ф
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №460/7602/20
адміністративне провадження № К/9901/21263/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (суддя Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (судді: Запотічний І.І., Глушко І.В., Довга О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону пов'язану з відмовою в нарахуванні та виплаті з 01 жовтня 2018 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошових коштів, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "старший лейтенант юстиції" в розмірі з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 1270,00 грн, з 01 січня 2019 року по 24 квітня 2019 року - 1420,00 грн, та з 24 квітня 2019 року з урахуванням окладу за військове звання "капітан юстиції" в розмірі з 24 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1500,00 грн, з 01 січня 2020 року по цей час - 1700,00 грн, тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та зобов'язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01 жовтня 2018 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "старший лейтенант юстиції" в розмірі з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 1270,00 грн, з 01 січня 2019 року по 24 квітня 2019 року - 1420,00 грн, та з 24 квітня 2019 року з урахуванням окладу за військове звання "капітан юстиції" в розмірі з 24 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1500,00 грн, з 01 січня 2020 року по цей час - 1700,00 грн, тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем за період з 01 жовтня 2018 року по цей час не вірно визначався розмір окладу за військовим званням, тобто без урахування Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". На думку позивача розмір окладу за військовим званням повинен був бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що встановлений на 01 січня відповідного календарного року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону пов'язану з відмовою в нарахуванні та виплаті з 01 жовтня 2018 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошових коштів, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "старший лейтенант юстиції" в розмірі: з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 1270,00 грн; з 01 січня 2019 року по 23 квітня 2019 року - 1420,00 грн. Та з 24 квітня 2019 року з урахуванням окладу за військове звання "капітан юстиції" в розмірі: з 24 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1500,00 грн; з 01 січня 2020 року по 03 листопада 2020 року - 1700,00 грн, тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити з 01 жовтня 2018 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону капітану юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання "старший лейтенант юстиції" в розмірі: з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 1270,00 грн; з 01 січня 2019 року по 23 квітня 2019 року - 1420,00 грн. Та з 24 квітня 2019 року з урахуванням окладу за військове звання "капітан юстиції" в розмірі: з 24 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1500,00 грн; з 01 січня 2020 року по 03 листопада 2020 року - 1700,00 грн. Тобто, у спосіб та в розмірі передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що розрахунки посадового окладу позивача мали проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Нечіткість Постанови №704, коли Примітки до Додатків 1 та 14 на які покликається позивач і які, не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акту, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер. Оскільки додаткові види грошового забезпечення, а саме, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, вихідна допомога у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсація за невикористану відпустку тощо, також напряму залежать від посадового окладу, то і вони мали розраховуватися за відповідний період часу служби позивача від таких же показників окладу за військовим званнями «старший лейтенант, капітан» юстиції.
При цьому, позивач мав цілком правомірні очікування того, що такі нарахування будуть проведені йому у гарантованому розмірі.
Оскільки відповідач при розрахунку окладу за військовим званням не скористався приміткою до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, і це потягнуло нарахування ОСОБА_1 у відповідний проміжок часу основного і додаткових видів грошового забезпечення у розмірі меншому, ніж належало, то на відповідача слід покласти обов'язок нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 жовтня 2018 року по 03 листопада 2020 року грошові кошти, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою касаційного оскарження Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 щодо відсутності правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 01 січня календарного року.
Позиція інших учасників справи
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 вересня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом військового прокурора Західного регіону України від 01 жовтня 2018 року №688к старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, та наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 213 від 24 квітня 2019 року старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання - капітан юстиції.
Наказом військового прокурора Західного регіону України від 16 січня 2020 року №34к капітана юстицію ОСОБА_1 з 16 січня 2020 року призначено на посаду прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, увільнивши з посади слідчого військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України.
28 липня 2020 року позивач звернувся до військового прокурора Західного регіону України із заявою щодо проведення перерахунку окладу та виплати грошових коштів, які складають різницю між отриманим та належним до виплати грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань та матеріальною допомогою на оздоровлення, тощо, розрахованим з урахуванням окладу за військове звання "старший лейтенант юстиції" в розмірі з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 1270,00 грн, з 01 січня 2019 року по 24 квітня 2019 року- 1420,00 грн, та з 24 квітня 2019 року з урахуванням окладу за військове звання "капітан юстиції" в розмірі з 24 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1500,00 грн, з 01 січня 2020 року по цей час - 1700,00 грн.
Військова прокуратура Західного регіону України, листом від 10 вересня 2020 року №18-236вих-20 повідомила ОСОБА_1 , що грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (із змінами), від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (із змінами), від 15 червня 1994 року №414 "Про види, розміри і порядок компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" (із змінами), від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", від 15 січня 2004 року №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" та кошторису прокуратури регіону на 2018, 2019 та 2020 роки, затвердженого Офісом Генерального прокурора. Від Офісу Генерального прокурора до прокуратури регіону накази, вказівки, розпорядження, листи щодо зміни розміру окладу за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців прокуратури регіону та військовослужбовців військових прокуратур гарнізонів Західного регіону України не надходили. Додатково повідомлено, що лише за умови надходження відповідних змін, буде проведено перерахунок грошового забезпечення.
05 лютого 2020 року Генеральним прокурором видано наказ №66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)", відповідно до пунктами 3, 9 якого передбачено, що перейменовано юридичну особу "Військова прокуратура Західного регіону України" у "Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону" (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Він набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку визначеному пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.
Відповідно до пункту 3 наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року №47ш "Про затвердження структури та штатної чисельності апаратів спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)" затверджено структуру та штатну чисельність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури).
Окрім цього відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року №414 "Про початок роботи обласних прокуратур" (опубліковано в газеті Верховної Ради України "Голос України" 09 вересня 2020 року)), днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
Зважаючи на викладене, відповідачем у цій справі є Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
Феськов І.В. не погодившись з такими діями відповідача звернувся в суд з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням військової служби та правовий статус військовослужбовця регулюються, зокрема, нормами Закону № 2232-XII та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаних із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призивом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського і офіцерського складу.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом частини четвертої статті 27 Закону № 1697-VII військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом Закону № 1697-VII і проходять військову службу відповідно до Закону № 2232-XII та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби. Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.
Відповідно до частини восьмої статті 81 Закону № 1697-VII грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 83 Закону № 1697-VII на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом № 2011-XII та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Постановою КМУ № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (у первинній редакції) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У пункті 1 Приміток до Додатку 1 до Постанови КМУ № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці до Додатку 14 до Постанови КМУ № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова КМУ № 103, якою пункт 4 Постанови КМУ № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування у оскаржуваному судовому рішенні судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, у контексті доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.
Спір у цій справі стосується повноти виплати позивачу як прокурору військової прокуратури всіх складових грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2018 року по 03 листопада 2020 року яке, на його переконання, виплачувалося не у повному обсязі, оскільки розраховувалося із застосуванням розрахункової величини для обчислення окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено Постановою КМУ №704, однак без урахування приміток до цієї Постанови, якими гарантовано, що мінімальна величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб для встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням не може бути меншою 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
Натомість у касаційній скарзі, покликаючись на висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19, відповідач доводить, що за приписами Постанови КМУ № 704 оклад за військовим званням визначається саме від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цього окладу не застосовується.
Тож в оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд має відповісти на питання про те, чи відповідають підхід і висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 4 Постанови КМУ № 704 та Додатків до цієї Постанови для цілей визначення розміру надбавки за вислугу років військовослужбовцям як складової грошового забезпечення позивача у спірному періоді правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19.
Так, у постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 Верховним Судом досліджувалося питання застосування пункту 4 Постанови КМУ № 704 у взаємозв'язку з Примітками до цієї Постанови.
Для з'ясування указаного питання Верховний Суд дослідив історію внесення змін до Постанови КМУ № 704 та з'ясував, що пункт 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У Додатках 1 та 14 до Постанови КМУ №704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто вказані додатки до Постанови КМУ №704, за висновком Верховного Суду, дублювали положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В подальшому Постановою КМУ № 103 внесено зміни до Постанови КМУ №704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)", вказавши цю розрахункову величину як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.
З цього приводу Верховний Суд у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 зазначив про те, що неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків до Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені у пункт 4 цієї Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)".
Верховний Суд у вказаних справах звернувся до приписів Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Уряду (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом пункту 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями пункту 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
На підставі викладено, Верховний Суд дійшов висновку, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що вказані недоліки були виправлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року.
Верховний Суд також зважив на те, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774-VІІІ, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 Великою Палатою Верховного Суду викладено правову позицію щодо застосування пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774-VІІІ, яка полягає у тому, що після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою положень пункту 4 Постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704, Верховний Суд у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 дійшов висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
У підсумку Верховним Судом у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 сформовано правовий висновок, який полягає у тому, що згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 520/2781/2020, від 14 квітня 2021 року у справі №240/12309/20, від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/2020, від 04 листопада 2021 року у справі №460/7603/20 і Верховний Суд у цій справі не знаходить підстав для відступу від цих висновків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що неврахування вищевказаних обставин та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 4 Постанови КМУ № 704 та пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ, призвело до помилкових висновків судів попередніх інстанцій та неправильного вирішення спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено з достатньою повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задовольнити.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №460/7602/20 скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
В.М. Соколов