27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №400/1149/21
адміністративне провадження № К/990/25345/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року
у справі №400/1149/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 встановити та нарахувати надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 100% посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, і щомісячну премію у розмірах, які визначенні щорічними розпорядженнями 2018, 2019, 2020 та 2021 років Міністром оборони України для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу, з 01 квітня 2018 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити заборгованість з грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби з урахуванням розміру 100% посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії, з урахуванням розміру який був встановлений для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу) з 01 квітня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, залишеним без змін постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 встановити та нарахувати позивачу надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 100% посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, і щомісячну премію у розмірах, які визначені щорічними розпорядженнями 2018, 2019, 2020 та 2021 років Міністром оборони України для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу, з 01 квітня 2018 року.
Зобов'язано виплатити позивачу заборгованість з грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження військової служби з урахуванням розміру 100% посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії, з урахуванням розміру який був встановлений для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу) з 01 квітня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовлено.
19 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №400/1149/21.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посади помічника начальника пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є встановлення та нарахування надбавки за особливості проходження військової служби до посадового окладу.
Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №400/1149/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду