Єдиний унікальний номер 722/1342/22
Номер провадження 3/722/646/22
21 вересня 2022 року м.Сокиряни
Суддя Сокирянського районного суду Чернівецької області Унгурян С.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП,-
12.09.2022 року на розгляд Сокирянського районного суду Чернівецької області першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) направлено матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №021664, складеного 10.09.2022 року начальником відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_2 , 10.09.2022 року о 15 год. 30 хв. в порушення вимог ч.4 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок, військову службу» виїхав з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в 700 метрах від лінії державного кордону, під час руху в сторону державного кордону України на напрямку 0070 прикордонного знаку, на території Вашківецької ОТГ Дністровського району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », був затриманий громадянин України призивного віку ОСОБА_1 , який вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак його представник - адвокат Ювченко А.В. направив на електронну пошту суду клопотання про проведення судового засідання без участі ОСОБА_1 та його представника, просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Крім цього, 14.09.2022 року представником ОСОБА_3 було подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що матеріали адміністративного правопорушення складені з порушенням законодавства, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення виходячи з наступного.
ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та вважає протокол складено неправомірно, не вчиняв викладені у протоколі неправомірні дії. В обґрунтування ОСОБА_1 вказує на те, що дійсно перебував біля кордону України на відстані більше 1 км., біля діючого пункту пропуску «Вашківці-Гріменкеуць» який на передодні побачив на сайті Державної прикордонної служби України (за посиланням - https://dpsu.gov.ua/ua/map/), хотів з'ясувати можливість перетнути кордон у зазначеному місці, а у разі відмови, продовжити свій шлях та перетинати кордон на Контрольно - пропускному пункті «Сокиряни». ОСОБА_1 будучи затриманий прикордонниками, пояснив, що він прямує для перетину кордону через пункти пропуску, оскільки має право на перетин кордону як студент іноземного навчального закладу. Прикордонникам ОСОБА_1 надав документи на своє ім'я для ознайомлення, пред'явив: військовий квиток № НОМЕР_1 відповідно до якого начальником ТЦК та СП надано відстрочку від призову відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; довідку - дозвіл для виїзду за кордон від 09.09.2022 за №4894, видану Вінницьким об'єднаним міським ТЦК та СП, відповідно до якої надано відстрочку та надано дозвіл на перетин кордону; нотаріально - завірений переклад та оригінал документів, що ОСОБА_1 являється студентом іноземного навчального закладу; паспорт громадянина України та закордонний паспорт. Водночас, прикордонники в агресивній та провокативній формі намагалися спонукати ОСОБА_1 до визнання своєї провини у спробі незаконно перетнути кордон.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відповідно до військово-облікових документів ОСОБА_1 не порушував вимоги ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає виключно за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Аналіз зазначених норм приводить до висновку, що визначальним є наявність декількох факторів у їх сукупності, а саме наявність та надання документів, які надають право на перетин кордону, відсутність належних та допустимих доказів факту того що ОСОБА_1 намагався перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Прикордонник приймаючи рішення про складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП, встановив доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке проявилось у спробі незаконного перетину кордону України та за обставин, викладених у протоколі. Між тим, такий висновок прикордонника зроблений, за відсутності свідків та на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком не можливо. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (фото, відеозйомка, пояснення свідків), які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, в супереч вимогам ст. 251 КУпАП. Проте, ним надані прикордонникам та суду військово - облікові документи та документи з навчального закладу. Надані прикордонниками суду матеріали не є допустимими доказами, оскільки лише один протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, недопустимо як на докази, лише на протокол про адміністративне правопорушення.
Рапорт прикордонників не являється належним письмовим доказом, рапорт являє собою документ інформативного змісту яким співробітник здійснює доклад перед керівництвом.
Таким чином аналіз вказаних матеріалів справи дає підстави стверджувати про порушення прикордонником вимог нормативних документів, які регламентують порядок притягнення до адміністративної відповідальності у зазначеному випадку.
Вивчивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто, що він вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Враховуючи неналежність та недопустимість доказів, вважають, що органами, які направили матеріали справи до суду, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а стороною захисту повністю спростовано їхні доводи, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП. при розгляді справи про адміністративне правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, а тому ОСОБА_1 надає свої свідчення відповідно до зазначеного клопотання.
Під час судового розгляду справи судом досліджено також долучені захисником Іванова Р.О. до матеріалів справи письмові документи, які підтверджують наступні обставини.
Так, згідно листа від 09.08.2022 року, наданої Бізнес-школою Генлі та витягу з пропозиції Університету Редінга від 26.08.2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 присуджено амбасадорську стипендію Бізнес-школи Генлі на навчальний рік 2022/23, і що він є студентом Університету Редінга факультету бізнес-інформатика, системи підприємництва та бухгалтерський облік; Бізнес-школа Генлі, очна форма зі скороченою програмою навантаження, початок навчання 19.09.2022 року, тривалість 36 місяців. Дані лист та витяг перекладені на українську мову відповідно бюро перекладів «Лінгво Україна» та перекладачем ОСОБА_4 .
Згідно довідки, виданої Вінницьким об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №4894 від 09.09.2022 року, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , на підставі абз. 19 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має. Довідка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі.
Таким чином, аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що надані адвокатом Ювченко А.В. письмове клопотання із зазначенням пояснень ОСОБА_1 та його первинні письмові пояснення від 10.09.2022 року у своєму взаємозв?язку узгоджуються як між собою, так і з долученими захисником доказами.
За змістом частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положення ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КупАП.
Частина 1 ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднуються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими.
Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Тобто, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, в діях особи має місце за умови вчинення вказаною особою будь-яких активних дій, які б свідчили про спробу перетинання нею державного кордону України поза пунктом пропуску.
Згідно частин 1-3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною захисту, ОСОБА_1 , перебуваючи на відстані близьо 1000 м. від державного кордону України, а саме на території Вашківецької ОТГ, не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску.
За змістом статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, складено протокол серії ЗхРУ №021664 від 10.09.2022 року, в якому не міститься відомостей про те, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 , які б свідчили про його намір перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску.
Крім цього, до протоколу про адміністративне правопорушення додано схему затримання на ділянці відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка судом оцінюється критично, оскільки суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи. Крім цього, вказана схема затримання складена без застосування фото або відео фіксації, а також за відсутності особи, яку затримано, що у своїй сукупності викликає розумний сумнів щодо достовірності зазначеної у ній інформації в частині місця та відстані затримання ОСОБА_1 від лінії державного кордону.
За таких обставин, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення спроби незаконно перетину державного кордону поза пунктом пропуску через державний кордон України, як і відсутні докази того, в чому саме полягала спроба ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон України. Відтак всі досліджені судом докази тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).
Відтак відсутність будь-якої з названих ознак виключає наявність складу адміністративного правопорушення.
При ухваленні судового рішення суддею враховано практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та керується стандартом доведення вини «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження, по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю, що дослідженими доказами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення спроби перетинання державного кордону поза пунктом пропуску, а відповідно не доведено його вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
У зв'язку із викладеним, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що у відповідності до п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.7, 9, 245, 247, 251, 252, 255, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,-
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.
Суддя С.В.Унгурян
Повний текст постанови складено 26.09.2022 року.