Справа № 758/12342/20
про залишення позову без руху
09 листопада 2020 року місто Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В листопаді 2020 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, зазначаючи про те, що є внутрішньо переміщеною особою, просить розірвати шлюб з відповідачем - громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , укладений 25.04.2014 р. та зареєстрований Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 238, від якого сторони мають спільну дитину - малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя вважає, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З поданих документів до позову вбачається, що відповідачем є громадянин РФ, що свідчить про те, що вказана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Відповідно до ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.27 ЦПК України, якою встановленні правила загальної територіальної підсудності, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови вказаної категорії також можуть бути розглянуті за правилом альтернативної територіальної юрисдикції, встановленої ст.28 ч.2 ЦПК України, якою передбачено можливість звернення до суду з позовами про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача та визначено, що такі позови подаються позивачем до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання (перебування) у разі, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місці проживання відповідача.
Як вбачається з позову, зареєстрованим місцем проживання відповідача зазначена адреса в м.Донецьку (Калінінський район), а тому вищевказаний позов не є підсудним Подільському районному суду м.Києва на підставі ст.27 ч.1 ЦПК України, а згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 р. № 27/0/38-14 територіальна підсудність справ, які підсудні Калінінському районному суду м.Донецька, визначена Павлоградському міському суду Дніпропетровської області.
Позивач, звертаючись із вказаним позовом за підсудністю до Подільського районного суду м.Києва, зазначив своє місце проживання в Подільському районі м.Києва, вказуючи, що є тимчасово переміщеною особою з м.Донецька.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач не має зареєстрованого місця перебування як ТПО в Подільському районі м.Києва (відповідна довідка про взяття на облік як ТПО до позову не додана) та має зареєстроване місце проживання в Калінінському районі м.Донецька.
Отже, на підставі ст.28 ч.2 ЦПК України за наданими позивачем документами вищевказаний позов також не підсудний Подільському районному суду м.Києва.
Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право")
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Статтями 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в України, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Отже, для розгляду вищевказаного позову Подільським районним судом м.Києва позивачу необхідно надати довідку про зареєстроване місце перебування як ТПО в Подільському районі м.Києва.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження свого зареєстрованого місця перебування в Подільському районі м.Києва.
Постановляючи таку ухвалу, суд виходить також з того, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
В зв'язку з наведеним, на підставі ст.185 ч.1 ЦПК України вищевказана заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вказаних вище недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185 ч.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, надавши позивачу строк для усунення недоліків в 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали, в інакшому випадку позов вважати неподаним та повернути позивачу.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
СуддяН. М. Ларіонова