27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 823/403/17
адміністративне провадження № К/9901/30874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 (суддя - Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді - Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі за його позовом до Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення відповідача від 20.02.2017 №РВ-7100255022017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати відповідача вчинити дії, направлені на усунення перешкод, шляхом виправлення помилок щодо трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080 та 7123783500:01:000:0101 на майбутнє для подальшої законної реєстрації земельної ділянки позивача;
- зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію земельної ділянки, площею 33,2707 га згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Куцівської сільської ради та видати відповідний витяг;
- зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.
В обгрунтування позовних вимог, серед іншого, покликався на те, що земельна ділянка знаходиться в другій зоні першого кварталу індексно-кадастрової карти адміністративних меж Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, в той час як підставою для відмови слугували земельні ділянки, які знаходяться в першій зоні нульового кварталу індексно-кадастрової карти. Тому в кадастрового реєстратора не було законних підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. Позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 33,2707 га в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 8).
Заява з доданою до неї документацією із землеустрою, електронним документом, копією документа про присвоєння податкового номеру та копією документа, що посвідчує особу зареєстрована 20.02.2017 за № ЗВ-7105711482017.
Рішенням державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни від 01.03.2017 №РВ-7100255022017 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з невідповідності електронного документа установленим вимогам, оскільки наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 7123783500:01:000:0028 площа співпадає на 0,4105%; Перетин ділянок з ділянкою 7123783500:01:000:0080 площа співпадає на 0,3967%; Перетин ділянок з ділянкою 7123783500:01:000:0079 площа співпадає на 0,7503%; Перетин ділянок з ділянкою 7123783500:01:000:0101 площа співпадає на 0,465% (а.с. 9).
Цим рішенням відповідач рекомендував усунути перетин з ділянкою 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080, 7123783500:01:000:0079 та 7123783500:01:000:0101.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що здійснивши розгляд документації позивача з питання реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області встановлено знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, частини інших земельних ділянок, що свідчить про наявність передбачених ч. 6 ст. 24 Закону №3613-VI підстав для відмови у державній реєстрації.
Крім того, суди виходили з того, що позовна вимога про виправлення помилок щодо трьох земельних ділянок також не підлягає задоволенню, оскільки законодавчо унормована певна процедура виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, якою чітко передбачено безпосередню участь в даному випадку позивача (подача заяви).
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, покликається на те, що розташування чотирьох земельних ділянок з нумерацією першої зони нульового кварталу в другій зоні першого кварталу, де має бути зареєстрована заявлена ним земельна ділянка, не відповідають об'єктивним та достовірним даним у відомостях ведення Державного земельного кадастру.
Крім того, покликається на те, що технічні помилки не можуть стосуватись земельної ділянки, яку він бажає зареєструвати.
Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №3613-VI) індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану);
кадастрова зона - сукупність (об'єднання) кадастрових кварталів;
кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру;
кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо);
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;
Частиною шостою статті 24 Закону №3613-VI передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, серед іншого, є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
За правилами частини другої статті 37 Закону №3613-VI у разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обмежився інформацією що відповідачем встановлено знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, частини інших земельних ділянок, а саме: 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080, 7123783500:01:000:0079, 7123783500:01:000:0101.
Водночас, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що земельні ділянки 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080, 7123783500:01:000:0079, 7123783500:01:000:0101 знаходяться в іншій зоні іншого кварталу, тому у відповідача не було підстав для відмови у реєстрації земельної ділянки.
В порушення вимоги статті 159 КАС України, в редакції до 15.12.2017, щодо законності та обгрунтованості судового рішення суд першої інстанції такі доводи позивача не перевірив, доказів на їх підтвердження або спростування не дослідив.
Зокрема, суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно земельна ділянка позивача і земельні ділянки 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080, 7123783500:01:000:0079 та 7123783500:01:000:0101 знаходяться в одній зоні одного кварталу і чи може ділянка, яку бажає зареєструвати позивач, накладатись на ці земельні ділянки.
Крім того, пунктом 150 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, врегульовано порядок виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі у зв'язку з наявністю технічних помилок у документах, які були підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пункту 150 Порядку №1051, оскільки доказів на підтвердження наявності помилок у документах, які були підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок 7123783500:01:000:0028, 7123783500:01:000:0080, 7123783500:01:000:0079 та 7123783500:01:000:0101, суду не надано.
Натомість, частина 2 статті 37 Закону передбачає обов'язок органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, повідомити про виявлену технічну помилку зацікавлених осіб.
При цьому, від того, щодо якої земельної ділянки буде виявлено помилку в документації, яка була підставою для внесення про неї відомостей до Державного земельного кадастру, залежить визначення особи, зацікавленої у її виправленні.
Суд апеляційної інстанції такі недоліки судового розгляду не усунув, доводам апеляційної скарги оцінку не надав.
За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішень судів попередніх інстанцій направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у цій справі скасувати.
Справу №823/403/17 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук