27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №600/6047/21-а
адміністративне провадження №К/990/25713/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року
у справі №600/6047/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Чернівецької обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 29 квітня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 29 квітня 2020 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, визначений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», у сумі 60905,31 грн.;
- зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виплачену згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №600/653/20-а;
- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою вихідної допомоги при звільненні та належною до виплати, розрахованою у порядку та спосіб, визначений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», у сумі 6712,72 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 29 квітня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18); зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу з 26 березня 2020 року по 29 квітня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року; зобов'язано Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу різницю між належною заробітною платою та отриманою заробітною платою за період з 26 березня по 29 квітня 2020 року у розмірі 60905,31 грн.; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою вихідної допомоги при звільненні та належною до виплати, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у сумі 6712,72 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на проведення судової - економічної експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької обласної прокуратури у сумі 2500,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
22 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №600/6047/21-а.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статі 328 КАС України (в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні), вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 червня 2021 року у справі №826/17798/14 та акцентує увагу на неправильному застосуванні апеляційним судом частини першої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», якою гарантовано, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому скаржник зауважує, що Закон України «Про прокуратуру» прийнятий 14 жовтня 2014 року та норма статті 81 цього Закону вступила в дію з 2015 року, тобто ще задовго до питання реформування органів прокуратури та рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року.
Позивач наголошує, що не має значення час прийняття інших законів, які стосуються оплата праці прокурорів, оскільки єдиним нормативним актом, який регулює дане питання, є Закон України «Про прокуратуру», норми якого є переважаючими.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Крім цього, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження (пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України) вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, який викладено в постановах Верховного Суду №120/1674/21-а, №600/3960/21-а, №280/1992/21, №620/1338/21.
Водночас, Верховним Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті позовних вимог та ухваленні, зокрема, судового рішення від 03 серпня 2022 року, висновки, які викладені в зазначених постановах, не застосував, будь-яких посилань на вказані судові рішення суду касаційної інстанції оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року не містить, що свідчить про невиконання скаржником обов'язкових умов та обґрунтувань пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України (зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Таким чином, Суд не бере до уваги посилання скаржника на вказані позивачем в касаційній скарзі постанови суду касаційної інстанції у справах №120/1674/21-а, №600/3960/21-а, №280/1992/21, №620/1338/21 із відповідними обґрунтуваннями пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 329 КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
При цьому позивач зазначає, що в межах присічного строку та без суттєвих затримок і зайвих зволікань, він повторно звернувся до суду касаційної інстанції із даною касаційною скаргою.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами та даними комп'ютерної бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №600/6047/21-а.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Чернівецького окружного адміністративного суду справу №600/6047/21-а.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду