформації саме про кримінальне правопорушення є обов'язковим етапом реалізації визначених КК та КПК завдань.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності у заяві ОСОБА_1 достатніх об'єктивних даних, які б свідчили про те, що описані у ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, оскільки заявник фактично не згоден з ухваленим слідчим суддею рішенням.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у цьому випадку органом досудового розслідування не допущено бездіяльності, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.126 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 7, 9, 480 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до ЄРДР відомостей кримінальні правопорушення відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_3