27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 202/3248/17(2-а/202/153/2017)
адміністративне провадження № К/9901/3498/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2017 (суддя - Слюсар Л.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача з відмови у нарахуванні та виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за 2016 рік (з 01.04.2016 по 31.12.2016);
- зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію, що призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за період з 01.04.2016 по 31.12.2016.
ОСОБА_1 з 01.03.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
З 23.03.2016 по 31.12.2016 позивач перебувала на посаді заступника начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - начальника відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим у період з 01.04.2016 по 19.12.2016 пенсійні виплати позивачу не виплачувалися.
З 01.01.2017 виплата пенсії позивачу була поновлена на підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016.
04.01.2017, у зв'язку з набранням чинності Закону №1741-VIII, позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за 2016 рік, починаючи з 01.01.2016 по 31.12.2016. (а.с. 23-24)
Листом від 30.03.2017 №8176/03/03 відповідач повідомив позивача про відмову у нарахуванні та виплаті призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за 2016 рік з тих підстав, що Закон України «Про внесення змін до пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності цього Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 №1741-VІІІ набрав чинності 01.01.2017.
У зв'язку з набранням чинності Закону України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Національній поліції України, виплата пенсії здійснюється в повному обсязі. (а.с. 32)
Крім того, у вказаному листі зазначено, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 пенсія за період з 20.12.2016 по 31.12.2016 виплачена позивачу у січні місяці поточного року.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що у зв'язку з набранням 01.01.2017 чинності Законом України «Про внесення змін до пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності цього Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 №1741-VІІІ, яким абзац перший пункту 3 р.II Прикінцевих положень Закону №911-VІІІ після слів «Міністерстві внутрішніх справ України» доповнено словами «Національній поліції», у неї виникло право на нарахування та виплату пенсії за 2016 рік, в чому відповідачем протиправно відмовлено.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач у 2016 році перебувала на посаді заступника начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - начальника відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», відповідачем правомірно припинено виплату їй пенсії за вислугу років з 01.04.2016.
Суди визнали необґрунтованими доводи позивача про виникнення у неї права на нарахування та виплату пенсії за 2016 рік у зв'язку з набуттям чинності 01.01.2017 Закону України «Про внесення змін по пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності щодо Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 №1741-VІІІ, оскільки такий регулює правовідносини, що виникли з 01.01.2017 - з часу набрання ним чинності, відповідно, не може розповсюджувати дію на правовідносини, що існували до набранням ним чинності з огляду на принцип дії закону в часі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які підлягають скасуванню.
Покликається на те, що висновки судів щодо правомірності дій відповідача щодо зупинення виплати їй пенсії у 2016 році не стосуються предмету спору, оскільки такі нею не оскаржувались. Натомість предметом позову є дії відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 після набрання 01.01.2017 чинності Законом №1741-VIII та звернення до відповідача 04.01.2017 з відповідною заявою.
Посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин загальновизнаного принципу, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, оскільки, прийнявши Закон №1741-VІІІ, законодавець фактично відновив право колишніх працівників органів внутрішніх справ, які перебувають на державних посадах в органах Національної поліції, на отримання пенсії за 2016 рік.
Посилається на те, що відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати їй пенсії за 2016 рік містить ознаки дискримінації, направленої на обмеження її права на мирне володіння майном та отримання призначеної пенсії, порівняно з іншими особами, які працюють у силових відомствах, які з самого початку були включені до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №911-VIII.
Просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Ключовим питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за 2016 рік у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін по пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності щодо Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 №1741-VІІІ.
Подібні правовідносини уже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 20.12.2018 у справі №199/2796/17(2-а/199/124/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…..Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо виникнення у нього права на нарахування та виплату пенсії за 2016 рік у зв'язку з набранням чинності 01.01.2017 Закону України «Про внесення змін по пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності щодо Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 №1741-VІІІ.
Так, з 01.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо поширення чинності цього Закону на колишніх працівників органів внутрішніх справ України» від 15.11.2016 № 1741-VIII (газета «Голос України» від 31.12.2016 № 251), яким абзац перший пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015, № 911 -VIII після слів «Міністерстві внутрішніх справ України» доповнено словами «Національній поліції».
Враховуючи, що вказаний Закон №1741-VIII набрав чинності саме з 01.01.2017 він регулює ті правовідносини, що виникли з часу набрання ним чинності і не може розповсюджувати свою дію на правовідносини, які існували до 01.01.2017.
Як зазначив Конституційний Суд України рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Виходячи із вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.».
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати позивачу пенсії за 2016 рік, відповідно до її заяви від 04.01.2017, була обґрунтована тим, що Закон №1741-VIII, з набранням чинності яким позивач пов'язувала виникнення у неї права на нарахування та виплату пенсії за 2016 рік, набрав чинності 01.01.2017, тому він регулює ті правовідносини, що виникли з часу набрання ним чинності і не може розповсюджувати свою дію на правовідносини, які існували до 01.01.2017.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за 2016 рік та прийняли законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо виходу судів попередніх інстанцій за межі позовних вимог та надання правової оцінки діям відповідача, які позивачем не оскаржувались, не впливають на правильність рішень судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Також не може вважатись дискримінацією застосування щодо позивача закріпленого у Конституції України принципу щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому Суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись ст. 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук